Версiя для друку Обговорити в форумi

Хто з нас у дитинстві не мріяв знайти скриньку із закопаним у землі чи захованим в іншому потаємному місці скарбом? Ми обстежували руїни старих будинків, муровані стіни, підземелля та горища і раділи кожній знахідці у вигляді старовинних монет, кольорових бусинок чи камінців. А раптом вони коштовні чи являють собою музейну цінність? І тоді відбувалося диво, а скарбошукачі ставали героями дня в школі та газетних сторінок.
І хоч є ще на землі багато незнайдених скарбів і нерозгаданих таємниць минулих віків, у наш час також народжуються нові легенди, казки та головоломки, розв’язавши які, можна заволодіти не міфічним, а цілком реальним скарбом. Автор однієї з них — Наталія Ларкін з Києва — зашифрувала на сторінках своєї книги «Кішка Нюся та її друзі» секретний код. Хто з юних читачів разом із батьками розгадає його, отримає цінний приз — статуетку кішки. Це справжній скарб: сто грамів золота 583-ої проби, а кішка — пухнаста красуня зі смарагдовими очима! Цю статуетку виготовив на замовлення сім’ї Ларкіних відомий київський ювелір Андрій Ласкавий і зберігається вона в банківському сейфі в очікуванні свого власника.

На зустрічі з кримськими дітьми, їхніми батьками та педагогами в Республіканській універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка минулої п’ятниці Наталія Ларкін розповіла, що ідея написати цю книгу в неї виникла саме в Сімферополі:
— Ми їхали на закриття кримського курортного сезону, і мені в руки потрапила книга «Маскарад» Кіта Вільямса. Свого часу вона викликала справжній фурор в Англії, і я подумала: «А чому б і в нас не написати щось подібне?».
«Маскарад» — це казка, в якій Заєць повинен був передати подарунок від Місяця Сонцю, однак загубив його десь по дорозі. Читачам потрібно було розгадувати головоломки, зашифровані художником К. Вільямсом у шістнадцяти ілюстраціях, щоб знайти скарб. А він був дійсно не вигаданий, а справжній: золота підвіска у вигляді зайця.
Книга видається в 1979 році, і вся Англія спрямовується на пошуки. Було викопано немало ям, перш ніж вдалося знайти скриньку зі скарбом у секретному місці, на яке вказували ключі з книги. Це відбулося через два з половиною роки після її виходу. Через декілька років свій варіант зі своїм зайцем випустили італійці, закопавши скарб під п’ятою статуї Нептуна в місті Монтероссо-аль-Маре.
За книгою з секретом Наталії Ларкін, першою в Україні дитячою книжкою-головоломкою, брати в руки лопату і йти копати не треба. На її сторінках закодований вислів древнього філософа. В книгу, за словами авторки, увійшли придумані нею історії, які вона розповідала своїй маленькій донечці Машеньці. Так з’явився образ норовливої і веселої кішки Анфіси сибірської породи, яку ласкаво кличуть Нюсею і яка насправді живе в квартирі з бабусею і дідусем. Але оскільки це персонаж водночас і реальний, і казковий, то, перебуваючи в домашньому середовищі своїх господарів, на дачі, риболовлі, кішка на невидимій грані товаришує з домовиками, щурами, дроздами та іншими реальними і чарівними істотами країни під назвою «Дитинство».
Слідкуючи за неймовірними пригодами Нюсі, потрібно бути дуже уважним, щоб відгадати закодовану в книзі загадку.
— Немає ні одного шифру, який би вистояв перед терпінням і розумом, — сказав Сергій Ларкін, чоловік авторки, вчений-фізик, професор, який і розмістив хитромудру головоломку на сторінках цієї книги, виданої російською мовою.
Лінгвістична гра з її розгадування заснована на діалозі «автор книги — читач» через Інтернет-сайт.
— У ній немає нічого складного для уважних читачів, — переконаний син Наталії Ларкін — Дмитро, технічний директор проекту. — Ми регулярно друкуємо на своєму сімейному сайті підказки для розгадування, ведемо гостьову книгу.
З пригод домашньої улюблениці протягом декількох років день за днем писалася ціла сімейна сага і на її презентації в Сімферополі була присутня вся сім’я Ларкіних.
— А кішка ваша ще жива? — запитали Наталію Ларкін із залу.
— Так. Її, облізлу та бездомну, знайшов мій чоловік у привокзальному магазині біля батареї і приніс додому, врятувавши від холоду й голоду. Вона довго жила з нами, а зараз перебуває у моїх батьків у київській квартирі.
— А які тварини вам більше подобаються: коти чи собаки?
— Коти, тому і книжка моя про кішку.
Розповідний текст про її пригоди чудово ілюструють малюнки художниці Ярослави-Марії Хоменко. Надрукована ця чималенька книжка, в якій майже дев’яносто сторінок, у 2012 році в кількості десять тисяч примірників. Значну частину тиражу привезено в Крим для безкоштовної передачі в бібліотечні заклади півострова, дитячі оздоровчі табори, центр реабілітації дітей.
Незабаром вийде друком друге видання цієї книги, але вже в іншому художньому оформленні. Тож читацька аудиторія скарбошукачів розшириться. Однак до того часу, можливо, хтось уже знайде заповітний ключ до фрази, сказаної колись одним мудрецем? І, можливо, це буде хтось із кримських кмітливих та винахідливих юних книголюбів?
А в Наталії Ларкін, яка обожнює подорожі, любить куховарити, вже готовий рукопис нових пригод кішки Нюсі. Зібрано матеріал на третю книгу. Отже, ми не прощаємося з цією загадковою літературною героїнею, яка ходить сама по собі, сама вирішує, кому сказати: «Мяу!».

Валентина НАСТІНА

У РОКИ «ХОЛОДНОЇ» ВІЙНИ У ЦРУ ПРАЦЮВАЛИ... КОТИ!

 У роки «холодної» війни США витратили масу грошей і часу на спроби пристосувати тварин для шпигунства, зокрема, в ЦРУ кішок вчили підслуховувати розмови людей. Про це повідомляє Newsru.com.
«Багато ідей здаються дикими, але в зоопарку IQ Zoo в Хот-Спрінгс (штат Арканзас) фахівці за контрактом з урядом навчали тварин спеціально для завдань розвідки і оборони. Боб Бейлі був головним керуючим компанії Animal Behavior Enterprises, яка володіла вищезазначеним зоопарком. Незабаром після приходу в ABE Бейлі зайнявся проектом, який прозвали «акустичний котик», — йдеться у повідомленні.
Директорат науки і техніки ЦРУ запропонував використовувати кішок як підслуховуючі пристрої. Бейлі і його співавтори вживили у внутрішнє вухо кота імплант. Спеціальний провід вів до акумулятора і приладів, імплантованих у грудну клітину кота. Тварину можна було направляти праворуч, ліворуч, уперед, подаючи ультразвукові сигнали. «Ми виявили, що можемо привчити кішку прислухатися до голосів. Як нам це вдалося, не уявляю», — розповідає Бейлі.
Доля проекту «акустичний котик» покрита таємницею. Екс-співробітник ЦРУ Віктор Марчетті стверджував у своїй книзі, що єдиного кота, який використовувався в експерименті, задавило таксі, і скористатися його талантами так і не вдалося.
Натомість Бейлі говорить, що ворони і кішки успішно використовувалися для шпигунства, але в 1975 році фінансування проекту урізали.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #28 за 11.07.2014 > Тема ""Джерельце""