Версiя для друку Обговорити в форумi

Дорога до Храму

Відкритий лист

Ваша Святосте!
Прочитавши Ваше вчорашнє звернення до Повноти РПЦ з приводу подій в Україні, змушений публічно звернутися до Вас.
По суті, в своєму зверненні Ви вкотре заперечуєте буття українського народу як самостійного народу, який має право на реальні державність, суверенітет і незалежність. На словах поважаючи українську державність, насправді Ви і надалі пропагуєте ідею «русского мира», в якому Україна — тільки складова частина, підпорядкована Москві.
Незалежні держави, Російську Федерацію і Україну, Ви підмінюєте терміном «історична Русь», який дає змогу виправдовувати втручання керівництва Росії у внутрішні справи України.
Точнісінько так само два століття тому терміном «славянский мир» апологети Російської імперії виправдовували захоплення і розчленування Польщі, криваве придушення російськими військами боротьби за відновлення польської державності.
Думаю, що взявши на себе у нещодавньому минулому місію примирення російського і польського народів, Ви маєте зрозуміти, що навряд чи ідеї «славянского мира», які використані у минулому з ворожою для Польщі метою, сприятимуть такому примиренню і взаєморозумінню. Так само ідеї «русского мира», взяті зараз на озброєння Кремлем для виправдання агресії проти України, анексії Криму, підтримки терористів і озброєних сепаратистів на Донбасі, — це ідеї, ворожі державності і незалежності українського народу.
Тому використання риторики «русского мира» у Вашому вчорашньому зверненні явно не сприяє ні припиненню воєнних дій, ні встановленню миру, ні подоланню дедалі зростаючої ворожості у відносинах Росії з Україною.
Ви знову підмінюєте, як це вже стало традиційним для ієрархів Московського патріархату, єдність народу Божого у Христі — єдністю структури Російської православної церкви, єдністю Вашої адміністративної влади над духівництвом і паствою, єдністю російської (а в реальності часто — радянської) культурної ідентичності. Єдність народу Божого об’єднує всіх істинно віруючих у Господа Ісуса Христа, а не тільки «історичну Русь», тоді як адміністративна влада об’єднує тільки Російську православну церкву. Ставити між цими двома єдностями змістовний знак рівності — негідна маніпуляція з Вашого боку.
Пригадайте «Основи соціальної концепції РПЦ», де йдеться (п. ІІ.1): «Будучи за природою вселенською, Церква одночасно є єдиним організмом, тілом (1 Кор. 12. 12). Вона — община чад Божих, «рід обраний, царственна святість, народ святий, люди взяті у долю... колись не народ, а нині народ Божий» (1 Пет. 2. 9-10). Єдність цього нового народу забезпечується не національною, культурною або мовною спільністю, але вірою у Христа і Хрещенням. Новий народ Божий «не має тут постійного граду, але шукає майбутнього» (Євр. 13. 14). Духовна батьківщина усіх християн — не земний, але «вишній» Єрусалим (Гал. 4. 26)».
Те, що відбувається зараз на Донбасі, на моїй батьківщині, Ви визначаєте як «міжусобицю». Насправді це не міжусобиця, а повномасштабна агресія Російської Федерації проти України. Доти, доки в Україну не прийшли російські військові і озброєні Росією найманці, — ні в Криму, ні на Донбасі не було збройного протистояння. Як не було його і на Майдані у Києві — доти, доки, як зараз достовірно відомо, Президент Вашої країни не схилив Віктора Януковича до силових дій проти українського народу через ухвалення диктаторських «законів», а пізніше і застосування зброї.
Тому Ваш обов’язок ієрарха Православної церкви і Предстоятеля Московського патріархату — говорити правду.
Ви закликаєте зупинити кровопролиття — так зверніться до свого Президента, Володимира Володимировича Путіна, і скажіть, що Церква не схвалює агресію Росії проти України. Коли В. В. Путін дасть вказівку збройним силам і спецслужбам Російської Федерації припинити агресивні дії проти України, а прикордонній службі — не допускати перетину кордону озброєними найманцями і диверсантами, тоді в Україні припиниться посіяне із Росії кровопролиття.
Усе, що потрібно для цього, — виконувати закони Російської Федерації, які забороняють незаконний перехід кордону, незаконний обіг зброї, найманство, а також почати виконувати міжнародні і двосторонні домовленості, які досі Росією щодо України грубо нехтуються.
Закликавши керівництво своєї держави припинити агресію проти України, Ви виконаєте також і те, що прописано Вашим документом — «Основами соціальної концепції РПЦ».
«Національні почуття можуть стати причиною гріховних явищ, таких, як агресивний націоналізм, ксенофобія, національна винятковість, міжетнічна ворожнеча. У своєму крайньому вираженні ці явища нерідко призводять до обмеження прав осіб і народів, воєн та інших проявів насильства, — зазначається у п. ІІ. 4. Концепції. — Православній етиці суперечить поділ народів на кращих і гірших, приниження будь-якої етнічної або цивільної нації. Тим більше незгодні з Православ’ям вчення, які ставлять націю на місце Бога або зводять віру до одного із аспектів національної самосвідомості».
На жаль, саме це — агресивний націоналізм, ксенофобію, міжетнічну ворожнечу — ми бачимо процвітаючими у сучасній Росії, що і призвело до описаних у Концепції наслідків — обмеження прав осіб і народів, воєн та інших проявів насильства. А концепція «русского мира» — це і є вчення, яке зводить віру до одного із аспектів російської національної самосвідомості.
Ви не раз намагалися переконати усіх, що знаходитеся «над схваткою» і хочете примирення. Але саме у Вашій Концепції сказано: «Православна церква здійснює місію примирення між залученими у ворожнечу націями та їхніми представниками. Так, у ході міжетнічних конфліктів вона не виступає на чиємусь боці, за винятком випадків явної агресії або несправедливості, що проявляється однією із сторін». Увесь світ засуджує агресію Росії проти України, але Ви, на догоду мирській владі або черех страх перед нею, мовчите і не зупиняєте російське керівництво як агресора.
Владико!
Все це я пишу не для того, щоб образити або принизити Вас, але з обов’язку старшого по висвячуванню ієрарха, який покладав на Вас руку під час єпископської хиротонії, з обов’язку побратима у Христі. Я щиро бажаю, щоб Україна і Росія жили у мирі і взаємно корисному співробітництві, а Російська і Українська православні церкви перебували у спілкуванні, як рівні Помісні церкви.
Але досягти цього можна тільки тоді, коли Росія перестане дивитися на Україну як на свою частину і територію, на український народ — як на частину російського народу, на Українську церкву — як на частину Московського патріархату. Як би Вам та іншим у Росії не хотілося, Україна — не Росія, Українська держава — незалежна, суверенна держава, український народ — самостійна політична нація.
І Ви, і ми говоримо про бажання миру. Але мир буває різний, адже і окупація приносить припинення воєнних дій, однак вона не є справжнім миром. Тому доти, доки російські війська і найманці перебувають на українській землі, доки Росія всіляко підтримує збройні дії на українській території — істинний, справедливий мир не може бути відновлений.
Те, коли припиниться агресія Росії проти України, а з нею — принесені на нашу землю смерть, кровопролиття, страждання і горе людей, залежить у тому числі і від Вас.
Тому закликаю Вас, перед лицем Божим і совістю, підняти голос не багатослівної і багатозначної дипломатії, а правди, і тим сприяти припиненню ворожнечі і кровопролиття. Хай укріпить Вас Господь до такого подвигу.

З любов’ю до Христа —
ФІЛАРЕТ
Патріарх Київський і всієї Руси-України
18 червня 2014 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2014 > Тема "Резонанс"