Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3656)
З потоку життя (6876)
Душі криниця (3699)
Українці мої... (1507)
Резонанс (1600)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1755)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2014 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 04.07.2014
АТО П╤ДШТОВХНУЛА ДО ВИСНОВК╤В: ПАТР╤ОТИЗМ ТРЕБА РОЗВИВАТИ ЗМАЛЕЧКУ, А ЩЕ ДБАТИ ПРО ЯК╤СНУ ОСВ╤ТУ

Любов к Отчизн╕ де геро╖ть...

У Таращанському район╕ Ки╖всько╖ област╕ ╓ наш╕ передплатники. Не лише в районному центр╕, але й у деяких в╕ддалених селах. Знаю, що один д╕дусь у Крутих Горбах завжди передплачував два прим╕рники: ╕ соб╕, ╕ на с╕льську б╕бл╕отеку. Читають «Кримську св╕тлицю» ╕ в сам╕й Таращ╕. Часом наш╕ друз╕ звертаються з проханням висв╕тлити деяк╕ злободенн╕ проблеми ╖хнього м╕ста чи району. Нав╕ть якщо вони напряму ╕ не пов’язан╕ з Кримом, але ж... вони пов’язан╕ з Укра╖ною! В╕дмовляти читачам не в наших правилах. Тим б╕льше, коли проблеми справд╕ виглядають як загальноукра╖нськ╕. Тож сьогодн╕ ми пропону╓мо розмову з Ларисою Скабою — колишн╕м директором г╕мназ╕╖ «Ерудит». Чому колишн╕м? Тому що в часи правл╕ння Януковича на не╖ тиснули, вимагали, щоб стала членом Парт╕╖ рег╕он╕в. Принципова ж╕нка в╕дмовилася. Тод╕ ╖╖ «п╕шли» — в т╕ часи таке траплялося нер╕дко. Стояла на б╕рж╕ прац╕, а тепер, коли влада зм╕нилася, Ларис╕ Петр╕вн╕ запропонували працювати в Таращанськ╕й районн╕й Рад╕. Адже педагог з точки зору деяких таращанц╕в ╓ сво╓р╕дним символом ╕деолог╕чно╖ ст╕йкост╕. Кого ж просувати, як не таких? Сп╕лку╓мося з пан╕ Ларисою в момент розпалу антитерористично╖ операц╕╖ на Донбас╕. Абрев╕атура АТО для багатьох стала звичною ╕ якоюсь м╕рою... моб╕л╕зуючою. Говоримо про людськ╕ жертви ╕ про потребу якось компенсувати втрати людського потенц╕алу на державному р╕вн╕. ╤ к╕льк╕сно, ╕ як╕сно.

НА АТО ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ. В╤Д БАТЬК╤В — БЛАГОСЛОВЕННЯ ╤ БРОНЕЖИЛЕТ

— Люди п╕дсв╕домо розум╕ють, що нин╕шня ситуац╕я ╓ особливою, — каже Лариса Петр╕вна. — Це не в╕йна в Афган╕стан╕ ╕ не Друга св╕това, в як╕й укра╖нц╕ воювали плечем до плеча разом з ╕ншими народами Радянського Союзу. Тут вже скор╕ше Крути згадуються... А з того часу минуло майже сто рок╕в. Проте ╕сторична пам’ять — це не лише гарний висл╕в; щось таки збер╕га╓ться у глибинах п╕дсв╕домост╕. Чого вартий такий лише факт: за два дн╕ ми в Таращанському район╕ з╕брали понад 150 тисяч гривень на укра╖нську арм╕ю! Голова Л╕совицько╖ с╕льсько╖ ради розпов╕дала, що до не╖ тод╕ нав╕ть уноч╕ стукали у в╕кно стареньк╕ бабус╕ ╕ несли хто десять, хто двадцять гривень. Додаючи, що якби до ╖хн╕х об╕йсть п╕д’╖хали машиною, то вони передали б для потреб арм╕╖ ще й сало, сир, закрутки, консервац╕ю...
Спочатку ми купували бронежилети для прикордонник╕в, а пот╕м подумали: що ж ми будемо висилати незнайомим людям, коли у нас уже багато таращанц╕в воюють у «гарячих» точках. Що стосу╓ться чолов╕чого населення, то патр╕отичн╕ настро╖ справд╕ переважають — у багатьох ╓ готовн╕сть взяти до рук зброю. Один таращанець (немолодий уже, йому 48 рок╕в) спец╕ально узяв в╕дпустку, щоб по╖хати на Донбас. Щоправда, в╕н вир╕шив спочатку з’╖здити подивитися, яка там насправд╕ ситуац╕я, ╕ коли ╕нтереси Укра╖ни вимагатимуть його особистого втручання, то в╕н готовий ╕ повоювати. Тобто в╕дпустку провести в боях. А коли треба, то й б╕льше. ╤ в╕н не один такий — з ним ц╕ла група дорослих чолов╕к╕в. Але це люди з житт╓вим досв╕дом. ╢ ж випадки, коли воювати готов╕ зовс╕м молод╕ хлопц╕. Вони часто просто ставлять батьк╕в перед фактом: ╖дуть воювати за Батьк╕вщину. Можу розпов╕сти про два конкретних випадки. Один з наших випускник╕в ще на Майдан╕ вступив до лав Нац╕онально╖ гвард╕╖. Нещодавно я його зустр╕ла ╕ запитала, чи ╓ йому з чим ╖хати на Сх╕д? В╕н сказав, що ек╕п╕рувала його родина. Батько купив бронежилет ╕ каску, а ще хоче придбати як╕сь пластини, щоб можна було хоча б частково прикрити ноги. То у цього хлопця бодай ╓ консенсус з родиною. Вони зрозум╕ли, що не зупинять його, то вир╕шили хоча б максимально подбати про захист. А ╕нший, студент, при╖здив до батьк╕в, щоб вони написали розписку, що не проти його перебування в зон╕ АТО. Вони цього не зробили, спод╕ваючись на те, що коли син при╖де в Таращу, то вони зможуть в╕дмовити його. Проте хлопець виявився непохитним... Коли я бачила його востанн╓, в╕н був дуже засмученим. Адже ╖хав воювати, посварившись з батьками. А що як при╖де пораненим, скал╕ченим?
Ц╕ два випадки яскраво характеризують позиц╕ю молод╕. Ми встигли за 23 роки Незалежност╕ виховати багатьох у патр╕отичному дус╕. Прикро лише, що ми, старш╕, не змогли залишити ╖м у спадок стаб╕льну Укра╖ну. Багато тепер доведеться доробляти саме молодому покол╕нню, виправляти наш╕ помилки.

ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЗАГ╤Н ╤МЕН╤ ОТАМАНА ЗЕЛЕНОГО

— Виходить, що держава у ц╕й ситуац╕╖ може розраховувати здеб╕льшого на молодь?
— Зовс╕м н╕. Нещодавно я зателефонувала сво╖м знайомим у знамените село Трип╕лля, що над Дн╕пром. Це 40 к╕лометр╕в в╕д Ки╓ва. Це — подружжя, вже л╕тн╕ люди — рок╕в п╕д в╕с╕мдесят, але були спостер╕гачами на виборах в╕д «Правого сектора». Вони почали мене п╕дганяти: говори, Ларисо, швиденько, бо нам н╕коли! Виявилося, що вони зараз створюють партизанський заг╕н ╕мен╕... отамана Зеленого. В╕дносно швидко моб╕л╕зувалися, чолов╕ки вчаться рити транше╖, стр╕ляти з вогнепально╖ збро╖, а ж╕нки орган╕зувалися як куховарки та медсестри. А цей чолов╕к, незважаючи на сво╖ 80, вчиться волод╕ти вилами як холодною збро╓ю. Жарту╓, що зброю трип╕льськ╕ д╕ди будуть здобувати в бою... Так що не т╕льки молодь у нас патр╕отична. А ╖хн╕ ж╕нки вже взялися куховарити, щоб чолов╕ки мали сили для ╕нтенсивних тренувань. Добре, що в сел╕ знайшовся ватажок, який зрозум╕в, що треба бути... готовими. ╢ ╕ в ╕нших районах под╕бн╕ групи, як╕ м╕ж собою зв’язалися ╕ нам╕тили сп╕впрацю. Добре, коли воювати не доведеться, але береженого й Бог береже.

ПРО НАЗВИ ВУЛИЦЬ ╤ ПРО ГЕНЕРАЛА С╤КЕВИЧА, ЯКИЙ ВИЗВОЛЯВ ДОНБАС У 1918 РОЦ╤

— Колись про отамана Зеленого говорили т╕льки в негативному контекст╕, адже в╕н воював проти б╕льшовик╕в. Але з часом люди все одно в╕дновлюють добру пам’ять про сво╖х геро╖в. Свого часу я звернув увагу, як багато було зроблено у ваш╕й г╕мназ╕╖ щодо збереження ╕сторично╖ пам’ят╕. Ви намагалися зробити так, щоб не було забуте жодне ╕м’я — зокрема, учн╕в-в╕дм╕нник╕в, шк╕льних актив╕ст╕в та найкращих педагог╕в. Радянська доба, п╕д час яко╖ навчалися люди мого покол╕ння, висв╕тлена добре. Звичайно, значно важче копнути глибше — тут уже складн╕ше як з фактами, так ╕ з фотоматер╕алами. Хоча в ╕деал╕ варто прагнути докопуватися до виток╕в. Принаймн╕, наск╕льки дозволяють обставини.
— Звичайно, варто. ╤ ця робота повинна бути продовжена. Але зараз дуже актуал╕зувалися под╕╖ нашого дня. Нещодавно ми зняли ф╕льм про жител╕в Таращ╕, як╕ брали участь у ╢вромайдан╕. Ми намагалися виховувати д╕тей в╕льними, починаючи з першого класу. От вони й виросли в╕льними. Виховували почуття громадянського обов’язку ╕ це значною м╕рою вдалося — вони знають силу свого голосу. А щодо минулого, то... У Таращ╕ збираються в╕дкривати пам’ятник генералу арм╕╖ УНР Володимиру С╕кевичу, до реч╕, визволителю Донбасу в╕д б╕льшовик╕в у 1918 роц╕. Це — неабияка под╕я для таращанц╕в. Адже генерал-хорунжий С╕кевич — наш земляк, а про це мало хто й зна╓. А ще багато вулиць треба перейменувати... Виявля╓ться, не так просто це зробити, перешкоджають як л╕нь, так ╕ консерватизм, певна ╕нерц╕я мислення. Не так давно я написала статтю в газету «Таращанський край» на тему перейменування вулиць. ╤ згадала про те, що наш╕й мер╕╖ легше було залякати людей, ан╕ж щось конкретно зробити. Аргументи мер╕╖ були так╕: перейменування — р╕ч дорога. Доведеться платити велик╕ грош╕, сид╕ти в чергах, аби перере╓струвати документи ╕ т.д. Тод╕ люди п╕дн╕муть бунт ╕ скажуть, що зм╕ни непотр╕бн╕, ╕ вони й надал╕ готов╕ жити на вулицях Лен╕на, Будьоного, Карла Л╕бкнехта ╕ Рози Люксембург. Якщо взяти список наших вулиць, то перекона╓мося, що добро╖ половини назв не повинно бути!
— Я розум╕ю ваше обурення. Щоб перемагати нин╕шн╕ складн╕ обставини ╕ йти вперед, треба значно п╕дняти р╕вень патр╕отизму нац╕╖. А для цього укра╖нц╕ повинн╕ навчитися бути принциповими в багатьох питаннях. Ось, скаж╕мо, наша газета «Кримська св╕тлиця». Вона ж була сво╓р╕дним датчиком р╕вня укра╖нського патр╕отизму на п╕востров╕. ╤ завжди сигнал╕зувала Ки╓ву про стан справ ╕ кричущ╕ порушення в сфер╕ м╕жнац╕ональних стосунк╕в в АРК. Влада не особливо прислухалася до наших сигнал╕в. А ╓ ж в╕дома приказка: «Де тонко, там ╕ рветься»... От ╕ порвалося. Як тепер зшивати?
А щодо дом╕нування в Таращ╕ назв вулиць радянсько╖ епохи, то це ознака «совковост╕» м╕сцевого населення. Принаймн╕ таким воно було донедавна. Але ж специф╕ка п╕вденно╖ Ки╖вщини — а я ╖╖ непогано знаю — в тому, що тут ╕ совков╕сть була укра╖номовною! ╤ т╕льки в 1985 роц╕ по вс╕й Таращ╕ зам╕нили таблички з назвами вулиць. Були укра╖нською, а стали... рос╕йською. М╕сто благополучно пережило репрес╕╖ 1937 року, п╕сляво╓нн╕ ╕деолог╕чн╕ «зачистки», епоху Маланчука та Щербицького. ╤ за весь цей час не було жодного мовного в╕дступу. А ось п╕д час горбачовсько╖ в╕длиги стався такий, н╕чим не виправданий, мовний в╕дкат. То чому ж так легко зда╓мо позиц╕╖, а пот╕м так важко в╕дновлю╓мо ╖х?
— Можна в╕дновити. Це реально. Але знову ж таки — все залежить в╕д л╕дера. Якщо у л╕дера недостатньо ╕нтелекту ╕ розум╕ння, то легше орган╕зувати маленьку ╕нформац╕йну в╕йну. Про це я говорила вище. Людям кажуть неправду, що м╕няти назви вулиць чи зробити укра╖номовн╕ таблички надзвичайно важко ╕ страшенно дорого. Але спробуй доведи пот╕м ус╕м, що ╖х обманули. Значно дорожче для нац╕╖ об╕йдеться низький р╕вень патр╕отизму. Так ╕ з газетою вашою: можна пустити справу на самоплин, «злити» вкрай потр╕бне патр╕отичне видання, а пот╕м довго ╕ довго про це шкодувати.

СЕКЦ╤╥ БОЙОВОГО ГОПАКА ПОЗАКРИВАЛИСЯ, ВС╤ НА АТО. А В ЦЕЙ ЧАС У СИЛ╤КОНОВ╤Й ДОЛИН╤...

— Ви тут згадували соратника Петлюри ╕ Скоропадського Володимира С╕кевича. Тод╕, хоч це й було вже ХХ стол╕ття, укра╖нцям конче було пригадати, що вони козацького роду. Було багато козацьких формувань. Хоч воювали гарматами ╕ кулеметами, але натхнення черпали у геро╖чному козацькому минулому. Щось под╕бне спостер╕га╓мо ╕ зараз, хоч надвор╕ вже трет╓ тисячол╕ття. В╕д знайомого почув, що Дн╕пропетровське в╕дд╕лення Федерац╕╖ бойового гопака позакривало вс╕ сво╖ секц╕╖. Найстарш╕ учн╕-майстри козацьких ╓диноборств у даний момент або проходять в╕йськовий вишк╕л, або вже перебувають в зон╕ АТО. Отже, виховання в козацькому дус╕ було виправданим ╕ загалом ефективним в план╕ передач╕ укра╖нського патр╕отизму.
— Спрацьову╓ наша генетична пам’ять. ╤ у наших г╕мназ╕йних старшокласник╕в з’явилася мода на козацьк╕ оселедц╕... ╤ вони вже люблять сп╕вати Г╕мн Укра╖ни. З ентуз╕азмом вигукують: «Слава Укра╖н╕! — «Героям слава!». Це все вплив ╢вромайдану. Ран╕ше виконання г╕мну було н╕би формальн╕стю, а тепер все йде в╕д щирого серця. На жаль, укра╖нц╕ зазнали серйозних втрат. К╕лька сотень найкращих людей в╕ддали сво╓ життя за майбутн╓ Укра╖ни. А ще ж не зак╕нчилася Антитерористична операц╕я... Тому треба думати про те, як компенсувати людськ╕ втрати.
— Г╕рко усв╕домлювати, що традиц╕йно гинуть найкращ╕. Компенсувати це можна т╕льки вихованням нового покол╕ння. Якось на Майдан╕ серед велелюдного натовпу я побачив молодого хлопця... з дитячою коляскою. Може, це був старший брат немовляти, а може, й молодий татусь. Було дуже т╕сно, але щось же п╕дштовхнуло молоду людину з синьо-жовтою пов’язкою тягнути з собою на м╕тинг маленького родича. Я тод╕ подумав: хай це ╕ зб╕г обставин, згадане явище не ╓ масовим, але ж як важливо починати виховання укра╖нця саме з раннього в╕ку! ╤ при цьому не забувати про таку р╕ч, як ф╕зичне здоров’я нац╕╖.
— Звичайно. Бо здорова людина ╕ мислить ╕накше. Нещодавно я прочитала про школу в Сил╕конов╕й долин╕ — це в США. Люди з високим ╕нтелектом, як╕, по сут╕, формують ╕нформац╕йний прост╕р планети, визначилися ╕з тим, якою повинна бути школа для ╖хн╕х д╕тей. Вони побудували школу з еколог╕чного матер╕алу. Поставили дерев’ян╕ в╕кна, занесли дерев’ян╕ парти, тюки з соломою для сид╕ння... Занесли багато музичних ╕нструмент╕в. Винесли вс╕ диспле╖, вс╕ мон╕тори, все надсучасне, подбали про те, щоб у клас╕ залишилися лише жива музика, живий звук ╕ найняли вчител╕в. Умовами в╕дбору були: ╕деальне здоров’я, правильна, гармон╕йна с╕м’я, знання мов, в╕дпов╕дна осв╕та ╕... волод╕ння музичними ╕нструментами. Як бачимо, ╕деальне здоров’я педагога було не на останньому м╕сц╕.
— ╤ волод╕ння музичними ╕нструментами... Отже, представники ╕нтелектуально╖ ел╕ти Америки розум╕ють, що не можна в╕дриватися в╕д природного середовища, в╕д традиц╕й. Укра╖нцям це дуже п╕д╕йшло б.
— У нас це вже ╓! Ось ми заторкнули тему здоров’я. Зараз я дуже т╕сно сп╕впрацюю з Валентином Баб╕╓м з Володарки. У нього св╕й оздоровчий центр, в╕н набира╓ ц╕л╕ групи молод╕, де буквально тиждень вони живуть ус╕ разом, в╕н вчить здоровому способу життя, правильному сприйняттю природи. Вони проводять багато р╕зних заход╕в — як м╕н╕мум, чотири конференц╕╖ та близько десяти навчальних занять — великих лекц╕йних, коли збирають людей ╕ виставляють якусь тему для обговорення. Проводяться ╕ оздоровч╕ сеанси. Валентин Баб╕й добре зна╓ б╕олог╕ю ╕ по-особливому тракту╓ природу. Вчителям б╕олог╕╖ так╕ лекц╕╖ дуже потр╕бн╕. Навколо багато под╕бних груп, як╕ вже якось потр╕бно об’╓днувати. ╤ тод╕ — я переконана в цьому — Укра╖на буде у великому виграш╕, бо зможе зробити в╕дчутний крок уперед.

╢ МАСА СПОСОБ╤В ПЕРЕДАЧ╤ ВЕЛИКО╥ К╤ЛЬКОСТ╤ ЗНАНЬ

— Ваш педагог╕чний стаж майже зб╕га╓ться з роками Незалежност╕. Тому можете говорити про ╕снуюч╕ тенденц╕╖. Чи зм╕нилися укра╖нськ╕ д╕ти за цей час? Вони стали г╕ршими чи кращими?
— Вони стали ╕ншими. З одного боку, статистика, якою ми волод╕╓мо, говорить про те, що учн╕ стали г╕ршими. Судячи з контрольних роб╕т, тестування тощо. Тобто знання стали слабшими. Але парадокс у тому, що водночас д╕ти стали... потенц╕йно сильн╕шими. Просто ми використову╓мо не т╕ способи передач╕ знань, багато що робимо по-старому. А вони народилися сприймати все вже по-╕ншому. У нас був ун╕кальний приклад, коли я ще працювала завучем. До нашо╖ школи прийшов хлопчик, якого тестувала психолог. Вона сказала, що це дитина з найвищим р╕внем ╕нтелекту. Однак у першому клас╕ цей хлопчик став таким же, як ╕ вс╕. В 5-му клас╕ його вже залишили на другий р╕к... А у 9-му клас╕ його з горем навп╕л випхали з╕ школи. Це — яскравий приклад того, як людин╕ не п╕д╕йшла система. У нас в школ╕ тепер дуже багато зайвого, ╕ якби ми хоча б скористалися механ╕змом занурення в предмет, якби ми не вчилися сорок хвилин, а вивчали певну тему ц╕лий тиждень, ╕ н╕чим б╕льше не займалися, то результат був би набагато кращим. Школа вже давно не в╕дпов╕да╓ вимогам часу ╕ вона порушу╓ вс╕ природн╕ механ╕зми засво╓ння ╕нформац╕╖. ╤ ми сьогодн╕ ма╓мо дуже багато розумних д╕тей, яких школа лама╓, в╕дбива╓ у них бажання вчитися, сприймати ╕нформац╕ю. ╤ добре, коли природн╕ дан╕ так╕, що людина просто «домучу╓» одинадцять рок╕в ╕ вже пот╕м, маючи свободу, почина╓ добров╕льно засвоювати знання в т╕й чи ╕нш╕й галуз╕.
Тому зараз багато батьк╕в, як╕ знають зм╕ст шк╕льно╖ програми, намагаються ус╕ма силами забезпечити ╕ндив╕дуальне навчання для сво╓╖ дитини. А якщо ╓ можлив╕сть, то записують дитину в р╕зноман╕тн╕ гуртки, секц╕╖, в музичну школу. ╤ виходить так, що на шк╕льну програму дитина витрача╓ мало часу, зате вона в╕льна у сво╖х проявах. А взагал╕, для того, щоб учень краще засвоював знання, ╕снують так╕ ц╕кав╕ реч╕, як «Весела б╕олог╕я», «Весела х╕м╕я», «Весела математика» тощо. Гра ╓ природн╕м способом передач╕ знань. У процес╕ гри д╕ти ще до шести рок╕в можуть ╕ мовами оволод╕ти, ╕ б╕олог╕╓ю, ╕ х╕м╕╓ю... Може бути маса способ╕в передач╕ велико╖ к╕лькост╕ знань. Тому в питаннях педагог╕ки я — оптим╕стка, безвиход╕ тут нема╓, просто треба багато над чим ще попрацювати.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 04.07.2014 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13519

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков