"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема ""Джерельце""
#26 за 27.06.2014
ЧИ П╤ДЕ К╤НЬ КР╤ЗЬ КУКУРУДЗУ?
НОВЕЛА
Зв╕сно, коли вона досягне свого зр╕лого зросту ╕ вже твердуват╕ качани затужав╕ють смачними ядринами. Хоча, власне, справа про пом╕дори, та ще й з прим╕ського радгоспу. Нарешт╕ ск╕нчилася голод╕вка 47-го, ми потроху, як мовиться, оклигали, ставали на ноги, а, отже, коли ран╕ше мр╕яли про кавалок хл╕ба, бодай зубок часнику ╕ хоч тр╕шки сала (а це було найсокровенн╕шою забаганкою), то нин╕, маючи вже по 9-10 рок╕в босоногого дитинства, захот╕лося подвигу. Я з другом Тольком Шевченком п╕д╕йшли до Василя Гарбуза (це по матер╕ його пр╕звище, а по батьков╕ — Горох) ╕ запропонували: — П╕дем, Васю, за пом╕дорами у радгосп. — А мама говорить, — пояснив в╕н, — що цього робити не можна. — Так нас, друже, ц╕кавлять не так от╕ пом╕дори, а чи п╕де к╕нь з об’╖ждчиком кр╕зь кукурудзу, аби нас охоронець сп╕ймав, чи н╕. А пом╕дори ростуть поряд. — Н╕, йд╕ть, — категорично ск╕нчив розмову Василь. — Коли хочете, щоб об’╖ждчик вас ще й пужалном почастував. …Спекотне кривор╕зьке сонце нав╕ть зранку пекло нестерпно. Довелося йти мимо крислатих дерев, аби сховатися в╕д того пекла. Д╕йшли. Трохи в╕дпочили. ╤ — форверст! Тихо, затишно в кукурудз╕, ╕ сонце не д╕ста╓. Знявши майки, напиху╓мо в них червон╕ пом╕дори. Коли це небавом до мене Только: — Петрику, а он ╕ об’╖ждчик на кон╕. — Невже к╕нь п╕де кр╕зь високу стиглу кукурудзу? Та й незчулися, як вже над нашими головами той к╕нь став дибки, ще й загрозливо за╕ржав. ╤ ми закам’ян╕ли. Кому хочеться втрапити п╕д його копита? В╕дступати було н╕куди, бо ми опинилися в кукурудзяному м╕шку. Об’╖ждчик по-д╕ловому висипав з наших майок в торбу радгосп╕вськ╕ пом╕дори, а нас, полоненник╕в, пов╕з на «суд народ╕в». — Ну, шалапути, посид╕ть у комор╕, пот╕м з вами розберемося, бо зараз в нас зас╕дання правл╕ння. ╤ в╕н якось урочисто зачинив нас у ком╕рчин╕ на англ╕йський середовий замок. Ну що тут робити? Адже п╕сля зас╕дання нас допитуватимуть, ╕ не т╕льки матерям пов╕домлять, а й в школу. Але ж безвих╕дних ситуац╕й не бува╓… Погляди наш╕ ковзнули по ст╕нах ╕ ми вглед╕ли, що одне в╕конце в╕дчинене. Так це ж — порятунок в╕д ганьби! — Ставай, Только, мен╕ на спину ╕ вилазь ╕з в╕кна, а пот╕м подаси з того боку мен╕ руку — ╕ я вицарапаюсь теж. Так ╕ зробили. Ось як ск╕нчився наш невдалий пох╕д за радгоспними пом╕дорами. ╤ взнали-таки: хазяйський к╕нь ╕ кр╕зь зр╕лу високу кукурудзу п╕де. А наука п╕шла на користь: в╕дтод╕ за радгоспними пом╕дорами ми вже н╕коли не ходили...
Фед╕р СТЕПАНОВ, член НСПУ м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 27.06.2014 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13510
|