Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2014 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 20.06.2014
Олександр ОЛЕСЬ

В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА

Пригадую, як давним-давно, в ранн╕ пово╓нн╕ роки, вчила мене, другокласника, наша матуся декламувати в╕рш «Ялинка» («Раз я взувся в чоб╕тки…»). Вчила з пам’ят╕, бо не вистачало тод╕ н╕ читанок, н╕ зошит╕в, а писали ми соком бузини на цупкому обгортковому папер╕. Зв╕дки мати завчила цього в╕рша? Казала, що д╕д по матер╕ опов╕в – от ╕ «вр╕зався» в пам’ять. В╕н (в╕рш «Ялинка») та ╕нш╕ твори «опального» О. Олеся (справжн╓ ╕м’я-пр╕звище Олександр Кандиба, роки життя 1878-1944) ще довго н╕де не публ╕кувались в Укра╖н╕, оск╕льки ╖хн╕й автор 1919 року ем╕грував за кордон (в Австр╕ю, згодом в Чехословаччину, де ╕ знайшов в╕чний спочинок), ╕ за любов до не╖, Укра╖ни, вважався «ворогом народу».
Твори О. Олеся для д╕тей, зокрема в жанр╕ пейзажно╖ л╕рики ╕ в╕ршовано╖ казки, — мудр╕, весел╕ й сумн╕, перейнят╕ св╕тлою ностальг╕╓ю за нашим далеким дитинством ╕ дитинством – часто також уже далеким – наших д╕тей. Автор опов╕да╓ то з теплою ╕рон╕╓ю, н╕жною усм╕шкою, то стурбовано, ба нав╕ть тривожно. Живий струм╕нь п╕сенност╕ нада╓ ╖м чар╕вно╖ милозвучност╕. Поет також переклав укра╖нською мовою «П╕сню про Гаяйвату», казки Гауфа.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель
с. Пруди, Крим

Олександр ОЛЕСЬ

ЯЛИНКА

Раз я взувся в чоб╕тки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запр╕гся в саночки
╤ по╖хав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик — плиг!
Став ялинку в╕дн╕мати.
Я — сюди, а в╕н — туди...
«Не в╕ддам, — кричить, — н╕защо!
Ти ялинку посади,
А тод╕ рубай, ледащо!
Не пущу, ╕ не проси!
╤ цяцьками можна гратись:
Поруба╓те л╕си —
Н╕де буде ╕ сховатись.
А у л╕с╕ скр╕зь вовки,
╤ ведмед╕, ╕ лисиц╕,
╤ ворони, ╕ граки,
╤ розб╕йниц╕-синиц╕».
Страшно стало... «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Б╕дний зайчику, прости, —
Я не буду б╕льш н╕коли!»
Низько, низько я з╕гнувсь,
╤ ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всм╕хнувсь
╤ подав с╕реньку лапку.

ВЕСНЯНКА

А вже красне сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
На вулиц╕ струмен╕
Воркотять, воркотять,
Журавл╕ курликають
Та летять, та летять.
Засин╕ли прол╕ски
У л╕ску, у л╕ску...
Швидко буде земленька
Вся в в╕нку, вся в в╕нку.
Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди!
А ти, земле-мат╕нко,
Уроди, уроди!

ВСЕ НАВКОЛО ЗЕЛЕН╤╢...

Все навколо зелен╕╓,
Р╕чка лл╓ться ╕ шумить.
Тихо, тихо в╕тер в╕╓
╤ з травою гомонить.
Як тут всид╕ти у хат╕,
Коли все живе, цв╕те,
Скр╕зь дзвенять
пташки крилат╕,
Ся╓ сонце золоте?..
«Швидше, мамо, —
 черевички!
Глянь, як весело в саду!
Ти не б╕йся — до кринички
Я ╕ сам не п╕д╕йду».

КАПУСТОНЬКА

Покинута, занедбана, на лугу
Зелен╕╓ капустонька у сн╕гу,
А до не╖ стежечку не одну
Протоптали н╕женьки
по лану.
Догадайтесь, д╕тоньки,
 ви сам╕,
Хто ц╕ робить стежечки узим╕.
Я вам в цьому в╕ршику
 не скажу,
Бо сам ще раз
подивитись поб╕жу.

НАД КОЛИСКОЮ

Спи, м╕й малесенький,
 спи, м╕й синок.
Я розкажу тоб╕ безл╕ч казок.
Пощо ж ти в╕ченьки
 знову розкрив?!
Спи, моя пташко,
 то в╕тер завив.
Стогне ╕ ви╓ уже в╕н давно,
Б’╓ться ╕ стука у наше в╕кно...
Геть, розбишако,
 в далек╕ степи!..
Спи, моя ласт╕вко,
 солодко спи.
Ось уже й в╕тер
 зовс╕м зан╕м╕в...
Мабуть, заснуть
 п╕д намет полет╕в...
Холодно зараз в л╕сах ╕ лугах,
Все потонуло
 в глибоких сн╕гах.
Б╕гають зайчики,
 мерзнуть, тремтять.
Затишок хочуть соб╕
 в╕дшукать.
Ось вони вглед╕ли,
кущик сто╖ть,—
Год╕! Давно вже лисичка
 там спить.
Кинулись знову кудись
 на грядки, —
Ой, там ночують
 сьогодн╕ вовки.
Краще ви в поле б╕ж╕ть
 за л╕сок...
Знайдете там ви
 соломки ст╕жок, —
Глибше забийтесь,
 зарийтесь в снопки,
Щоб не знайшли вас
 голодн╕ вовки...
Спи ж, м╕й малесенький,
год╕ гулять...
Зайчики б╕л╕ давно уже сплять.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2014 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13479

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков