Версiя для друку Обговорити в форумi

Вклонімося Вчителю!

Останні уроки літератури в 11 класі присвячені ознайомленню з сучасною літературою України. Це буквально 2-3 уроки! На мою думку, дуже мало. Якщо взяти до уваги широке розмаїття стилів, напрямків, величезну кількість письменників, — то це крапля в морі! Кінець XX ст. низкою дослідників культури визначається як епоха постмодернізму або постмодерну. Постмодерн — широка культурна течія, що охоплює філософію, естетику, літературу, мистецтво, гуманітарні науки. Терміном «постмодернізм» користуються під час аналізу явищ культури, що виникли після модернізму (звідси й назва) і внаслідок розвитку модернізму. Світ уявляється постмодернізму складним, хаотичним, багатоманітним, тому кращий спосіб його засвоєння — ігровий, естетський.
Звідси така характерна риса постмодерністської культури, як іронія, насміхання. На думку постмодерністів, у сучасну епоху все відносне: немає істини, немає реальності (її з успіхом замінює віртуальна реальність, в якій люди вже не тільки спілкуються та проводять наукові конференції, а й освідчуються в коханні). У наш час «немає нічого живого та святого», що колись піддавалося модерністській критиці та засудженню, отже, залишається лише глузувати та насміхатися над цим дивним світом.
Найхарактернішим представником сучасної постмодерністської філософської думки є всесвітньо відомий італійський учений Умберто Еко. У його бестселерах «Ім’я рози», «Маятник Фуко» та інших органічно поєднуються філософський підтекст, пародійний аналіз культурної плутанини сучасної свідомості, іронічне осмислення минулого та попередження про небезпеку розумової деградації.
Одним із головних принципів постмодерну стала «культурна опосередкованість», або коротко — цитата. «Ми живемо в епоху, коли всі слова вже сказані», — помітив філософ С. Аверінцев. Отже, залишається лише повторювати відомі істини, цитувати відомі вислови.
Цитатами говорять політики. Цитати є елементами Художньої творчості. Десятки, якщо не сотні цитат складають культурний багаж сучасної людини. Виникає справедливе запитання: а що ж далі? Тут слід прислухатися до слів Д. Лихачова: «Мистецтво на межі XXI століття не закінчується, воно вступає в перехідний період хаосу, а хаос завжди народжує нове». Герой літератури постмодернізму — людина, яка загубилася в повсякденному бутті, втратила зв’язок із Всесвітом, гостро переживає власну відчуженість і втрату духовних орієнтирів. Вона не відає, куди йти, у що вірити, навіть про що думати й що відчувати, оскільки її думки й почуття здеформовані під впливом трагічної дійсності.
Постмодернізм — смерть літератури чи відкриття нової літературної доби? Які тенденції розвитку сучасного літературного процесу в Україні й у всьому світі? — із такими запитаннями я звернулася до своїх вихованців – учнів 11-х класів. Ось їхні відповіді у формі творів-есе, творів-фантазій тощо.
«Сучасна література представлена переважно постмодернізмом. Цей стильовий напрям сформувався в ХХ ст. і досі є провідним. Для постмодернізму характерна гра зі словом, образом, відхід від загальноприйнятих форм і правил класичної літератури. Також цьому напряму притаманне не створення оригінальних творів, а обігрування, власна інтерпретація «чужих», кимось раніше написаних творів.
Я вважаю, що з кінця ХХ ст. література почала втрачати свою духовну цінність. Зі становленням капіталізму все більшу роль у житті людей почали відігравати гроші. І навіть книги, написані багатьма сучасними письменниками, є лише шляхом отримання грошей. У наші дні книги більше вчать читачів бачити прекрасне, творити добро і карати зло.
І хоч серед представників постмодернізму зустрічаються справжні майстри слова, гідні залишатися в пам’яті людства, все-таки талановиті письменники з кожним наступним поколінням десь поступово зникають.
Думаю, якщо діячі літератури й надалі продовжуватимуть писати в такому дусі, скоро ми будемо читати лише примітивні описи реалій сучасного нам життя (а це має бути так званий постреалізм), або безсоромно заглядати у приватне життя людей, які зовсім не викликають інтересу (своєрідний постромантизм). Тому, я вважаю, що сучасні письменники мають переглянути теми, ідеї своїх майбутніх творів та починати створювати нові шедеври, які вражатимуть серця ще не одного покоління», — це з роздумів Анастасії Марченко.
Цікавими міркуваннями поділився Владислав Лахін: «Сучасний світ розвивається, активно змінюється. Сьогодні людський побут відрізняється від того, що був років 50 тому, на рівні з цим змінюються людські цінності та те, що саме нам подобається.
Взагалі, прогноз на майбутнє роблять по тому, що вже було. Беремо деякий проміжок часу та спостерігаємо, які зміни сталися у цей період, після цього можна побудувати подальший розвиток подій. На мою думку, розвиток сучасної літератури може відбуватися у двох напрямках: перший – це деградація, другий – розвиток у правильному руслі разом із технологіями та наукою. Швидше за все, вони будуть розвиватися паралельно одне одному. До висновку, що література може деградувати, я дійшов з того, що, читаючи постмодерністські твори, взагалі мало що зрозуміло, а якщо таке вже зараз, то що буде завтра?! Мистецтво деградує – це гарно видно на прикладі Міжнародного конкурсу «Євробачення – 2014», де переможцем стала жінка з бородою! Коли таке було?! Найжахливіше, що в неї досить багато прихильників! Це і є деградація, на мою думку.
Якщо література, мистецтво йде в ногу з технологіями й наукою – це напрямок, у якого є майбутнє. Можливо, у наступні 50, 100 років люди замисляться, зроблять правильні висновки, та знову будуть писати про високі моральні цінності. Взагалі, я з оптимізмом дивлюся у майбутнє та сподіваюся, що все буде якнайкраще».
Із роздумів учнів можна зробити висновок, що мої уроки для них дарма не пройшли. Діти стали гідними громадянами країни, вміють критично мислити, робити узагальнення й висновки. Можуть довести свою точку зору, навівши приклади із сучасного життя. Це все ті критерії, за якими ми, вчителі, оцінюємо рівень сформованих знань, умінь і навичок наших вихованців.
На жаль, сьогодні не кожна бібліотека має у своїх фондах достатньо творів сучасних українських письменників. Ця література може подобатися чи не подобатися. Проте вона є. Щоб існування літератури було повним, її треба читати, про неї треба говорити й писати.

Світлана МИРОНЮК,
учитель української мови та літератури Нижньогірської ЗОШ I-III ступенів № 2 в Криму

ТИМ ЧАСОМ...

ЧИ Є У КЛЕПА КЛЕПКА?

Письмове розпорядження про перехід Горлівки на російську мову дав Горлівський міський голова Євген Клеп після того, як озброєні люди вивели його зі свого кабінету і відвезли в невідомому напрямку.
Джерело в міській раді повідомило, що розпорядження мера передали його заступнику Олександру Аліпову, після чого було скликано екстрену нараду з керівниками департаментів, управлінь, відділів та служб міськради, на якій були дані відповідні доручення з організації виконання розпорядження градоначальника, передає 0624.com.ua.
Проведення робочої наради підтверджує і офіційний сайт Горлівської міськради. «11 червня у стінах мерії відбулася робоча нарада під керівництвом першого заступника міського голови Олександра Аліпова за участі керівників департаментів, управлінь, відділів та служб міськради. В ході наради розглянуто питання про виконання розпорядження міського голови Євгена Клепа щодо використання російської мови на території міста. Під час наради дано відповідні доручення щодо організації виконання розпорядження», — йдеться в повідомленні.
Також в Інтернеті з’явилася фотографія, на якій зображена фотокопія розпорядження Клепа. У ньому йдеться також про те, що в місті повинні бути розміщені прапори Росії з написом: «Росія — мати, Путін — батько»...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2014 > Тема "Душі криниця"