Версiя для друку Обговорити в форумi

Ще на початку цього року наполегливі намагання Росії переконати європейців у пріоритетності та нагальній необхідності газопроводу «Південний потік» в обхід України, як видавалося, мали непогані шанси на успіх. Хоча б частковий, на певному етапі, але з перспективою «дотиснути» Євросоюз і досягти поставленої мети. Такі прогнози давали європейські експерти, деякі політики і чиновники. Мовляв, чинна Єврокомісія завершує цього року свою каденцію і хоче зробити це достойно, не залишаючи наступникам проблемні «хвости».
Нагадаємо, 5 грудня 2013 року Єврокомісія висунула до шести країн-членів, територією яких має пройти російський «Південний потік», а також у межах правил Енергетичного співтовариства до Сербії, вимогу привести до норм третього енергетичного пакету міжурядові домовленості з російською стороною щодо реалізації цього проекту. Йдеться про претензії щодо монополії в особі ВАТ «Газпром» як постачальника, оператора газу і повного власника труби; невідповідність тарифної політики; забезпечення доступу до інфраструктури для третіх сторін.
У відповідь ті країни, що беруть участь у проекті, — а це Австрія, Болгарія, Хорватія, Греція, Угорщина та Словенія, — звернулися до Єврокомісії з проханням про допомогу у вирішенні наявних суперечностей.
Але російська військова агресія проти українського Криму та подальша поведінка Кремля із дестабілізації у східній Україні перевели дискусії навколо «Південного потоку» із суто юридично-комерційної площини до геополітичного виміру, який торкається енергетичної безпеки усього регіону та поза ним.
Отже, невизначеність щодо майбутнього цього проекту лише посилюється.
Європарламент у своїй квітневій резолюції взагалі «поховав» цю трубу, висловившись про те, що «Південний потік» не повинен бути реалізований. Звичайно, це лише політична декларація, але сигнал не надто обнадійливий у нинішніх умовах.
Але «Газпром» продовжує інвестувати у трубопровід, незважаючи на суперечність його юридичного, безпекового і відтепер — політичного статусу на теренах ЄС. Отже, уряди, що беруть участь у проекті, нині вирішують складне питання: або продовжити будівництво на своїх територіях та сподіватися на вирішення конфлікту у майбутньому, або заморозити контракти з російською стороною до врегулювання ситуації.
Відомо, що депутати Соціалістичної партії Болгарії під впливом сильного російського лобі запропонували парламенту ухвалити внесення змін до національного енергетичного законодавства країни. Нібито була знайдена юридична формула, щоб обійти вимоги третього енергетичного пакету, замінивши статус «Південного потоку» на території Болгарії з газопроводу на «інтерконектор». Такий нюанс, як очікували болгарські законодавці, міг би забезпечити проекту винятки (принаймні частково) з положень енергетичного законодавства ЄС.
Зазначена законодавча ініціатива викликала заперечення і занепокоєння у єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера, який офіційно звернувся до міністра енергетики Болгарії Драгомира Стойнева з вимогою надати роз’яснення.
У квітні Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу під час зустрічі з болгарськими політиками висунув вимогу не піддаватися тиску російського лобі та діяти відповідно до визначеної офіційним Брюсселем політики відносно РФ. На його переконання, «енергетична безпека Болгарії і Євросоюзу наражатиметься на ризик», якщо окремі країни-члени не будуть дотримуватися законодавства ЄС у сфері енергетики.
Нині «трубопроводні» клопоти для Болгарії розвиваються ще драматичніше. На початку червня Єврокомісія, яка не побачила з боку Софії виконання законодавчих вимог, подала на державу позов до Суду ЄС. Одночасно з цими діями, як відомо, під посиленим впливом і Брюсселя, і «важкої артилерії» американських сенаторів болгарський уряд 8 червня таки призупинив реалізацію «Південного потоку». Більше того, саме суперечки навколо проекту призвели до чергової політичної кризи у Болгарії, де, найвірогідніше, до кінця року відбудуться вже другі поспіль позачергові парламентські вибори.
Аналогічний тиск з боку Європи через «Південний потік» відчуває й Сербія. Країна є кандидатом у члени ЄС, тому вже зобов’язана дотримуватися правил Співтовариства, незважаючи на «міцну» дружбу з Росією.
Сьогодні, після військової агресії РФ проти України, дестабілізуючих дій Москви у Європі, руйнування засад міжнародно-правової архітектури безпеки і стабільності в регіоні, Росія набула реноме ненадійного і непередбачуваного партнера, зганьбила свій авторитет перед цивілізованим світом.
А «Південний потік» у таких умовах, як заявив єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, взагалі почав становити загрозу для енергетичної безпеки Євросоюзу. Він також не є новим джерелом для диверсифікації енергопостачання, а лише виступає новим маршрутом, знову ж таки залежним від Росії.
Тому для «потоку» і енергетичного партнерства з РФ не знайшлося перспективного місця у стратегії енергетичної безпеки ЄС, яка буде затверджена главами держав та урядів на саміті 27 червня. За деякими джерелами у високих європейських дипломатичних колах, на цьому засіданні Європейської ради може й вирішитися доля «Південного потоку», суперечки і спекуляція навколо якого багатьом у ЄС вже просто набридли. Насправді, в умовах критичного падіння довіри до Росії Європа може виявити рішучість і остаточно зняти це питання з порядку денного.

Андрій ЛАВРЕНЮК
Брюссель

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2014 > Тема "З потоку життя"