"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2014 > Тема ""Джерельце""
#21 за 23.05.2014
«МИ ПОВИНН╤ БЕРЕГТИ МИР ╤ ЛЮБОВ...»
В╕йна... Це слово м╕стить у соб╕ найстрашн╕ш╕ почуття та найжахлив╕ш╕ спогади. В╕йна – це смерть ╕ розруха, це п╕тьма, яка покрива╓ усе живе. Св╕т впада╓ у темряву. А люди стають т╕нями, тому що усе св╕тле в ╖хн╕й душ╕ зника╓. В╕д в╕йни страждають не т╕льки люди, а й природа. Вона плаче, коли люди вчиняють так╕ жорсток╕ д╕яння. Порушуються вс╕ закони природи. Страждають тварини, птахи, рослини. Убити ╕ншу людину — це найстрашн╕ший злочин. Вбиваючи, людина вбива╓ частину сво╓╖ душ╕, свого серця. Н╕хто не ма╓ права забирати у людини ╖╖ життя, т╕льки Творець, який створив ╖╖, ма╓ на це право. Як╕ можуть бути почуття у людини, яка вбила ╕ншу людину? Ненависть, зл╕сть, страх. А що таке в╕йна? Це т╕ сам╕ почуття, т╕льки ╖х в тисяч╕ раз╕в б╕льше. Усе це не забува╓ться. Якщо в╕йна зак╕нчилась, то все одно люди ще довго не можуть забути т╕ страшн╕ под╕╖. Це назавжди залиша╓ться з ними. Ми не повинн╕ забувати, що таке в╕йна. Ми повинн╕ завжди пам’ятати, якою ц╕ною люди здобували мир на земл╕. Але ╕ зараз в╕йна може повернутися. Тому ми повинн╕ ус╕ма способами берегти мир ╕ любов. Без цього ми приречен╕. Якщо люди цього ще не зрозум╕ли, настане холодна н╕ч перед кривавим заходом сонця...
З розпов╕д╕ мо╓╖ бабус╕: «Коли я була ще маленькою, кожного ранку виходила у садочок, на зелену галявинку. Там росли велик╕ дерева – карагач╕, сп╕вали пташки, ласкаве ранкове сонце дарувало тепло. Але цей день був особливим. Того ранку було дуже сонячно, пташки сп╕вали краще, н╕ж будь-коли. Вийшла у садочок, с╕ла на траву, коли бачу, що хтось ╕де. Це був високий, худий, виснажений чолов╕к. Але, незважаючи на свою виснажен╕сть, в╕н був у гарному настро╖. Спочатку я злякалася, коли в╕н п╕д╕йшов до мене. А пот╕м в╕н сказав: «Д╕вчинко, в╕йна зак╕нчилась, в╕йна зак╕нчилась! Йди додому та скажи ус╕м, що зак╕нчилася ця страшна в╕йна!». Я встала, поб╕гла додому, почала кричати: «В╕йна зак╕нчилась, в╕йна зак╕нчилась!». Ус╕ здивовано на мене дивилися та питали, хто мен╕ сказав таке? Я ╖м розпов╕ла. Тод╕ в╕дразу вс╕ заметушилися, хто плаче, а хто см╕╓ться. Нав╕ть сус╕ди позб╕галися. А мати моя плаче за батьком, тому що 6 лютого ми отримали зв╕стку про його загибель. Мама дуже побивалася, що в╕н не дожив до цього дня. Разом з похоронкою ми отримали батькову «Медаль за в╕двагу». Вона була в кров╕, у його кров╕... М╕й батько бився в╕дважно за мир, за людей, щоб його д╕ти були щаслив╕ та жили у любов╕ та мир╕...».
Верон╕ка ГАЛК╤НА, учениця 10-А класу НВК «Школа-г╕мназ╕я № 25» м. С╕мферополь
"Кримська Свiтлиця" > #21 за 23.05.2014 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13343
|