Версiя для друку Обговорити в форумi

Війна… Яке страшне слово! Мабуть, немає жодної родини, яку не торкнулися події Великої Вітчизняної війни. У когось загинули брати, чоловіки, хтось пішов на фронт і не повернувся, а хтось пропав безвісти… Скільки покалічених доль залишилось після війни! Приблизно такими фразами почала класну годину наша вчителька Світлана Миколаївна Миронюк. Цей захід був проведений напередодні Дня Перемоги і присвячений 70-річчю визволення Криму, зокрема нашого селища Нижньогірського, від німецько-фашистських загарбників у роки ВВВ.
Провели ми його біля пам’ятника Невідомому солдату, що встановлений на селищному цвинтарі. Класний керівник розказала нам про історію цього пам’ятника, що являє собою постамент, на якому розташовані скульптури двох солдатів. Один із воїнів присів на коліно, в руках тримає лавровий вінок – символ Перемоги, а другий солдат стоїть у повний зріст. В одній руці він тримає прапор своєї військової частини, а в іншій – зброю. На постаменті напис: «Вічна пам’ять і слава вірним синам нашої Батьківщини». Також ми дізналися, що пам’ятник встановлено на братській могилі, в якій поховано 20 солдатів і 7 партизанів, що воювали і загинули у наших краях. Мої однокласники підготували цікаву інформацію про визволення Нижньогірського, показали фотодокументи. Було цікаво, і в той же час нас проймала гордість, пошана до всіх воїнів, які загинули. Ніхто із присутніх учнів не залишився байдужим до почутого і побаченого. У кінці ми вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. Я і мої однокласники зробили висновок, що треба завжди пам’ятати подвиг воїнів у роки Великої Вітчизняної війни, шанувати їх, допомагати.
А в класі Світлана Миколаївна провела відеоурок. Ми подивилися документальний фільм про війну. Побачили реальні фотодокументи, кінозйомку тих часів. Думаю, що кожен із нас замислився над подіями тих грізних і страшних для нашої країни часів.
Також у школі був проведений концерт, присвячений Дню Перемоги. На цей захід були запрошені гості – ветерани війни. Вони розказали про те, як билися з ворогом на фронті, про подвиги солдатів, про свої нагороди. Коли слухали ці розповіді, у нас виступали сльози на очах.
Виступи учнів різних класів супроводжувалися кіновідеодокументами. Виступали не тільки учні, а й наші вчителі (Е. Р. Ібрагімова, С. В. Сечина, А. А. Ісмаілова, О. Л. Осінцева), які також співали, читали вірші. Сподобався танець старшокласників «Випускний напередодні війни», танок дівчат 4 класу на пісню «Білі журавлі». Учні 6 класу співали всім відому пісню «Катюша». Під час виконання пісні весь зал їм підспівував. Байдужим нікого цей концерт не залишив. На завершення ми вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Я вважаю, що такі заходи повинні проводитися у школах обов’язково, бо це наша історія, історія нашого народу. А минуле треба знати, щоб в майбутньому не робити помилок.

Олеся МАРЧЕНКО,
учениця 5-Б класу Нижньогірської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема ""Білі плями" історії"