Версiя для друку Обговорити в форумi

Отакий «братський захист»?!

«Кримська самооборона» розпочала полювання на школярів з жовто-блакитною символікою. В одній із сімферопольських шкіл (номер не називаю, щоб не нашкодити дитині й вчителям) 5 травня влаштували облаву. Під час уроку до 10 класу увірвались бійці «самооборони» з криком «всем оставаться на местах», далі оголосили прізвище однієї учениці. Після того, як визначилися з «об’єктом», кинулись до парти, за якою сиділа дівчина з прикрасою на шиї у вигляді жовто-блакитного сердечка. З першого разу «спецоперація» зі знищення ненависного сердечка не вдалась — зірвати прикрасу забороненого нині в Криму кольору новітні «поліцаї» не змогли; налякана дівчина, не розуміючи, чому агресивні незнайомці тягнуть до неї свої ручища, спробувала від них ухилитись. Але один з нападників схопив її за шию, а інший таки зірвав жовто-блакитне сердечко і кинув його на підлогу з криком: «Я тебе… покажу, бендеровка!».
Захищаючись від озвірілого представника нової кримської влади, старшокласниця закрила обличчя руками, і в цей момент верзило на її руці набачив саморобний плетений дитячий браслет — теж жовто-блакитного кольору. За мить браслет також валявся на підлозі.
У класі панувала тиша, учні і вчитель мовчки спостерігали за розправою над їхньою однокласницею. А самооборонівці від своїх дій отримували, напевне, садистське задоволення, тішачись повною владою над класом. Один з них загорлав, що у дівчини в портфелі має бути пістолет, після чого вони почали активно ритись в її сумці, викидаючи все на підлогу. І таки знайшли, що шукали! Але не пістолет. На дні сумки школярки лежав акуратно згорнутий український жовто-блакитний прапор...
«Где взяла?» «Кто дал?» «Что собиралась делать?» — навперебій кричали екзальтовані чоловіки. «Додому хотіла віднести», — прошепотіла перелякана дівчина. В цей момент пролунав дзвоник на перерву, який, можливо, привів до тями учасників «спецоперації». Вони подякували невідомому класному «стукачеві» за своєчасний сигнал словами: «Благодарим за своевременный звонок», і з почуттям виконаного обов’язку покинули класну кімнату.
Того дня в цій школі від облави самооборони більше ніхто не постраждав. У класі полегшено зітхнули, а десятикласниця підняла з підлоги розтоптане жовто-блакитне сердечко, обвела сумним поглядом своїх однокласників і в повній тиші залишила клас.
Через якийсь час мама дівчини вже сиділа в кабінеті директора школи і допитувалась, якої шкоди може завдати комусь жовто-блакитний колір і за яким правом її доньку обшукували невідомі чоловіки? Настраханий директор лише повторював: «Це більше не повториться... більше не повториться...». А мама школярки продовжувала доказувати просту істину, що дітям, які ще вчора гордо співали Гімн України, носили вишиванки та жовто-блакитні прапори і прикраси, важко зрозуміти, що сьогодні — все це може бути поза законом тут, на їхній Батьківщині, яка ще вчора називалась український Крим.
Та директор цього, скоріш за все, не чув. Його, напевне, більше хвилювало те, що через кілька днів – парад, і йому треба забезпечити явку учнів та вчителів на 100%, і не дай Бог – хтось прийде на цей парад із забороненим прапором чи плакатом!
Ось такі вони, кримські реалії, сьогодні. Не знаю, чи зверталися кудись батьки дівчини за захистом. Але куди звертатися, якщо в правоохоронних структурах – та ж «кримська самооборона»?!
А знаєте, що ще найстрашніше вразило у цій історії? Хтось же «стукнув» на свою однокласницю, зателефонував, «куди треба». Куди ж ви нас і наших дітей знову заганяєте, «берії» кримські й кремлівські, у яке «есересерівське» болото, у який 37-й рік? І звідки у вас таке переконання, що діти, народжені у вільній країні, будуть усе своє життя миритися з рабськими законами?

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 16.05.2014 > Тема "З потоку життя"