Версiя для друку Обговорити в форумi

Льотчик-штурмовик, лейтенант гвардії Михайло Павлович Мальченко був представлений до звання Героя Радянського Союзу на 25 році життя. За його плечима до цього часу налічувалося 114 бойових вильотів, під час яких він завдав великої шкоди ворожим військам і техніці. Його ім’ям названа вулиця і площа в Центральному аеропорту Сімферополя.
У херсонському селі Чаплинка, де в 1921 році народився майбутній герой, діди- землероби рік за роком працювали в полі. У селянській родині Мальченків дітей теж долучали до цієї справи. Але Михайло вирішив йти іншим шляхом. Закінчивши залізничне училище в Сімферополі, в тридцятих роках він працював токарем в депо і одночасно відвідував сімферопольський аероклуб, де навчався літати.
Разом з іншими хлопцями Михайло мріяв про сім’ю, роботу і щастя. Але не судилося цьому збутися зараз. Війна не дозволила! Навіть літати йому заборонили, і відправили на флот.
Горе з несамовитою силою стукало в усі двері. Михайло втратив брата Іллю, який хоробро загинув за Вітчизну. В окупованому Сімферополі загинули дві сестри. Одна з них, Шура, добровільно пішла під розстріл, захищаючи своїх дітей-євреїв від куль есесівців. Смерть близьких викликала ще більшу ненависть до ворога.
І в 1943 році Михайло Павлович відправляється на фронт після напруженого навчання в авіаційному училищі. Пілот 61-го гвардійського Донбаського легкобомбардувального полку Михайло Мальченко зробив 74 бойових вильотів! А потім — знову на навчання.
У червні 1944-го він отримує Іл-2. Тепер Мальченко — льотчик 136-го гвардійського штурмового полку, що брав участь у звільненні Донбасу, Півдня України, Криму. Тепер перед ними стояв прорив глибокоешелонованої оборони на ділянці Орша — Вітебськ з боку 3-го Білоруського фронту. У нагородному листку про Мальченка писали так: «З перших бойових вильотів показав виключно хороші результати льотчика-штурмовика, повітряного воїна, досконало володіє технікою пілотування і захисним маневром над полем бою... Завжди влучно завдає бомбардувально-штурмові удари по ворожих військах». За успішні бойові дії під Вітебськом нагороджений Орденом Слави III ступеня.
Іл-2, безсумнівно, став ефективною зброєю під управлінням Мальченка. Досвідчений пілот на штурмовику впритул вражав фашистську техніку, подавляв зенітну артилерію.
«Зростає бойовий рахунок молодого комуніста лейтенанта Михайла Мальченка. 26 червня 1944 року у складі шести «ілів» він двічі штурмував залізничні ешелони, що відходили зі станції Орша... На перегоні Торошилово – Толочіц групою було виявлено три ешелони, в результаті влучного удару був розбитий паровоз, 15 вагонів і платформи з танками...» — так доповідав командир ескадрильї.
А через місяць, 9 серпня, в донесенні про подвиг Михайла Павловича зазначалося, що під час триразового штурмування танків у районі Бедезіори в одному з вильотів група була атакована винищувачами супротивника, і Мальченко відбив дві атаки від свого літака і одну атаку від провідної групи.
Ще багато записано на рахунку льотчика-штурмовика. У січні 1945 року ворог втік зі Східної Пруссії. Одного разу радянські літаки виявили колону ворожих автомашин, Михайло відірвався від групи. Це був знак товаришам. Він став розстрілювати впритул головні машини, а вся колона стала нерухомою мішенню.
Лінденау, Бартенштайн, Кройцсбург! Як шкода, що довелося облетіти світ саме так, на війні.
Ну, а після перемоги Михайло Павлович зустрів свою велику любов — молодшого лейтенанта Валентину Геннадіївну.
Згодом стан здоров’я пілота погіршився. Довелося демобілізуватися. Мальченко влаштувався в Сімферопольський аеропорт техніком третього класу. Молоді в техніках не засиджувалися, а хотіли літати. Михайло Павлович, скромний герой, підбадьорював їх і вчив. Сам теж навчався в цивільній авіації і став пілотом третього класу в сільськогосподарській авіації. Обприскував посіви і насадження — робив те, чим займалися його діди, тільки тепер — з неба. І тут він досяг успіху — отримав медаль «За доблесну працю», п’ять медалей ВДНГ та іменний годинник.
Смерть не підступала до нього на війні, але все одно вирішила забрати рано. На 40-му році життя Михайло Павлович Мальченко, герой Золотої Зірки і Ордена Леніна, раптово помер 19 липня 1961 року. Останній притулок його – на Військовому кладовищі Сімферополя.

Ганна ТРЕТЬЯК
м. Сімферополь
(За матеріалами В. Швеця)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #19 за 09.05.2014 > Тема ""Білі плями" історії"