Версiя для друку Обговорити в форумi

Шевченкіана

Санкт-Петербург — особливе місто в долі Тараса Григоровича Шевченка, і його жителі свято бережуть пам’ять про найзнаменитішого українського Кобзаря. Ще в грудні 1898 року тут було створено українське товариство імені Т. Шевченка, яке стало впливовим об’єднанням громадськості. Його членами в різний час були Д. Менделєєв, І. Рєпін, К. Реріх, В. Короленко, М. Лисенко, М. Вовчок та інші видатні особистості.
У Санкт-Петербурзі налічується шістнадцять пам’ятних місць, пов’язаних з Т. Шевченком. Тут у 1840 році в друкарні Фішера по вулиці Італійській, 4 надрукували першу книгу поета — «Кобзар». У 1918 році в Олександрівському парку Петроградської сторони встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку роботи скульптора Яніса Тільберга. Він був виготовлений з гіпсу і через кілька років став непридатним. Лише через 82 роки вирішилося питання про встановлення бронзового Тараса роботи скульптора Леоніда Молодожаніна, подарованого ним місту. Фундамент пам’ятника освятили 15 листопада 1997 року, а його відкриття відбулося 22 грудня 2000 року. В урочистій церемонії взяли участь Президенти Росії та України. І перша могила Т. Шевченка також знаходилася в місті на Неві — на Смоленському кладовищі.
У місті з 1998 року працює Генеральне консульство України, що підтримує тісні зв’язки з українцями, які проживають у Північно-Західному федеральному окрузі, у тому числі зі створеною в 1997 році міською громадською організацією «Українська національно-культурна автономія Санкт-Петербурга».
Можна багато розповідати на тему: «Тарас Шевченко і Санкт-Петербург». Звернуся до не таких давніх подій. У 1964 році в Академії мистецтв на Василівському острові відкрилася меморіальна майстерня Т. Шевченка, а в 1981 році мою маму — Віру Сергіївну Роїк — запросили приїхати в Санкт-Петербург з виставкою своїх вишитих виробів. Вона була відкрита 9 березня в рамках заходів, приурочених до 167-ої річниці з дня народження Кобзаря.
Наступного разу мама приїхала в це північне місто з персональною виставкою «Український рушничок» восени 1994 року. На ній ми познайомилися з членами Української національно-культурної автономії Санкт-Петербурга, у тому числі з її першим головою — архітектором Миколою Жиглом та композитором Валеріаном Стратуцею, який, захопившись маминими вишивками, присвятив їй пісню «Роксолана».
У своїй книзі «Українці Санкт-Петербурга», виданій у 2009 році, М. Жигло, зокрема, написав: «Першими великими культурними подіями перебудовного періоду в нашому місті стали виставки українських художників у Музеї етнографії і виставка члена Спілки художників України Віри Роїк «Український рушничок» у павільйоні архітектора Россі на Невському проспекті. Це була її друга виставка в нашому місті з 46 персональних у різних країнах світу. Виставка мала великий успіх».
Мама періодично спілкувалася з М. Жиглом і В. Стратуцею, а після її смерті я продовжив ці контакти, передавши для майбутнього музею української громади міста ряд експонатів, пов’язаних з життям і творчістю Віри Роїк. Валеріан Стратуца — композитор, який добре відомий не лише в Росії, а й в Україні. Він створив цілий ряд пісень, присвячених Вірі Сергіївні. Разом з піснями-присвятами інших композиторів вони ввійдуть у диск, який нині готує до випуску кримський співак Орест Мартинів.
Нещодавно до 200-річчя з дня народження Т. Шевченка композитор надіслав мені ноти своїх нових пісень на слова самого Кобзаря та інших авторів як пам’ять про нього. Мені було приємно дізнатися, що мої петербурзькі друзі роблять і свій внесок у відзначення цієї дати, дорогої для серця кожного українця. Серед пісень В. Стратуци на слова Т. Шевченка — «Ой три шляхи широкії», «На вгороді коло броду», «Така, як ти, колись лілея...», «Ой люлі, люлі, моя дитино...», «Тече вода з-під явора», «Круг містечка Берестечка», О. Полішкарова — «Тарасе, Ви — наш обрій слави», А. Самойленка — «Тарасова хата» і «На Чернечій горі» та ряд інших.
Триває Шевченківський рік і я подумав: «Може, Спілка композиторів Криму зацікавиться цими піснями і випустить диск з їхнім записом?». У зв’язку з цим я публікую в газеті «Кримська світлиця» ноти двох пісень Валеріана Стратуци. Якщо хтось візьметься реалізувати цей проект, то я готовий надати ноти решти пісень. Всього їх — п’ятнадцять.
А поки що хочеться висловити велику вдячність петербуржцям за цей прекрасний подарунок до ювілею Кобзаря.

Вадим РОЇК,
заслужений працівник транспорту України та АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 30.04.2014 > Тема "Українці мої..."