"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2014 > Тема "Резонанс"
#17 за 25.04.2014
ХТО ЗАХИСТИТЬ УКРА╥НЦ╤В?
ДЗВ╤НОК ПУТ╤НУ...
17 кв╕тня новий гарант ново╖ для кримчан конституц╕╖ в╕дпов╕дав на запитання рос╕ян у прямому еф╕р╕. Впродовж тижня за к╕лькома безкоштовними телефонами (для кримчан окрем╕) можна було запитати у президента про набол╕ле або пов╕домити про щось важливе… До ц╕╓╖ под╕╖ готувалася ╕ я, маючи примарну над╕ю, що мо╖ слова д╕йдуть якщо не до президента, то хоча б до когось ╕з його клерк╕в, ╕ «добрий цар» таки д╕зна╓ться, що творять його нам╕сники у Криму. А ось ╕ приблизний текст мого запитання: «Шановний Володимире Володимировичу! На момент при╓днання Криму до Рос╕╖ укра╖нц╕, як╕ становлять чверть його населення, мали тут 4 школи, у тому числ╕ одну г╕мназ╕ю в С╕мферопол╕ на 43 рос╕йськомовн╕ навчальн╕ заклади. Подальшу осв╕ту можна було здобути в Тавр╕йському нац╕ональному ун╕верситет╕. Поряд з рос╕йським був у Криму ╕ укра╖нський ╕нформац╕йно-культурний центр. А ще — впродовж 20 рок╕в видавалася одна укра╖номовна газета на 360 рос╕йськомовних (статистика щодо останн╕х — початку двотисячних рок╕в). Тож не сказати, щоб так званий «Правий сектор» надто оп╕кувався укра╖н╕зац╕╓ю п╕вострова. Ви, Володимире Володимировичу, неодноразово заявляли в телееф╕р╕, що в╕д при╓днання до Рос╕╖ жодна людина в Криму не ма╓ н╕чого втратити. Але ж вже втратили або втрача╓мо, причому ц╕лий народ. Директора укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖ зв╕льнено ╕ йде робота з перепроф╕лювання; з наступного навчального року буде л╕кв╕дована укра╖нська кафедра Тавр╕йського ун╕верситету; вже закрито укра╖нський ╕нформац╕йно-культурний центр; в╕д╕мкнено ус╕ укра╖нськ╕ телеканали, на ДТРК «Крим» практично не лишилося укра╖номовних програм. Те, що частина етн╕чних укра╖нц╕в у над╕╖ на краще життя проголосувала за входження Криму до складу Рос╕╖, ще не означа╓, що т╕╓╖ мит╕ вони назавжди в╕дцуралися в╕д р╕дного слова. Як же тод╕ сприймати заяву про одну ╕з державних мов — укра╖нську, якщо вона реально повн╕стю виключа╓ться ╕з вжитку?». Звернутися з цими словами до президента Рос╕╖ я так ╕ не наважилася, хоча над╕я на те, що вони могли б дати якийсь результат, згасла т╕льки в день прямого еф╕ру. ╤з двох з половиною м╕льйон╕в запитань Володимир Пут╕н в╕дреагував лише на 75 (за ╕ншими даними — 81). На те, що решта буде розглядатися в робочому порядку, я спод╕валася марно — вони залишилися без будь-яко╖ реакц╕╖. Присвятивши в╕дпов╕дям 4 години, про внутр╕шн╕ проблеми неосяжно╖ Рос╕╖ президент говорив лише 13 хвилин. Решта часу була витрачена на ситуац╕ю, пов’язану з при╓днанням до Рос╕╖ Криму та под╕ями в Укра╖н╕. Серед ╕ншого Володимир Пут╕н «в╕дкрив правду» про «зелених чолов╕чк╕в», а його ╕нтерпретац╕я под╕й мало чим в╕др╕знялася в╕д вже звичних телев╕з╕йних верс╕й, ╕ м╕сця над╕╖, що погляд на кримське життя стане менш заангажованим, просто не лишилося. То, можливо, варто запитання Володимиру Володимировичу переадресувати комусь на кримському р╕вн╕, у всякому раз╕, з’ясувати мотивац╕ю того, що тепер в╕дбува╓ться з осередками укра╖нсько╖ осв╕ти, культури та ╕нформац╕йним простором? Для початку зав╕тала до ╕нформац╕йно-культурного центру, де його прац╕вники сид╕ли вже «на чемоданах». Про сво╖ сумн╕ перспективи вони дов╕далися лише напередодн╕ ╕ мусили одразу ж написати заяви на зв╕льнення «за власним бажанням», хоча насправд╕ такого не мав н╕хто. В ╕ншому раз╕, за верс╕╓ю кер╕вника Центру Миколи Кузьм╕на, вони матимуть проблеми з поверненням трудових книжок ╕ не зможуть стати на обл╕к у центр╕ зайнятост╕. Тим не менше, прац╕вники В╤КЦу (а ╖х близько тридцяти) вир╕шили поборотися. Вони звернулися з листом до нин╕шнього в. о. губернатора Криму пана Аксьонова, розпов╕даючи про свою роботу, спрямовану на сприяння розвитку культури ус╕х народ╕в Криму, та до орган╕зац╕╖ профсп╕лок, де ╖м пооб╕цяли п╕дтримку. Те, що кер╕вник Центру у цьому питанн╕ не ╓ також потерп╕лою стороною, стало зрозум╕ло одразу ж. Тим б╕льше, що в╕д будь-яко╖ розмови в╕н категорично в╕дмовлявся. Та все ж таки мен╕ вдалося з’ясувати його позиц╕ю ╕з перших вуст. Оск╕льки розмова в╕дбулася без допом╕жних засоб╕в ╖╖ ф╕ксац╕╖ (спасиб╕, що в╕дбулася взагал╕) перекажу ╖╖ не досл╕вно. Однак те, що у кримчан завжди була «алерг╕я на укра╖нську мову», см╕ливо можу закавичити, оск╕льки це була одна ╕з найяскрав╕ших фраз, що «запала в душу». За словами Миколи Миколайовича, знайти людину, яка б погодилася об╕йняти посаду генерального директора В╤КЦу ╕ знала укра╖нську мову, взагал╕ було дуже важко. Хоча В╤КЦ народжувався на мо╖х очах, народжувався д╕йсно непросто, але бажаючих його очолити аж н╕як не бракувало. Правда ╕ в т╕м, що його робота н╕коли не була достатньо ефективною. ╤ значним ╖╖ елементом залишилося в╕дсиджування на робочому м╕сц╕ «в╕д дзв╕нка до дзв╕нка», хоча наск╕льки це можна назвати роботою – питання неоднозначне. Але було й ╕нше – р╕зноман╕тн╕ заходи, що не суперечили як державн╕й пол╕тиц╕ Укра╖ни, так ╕ ╕нтересам р╕зних народ╕в Криму, котр╕ перебували пост╕йно в фокус╕ уваги прац╕вник╕в В╤КЦу. Сюди були вхожими кара╖ми, кримчаки, поляки, б╕лоруси та ╕нш╕ нац╕ональн╕ громади, що вже говорити про кримських татар, як╕ становили чи не половину його штатних прац╕вник╕в. А «полювання» на ц╕ народи, у яких нема╓ «Правого сектора», зда╓ться, поки що не оголошували. Хоча, можливо, я чогось не «доганяю» в рос╕йськ╕й пол╕тиц╕ щодо ╖╖ нац╕ональних меншин. Днями населення ╖╖ п╕вн╕чних рег╕он╕в – чукч╕ подали в суд на видавц╕в та упорядник╕в сучасного тлумачного рос╕йського словника, зв╕дки дов╕далися, що чукча – це «простодушна, розумово обмежена людина». На це чукч╕ заперечили, що ╖хн╕й народ ма╓ ╕ завжди мав зовс╕м ╕ншу назву, яку рос╕яни зам╕нили на б╕льш просту для ╖хнього вжитку, а тепер ще й подали ╖╖ з образливим коментарем. Ц╕каво, а як коменту╓ться там слово «хохол», бо воно ж таке актуальне в рос╕йському житт╕? Вт╕м, Микола Миколайович зауважив, що розум╕ння з боку нин╕шньо╖ влади щодо потреби в багатонац╕ональному культурному центр╕ в С╕мферопол╕ таки ╓, ╕ хоч в╕дмовився в╕д конкретних коментар╕в, можна було зрозум╕ти, що на основ╕ В╤КЦу ╕з використанням його прим╕щення, мебл╕в та недешевого обладнання буде створено дещо ╕нше, не «заплямоване» словом «укра╖нський», ╕ очолить його пан Кузьм╕н. На мо╓ запитання, чи це не занадто – винищити в С╕мферопол╕ все укра╖нське впродовж м╕сяця, м╕й сп╕врозмовник в╕дпов╕в, що, можливо, так воно ╕ краще, й замислився лише тод╕, коли я запитала, чи не розхолодить така повед╕нка Рос╕╖ в Криму жител╕в п╕вденно-сх╕дно╖ Укра╖ни, серед яких етн╕чних укра╖нц╕в значно б╕льше, н╕ж на п╕востров╕, ╕ яке в питаннях самовизначення ╓ значно принципов╕шим. Вт╕м, варто зазначити, що критична ситуац╕я ╕з В╤КЦом, можливо, не виникла б, аби Ки╖в продовжив його ф╕нансування, хоча, з ╕ншого боку, якби ц╕ грош╕ ╕ надходили, ╖х все одно не пропустило б кримське казначейство. Отже, переформатування Центру п╕д нин╕шн╕ потреби кримсько╖ влади таки неминуче, а якщо до цього додати оц╕нку його роботи паном Кузьм╕ним, розраховувати, що все якось залагодиться, просто не доводиться. Але ображен╕ люди наголошують, що таке р╕шення не ╓ законним, адже розпорядження про л╕кв╕дац╕ю В╤КЦу в╕д його засновник╕в ╕з Ки╓ва не надходило. Волод╕╓ Микола Кузьм╕н ╕ ситуац╕╓ю, пов’язаною з г╕мназ╕╓ю та ун╕верситетом. В╕н ╕ тут не проти пок╕нчити одним махом з ус╕ма «алергенами». До «алерген╕в» чомусь ув╕йшла ╕ назва ун╕верситету – ╕мен╕ Вернадського, хоча йдеться таки про вченого, а не про «бандер╕вця» ╕ «фашиста», а в Москв╕ комфортно почува╓ться площа ╕м. Вернадського, розташована поряд з МДУ. ╤ тут важко не пригадати виступ Вадима Колесн╕ченка на одному ╕з рос╕йських телев╕з╕йних шоу: «В Украине издано 84 закона и 3 тысячи нормативных документов, запрещающих русский и другие языки!». А тут, виявля╓ться, ╕ жодного закону видавати не треба: саме слово «укра╖нський» п╕сля м╕н╕мальних зусиль вже готове зникнути ╕з кримського життя. А рос╕йська мова, попри вс╕ закони, видан╕ в голов╕ пана Вадима, як процв╕тала в Укра╖н╕, так процв╕татиме ╕ в Рос╕╖, шкода лише, що ╖╖ нос╕╖ виявилися такими не по-братськи невдячними. Тож чому дивуватися, якщо «Центр украинского национализма переместился в Киев»? Такого висновку д╕йшов кримський пол╕толог Олександр Форманчук, син якого живе ╕ працю╓ в укра╖нськ╕й столиц╕, де колеги киянина останн╕м часом почали вороже ставитися до рос╕ян. А дехто нав╕ть в╕дверто мр╕╓ отру╖ти р╕чку Москву з в╕дпов╕дними насл╕дками. Але пан Олександр, як ╕ вс╕ ╕нш╕, бо╖ться з╕знатися: кор╕нь зла в нин╕шн╕й агресивн╕й братоненависницьк╕й пол╕тиц╕ — в Рос╕╖. ╤ ще не п╕зно зупинитися, поки не сталося катастроф╕чних насл╕дк╕в. Панове, схамен╕ться! Ну, забрали Крим – ╕ на здоров’я. Цього д╕йсно бажала рос╕йськомовна б╕льш╕сть кримчан. Але ж забезпечте укра╖нськ╕й д╕аспор╕ хоча б соту частину тих можливостей, яких так «бракувало» кримським рос╕янам! ╤ не ч╕пайте п╕вденно-сх╕дно╖ Укра╖ни, не посилайте туди «народних губернатор╕в» з рос╕йським громадянством та ╖хн╕х дружин, що створюють там не менш «народн╕» фронти. Те, що все це в╕дбува╓ться з ╕н╕ц╕ативи Рос╕╖, багато пол╕тик╕в нав╕ть не намагаються приховати. Вони заявляють: «Надо таки дожать Украину». А той же пророс╕йський кримський пол╕толог О. Форманчук вторить в ун╕сон: «Россия не потерпит, чтобы Украина крепла и развивалась». Це якщо вона ╕ надал╕ претендуватиме на власний шлях, а ╖╖ громадяни не бажатимуть поповнювати лави рос╕йських «чукч╕в»...
Тамара СОЛОВЕЙ
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2014 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13167
|