"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2014 > Тема "Урок української"
#17 за 25.04.2014
ВЕЛИКДЕНЬ — ЦЕ ЖИТТЯ СВ╤ТАНОК, «СВ╤ТАНОК» — ЦЕ МИСТЕЦТВА РАНОК!
Це була «генеральна репетиц╕я» перед Великоднем. Кер╕вниця театрально╖ студ╕╖ «Св╕танок» Алла Петрова презентувала виступ сво╖х вихованц╕в приблизно такими словами: «А зараз ми покажемо, як треба в╕татися, як треба веселитися на Великдень. Але це вже, – прийшовши з церкви ╕ скуштувавши свячено╖ паски». Подальш╕ под╕╖ в╕дбуваються то в укра╖нськ╕й хат╕, якою ста╓ сцена, то, ймов╕рно, десь на сонячн╕й галявин╕. Ось середня група сп╕ва╓ ╕ танцю╓. Звучать п╕сн╕, що стали такими популярними в укра╖нському дитячому середовищ╕. Ск╕льки раз╕в я ╖х чула на р╕зноман╕тних конкурсах та святах! «Одна калина за в╕кном, одна родина за столом…», «Грай, музико, грай!», «Д╕вчина, д╕вчина, юна весна…» — ц╕ рядки одразу ж викликають ще не приспан╕ сучасн╕стю емоц╕╖, як ╕ все ╕нше: барвист╕ нац╕ональн╕ костюми, гарна бездоганна мова, як╕й могли б позаздрити деяк╕ викладач╕-укра╖н╕сти. Та тепер вже не позаздрять: в Криму все це стало неактуальним. ╤ все ж таки рад╕ю за д╕тей, бо для них, як ╕ ран╕ше, охоче в╕дкриватимуть двер╕ театральн╕ ВНЗ, х╕ба що навчатися вони будуть не вдома, а «за кордоном». ╤ в╕дм╕нити це не зможе жоден референдум. А усе, що тепер в╕дбува╓ться на сцен╕, ╖м знадобиться в подальшому укра╖нському житт╕. ╤ оц╕ висновки ╕з розмови про виб╕р в╕зерунка на рушнику – найкращий ╕з них пропону╓ сама природа! – ╕ продемонстрован╕ тут укра╖нськ╕ традиц╕╖, що вже говорити про навички, як╕ стосуються декламування й танцю. «Спод╕ваюся, що наш╕ традиц╕╖ не порушаться, а культура буде присутньою ╕ пом╕тною, ц╕кавою для ╕нших народ╕в» — це думка Алли Петрово╖, ймов╕рно, пов’язана з тими, хто залишиться жити в Криму. Дай-то, Боже. Бо хоч ми, власне, ╕ завжди ╕снували на правах д╕аспори, але оф╕ц╕йно не були переможеними, а в рос╕йському розум╕нн╕ це особливий статус, який не залиша╓ для людини пом╕тних перспектив. Та ось на сцену виходить молодша група – в житт╕ цих д╕ток навряд чи щось сутт╓во зм╕нилося. Вони сп╕вають ╕ жартують, так╕ ж весел╕, в╕дкрит╕ ╕ щир╕, як малеча в усьому св╕т╕. Але наста╓ найв╕дпов╕дальн╕ший момент. Сцена нада╓ться старш╕й груп╕, ╕ те, що в╕дбуватиметься дал╕, навряд чи зможе залишити когось байдужим. У сво╓му вступному слов╕ Алла Петрова зверта╓ться до Тараса Шевченка, портрет якого в рушнику — теж поряд. Вона зупиня╓ться на тому, на що хоча б раз звертав увагу кожен. Адже наш Пророк попереджав про те, що нин╕ сталося! Так вважа╓ пан╕ Алла, ╕ як з нею не погодитися? ╤ вистава за його поемою «Катерина» не лише не стала арха╖чною, вона н╕бито зашифрованою езоповою мовою перепов╕да╓ под╕╖ сьогодення. Хто така Катерина? Це — дов╕рлива (бо сама не здатна на обман), принижена, обманута Укра╖на. Хто так╕ ╖╖ батьки ╕ односельц╕? Та отака ж зрадлива пророс╕йська «п’ята колона», яка за показушною моральн╕стю прихову╓ власну порочн╕сть. Хто такий москаль, що погубив свою кохану? А москаль ╕ ╓ москаль, що подався назад до Москов╕╖ та в╕др╕кся ╕ в╕д власного сина, ╕ в╕д його матер╕, зав╕вши соб╕ «русскоязычную» подругу. А ось топитися ми не будемо! Не дочека╓тесь, панове! ╤ д╕тей сво╖х виростимо, ╕ дамо ╖м майбутн╓. Бо ╕накше нав╕що прийшов ти у св╕т, наш безсмертний Пророче, нав╕що навчив нас т╕й велик╕й любов╕, якщо вона не переможе зла? Тепер, власне, про саму п’╓су, в основу яко╖ покладено Шевченк╕вську поему. Головна ╖╖ геро╖ня — восьмикласниця Фер╕де Веджат, що стала уособленням укра╖нсько╖ душ╕, за нац╕ональн╕стю — кримська татарка, з укра╖нськими карими очима та каштановими косами. Вона не ст╕льки гра╓, ск╕льки живе на сцен╕, хоча це ╕ непросто, бо в╕дтворення сюжету передбача╓ багато умовного. Долати в╕дстань у час╕ та простор╕ ╖й допомага╓ образ самого поета (це дев’ятикласник Тимур Сукач), який коменту╓ под╕╖, демонстру╓ авторське ставлення до того, що в╕дбува╓ться з д╕вчиною. А там, де замало сл╕в, застосову╓ жести. Ось на якусь мить цей юнак в б╕лому кладе голову на кол╕на Катерини, тим самим ╕ жал╕ючи, ╕ голублячи ╖╖, ╕ н╕бито шукаючи у не╖ захисту — у тако╖ незахищено╖, приречено╖ на холод, голод, самоту, знущання. Ця сцена неспод╕вано ста╓ такою гострою, бо поет виступа╓ тут не як вчитель — в╕н теж розд╕ля╓ г╕рку Катеринину долю ╕ наближа╓ться до образу ╖╖ сина ╤вана, який, можливо, теж виросте колись поетом або стане кобзарем. Це — щодо атмосфери, яка пану╓ на сцен╕ ╕ трима╓ в напруз╕ кожного глядача, переносячи його у св╕т художн╕х узагальнень, що поширюються ╕ на сучасн╕сть. ╤ тут особливо актуальною ╓ роль, в╕дтворена дев’ятикласником Ярославом Павл╕вим, «героя-коханця» — того самого москаля, який зрадив д╕вчину, не пожал╕вши ╕ власного сина. Не хот╕лося б кидати т╕нь на увесь народ, але рос╕йська влада таки д╕йсно демонстру╓ до Укра╖ни неабияку недружелюбн╕сть. Сценар╕й п’╓си готувала Алла Петрова, ╕ це було ще за п╕вроку до останн╕х катастроф╕чних зм╕н у дол╕ укра╖нства Криму. Кажуть, що знаменита Джоконда ╕з Третьяковсько╖ картинно╖ галере╖ стежить очима за кожним, хто намага╓ться перехопити ╖╖ погляд, чула колись нав╕ть пояснення цього секрету в робот╕ художника, про те, як в╕н дом╕гся того, що ця та╓мнича ж╕нка з р╕зних позиц╕й дивиться вам у в╕ч╕. Так ╕ творч╕сть Тараса Шевченка: зв╕дки б ти не подивився на його Катерину, москаля ╤вана, ╕нших геро╖в — вони завжди дивляться тоб╕ у в╕ч╕, це тво╓, нагальне ╕ болюче. А ск╕льки у нього справжн╕х одкровень! «Кого Бог кара на св╕т╕, того й вони (люди — авт.) карають…» Х╕ба не так? Для переможця — увесь св╕т, бо на його боц╕ сила, а хто слабший — як ми ставимося до тих? У кращому раз╕ просто ╖х не пом╕ча╓мо… У тому, що п╕дл╕тки здолали таку складну роботу, безумовно, величезна заслуга кер╕вниц╕ театрально╖ студ╕╖, хот╕ла нав╕ть написати «стов╕дсоткова», але ж треба щось залишити ╕ для дитячих талант╕в. ╤нша справа, де вони беруться ╕ чому в поле зору пан╕ Алли завжди потрапляють талановит╕ д╕ти, як╕ перемагають на всеукра╖нських конкурсах, а пот╕м стають студентами престижних театральних навчальних заклад╕в. А це вже здогадайтеся сам╕. Подивитися виставу прийшли ╕ дв╕ вихованки студ╕╖, а нин╕ студентки — Саша Андр╓╓ва та Леся Онопр╕╓нко. Д╕вчата порад╕ли за свою молоду зм╕ну. А маленька Св╕тланка Осадченко, яка знялася у ф╕льм╕, на св╕й перший гонорар почастувала студ╕йц╕в солодкими гостинцями. Пан╕ Алл╕ ж д╕ти ╕ батьки подарували багато кв╕т╕в. Так вже повелося, що артист╕в нагороджують не ст╕льки гонорарами, ск╕льки кв╕тами. Бо вони, нос╕╖ духовного, мають бути вищ╕ за матер╕альне. ╤ ╖хню працю д╕йсно не вим╕ряти в грошовому екв╕валент╕, хоча за нин╕шн╕х час╕в слова про те, що талант ма╓ бути голодним, важко вже вважати актуальними. Аллу Петрову знаю вже з чверть стол╕ття — з тих час╕в, як в С╕мферопол╕ створювалося перше в його ╕стор╕╖ товариство укра╖нсько╖ мови. Ми збиралися щотижня в парку, аби поговорити р╕дною мовою. Ск╕льки тод╕ було над╕й на майбутн╓! А воно прийшло ╕ п╕шло у минуле, залишивши нас б╕ля розбитого корита. ╤ увесь цей час Алла Петрова була десь на виду, талановита, безкомпром╕сна, в╕ддана сво╖й справ╕. Схоже, вона ╕ тепер не збира╓ться здаватися — така вже м╕с╕я у справжн╕х укра╖нських ╕нтел╕гент╕в.
Тамара СОЛОВЕЙ
Сердечно в╕таю колектив газети «Кримська св╕тлиця» з Христовим Воскрес╕нням! Нехай у Ваших серцях завжди панують Любов ╕ Доброта, помисли хай будуть св╕тлими, а життя – щасливим ╕ рад╕сним. Нехай назавжди залишаться чистими та щирими Ваш╕ душ╕. Св╕тлого Вам Великодня, м╕цного здоров’я, творчих усп╕х╕в, миру ╕ спокою на р╕дн╕й укра╖нськ╕й земл╕. Христос Воскрес! З повагою – Ольга ЯВОРСЬКА, письменниця Льв╕вщина
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Христос воскрес! Рад╕йте, д╕ти, Б╕ж╕ть у поле, у садок, Збирайте з╕ллячко ╕ кв╕ти, Клад╕ть на Божий хрест в╕нок! Нехай бринять ╕ пахнуть кв╕ти, Нехай почу╓ Божий рай, Як на земл╕ рад╕ють д╕ти ╤ звеселяють р╕дний край. На вас погляне Божа Мати, Рад╕ючи, з святих небес... Збирайтесь, д╕ти, нум сп╕вати: Христос воскрес! Христос воскрес!
Леон╕д ГЛ╤БОВ
"Кримська Свiтлиця" > #17 за 25.04.2014 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13165
|