Версiя для друку Обговорити в форумi

Книжкова полиця

Його родинне гніздечко тулилося в межигір’ї попід Чорною Горою, звідки в негожу днину доносився її гнів, а в сонячний полудень – мелодії троїстих музик, що збереглися в цих горах ще від Довбушевих часів. І поночах тут відбивалися в гірських скелях стріли довбушевих леґенів, що боронили свої землі від польського гніту, а відтак ночували біля ватри попід правічними смереками і перед сном неслися як вихор у запальному дикому танці «Аркан». Може, оці давні відгомони предків нескореної Гуцульщини і формували світогляд юного парубка Володимира Тимчука і стали основним факелом при виборі професії. Його рід з діда-прадіда ростив маржину, сіяв жито, будував ґражди і виховував дітей… А ще – садив сади-виногради і чорнобривці попід вікнами. І кохався у співах та хороводах.
Отож. Акурат отой відгомін Довбушевих змагань і борінь вояків Української повстанської армії, нескорений дух Гуцульської Республіки спонукали леґеня до вибору професії військового і дослужитися до чину майора, не оминаючи громадських діянь і боротьби за українську незалежність. А в душі у Володимира Тимчука завжди бриніли поетичні струни і увінчались вони першою ліричною збіркою, а тепер за нею і поквапилася перша книжечка Володимирової прози, яка шукає свою стежину до українського читача.
Жанр оповідання стоїть найближче до поезії, до переживання. Автор своїми творами зумів глибоко дістатися до людських почуттів. Прикмети художнього письма Володимира Тимчука – це правдою народного слова оповідати про життя військових. І це йому найкраще вдається, бо він ніс військову службу в армії Радянського Союзу та армії України. Він це пережив, перебачив, пережував, пересіяв через решето, відкинув полову і подав читачеві як на десерт. Саме з цього циклу варті уваги його новели «Військовий», «Перевірка», «Кличка», «Доля людини», «Майстер»…
Володимир Тимчук добре знає силу впливу живого слова, вміє розкрити його глибинні можливості, його багатства, його барви, його емоції… Він обирає собі найближчі, найрідніші теми, в яких ідеалом є доброта, самовідданість, милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах. Часто-густо використовує в своїй творчості чимало прислів’їв і приказок, які збереглися в його пам’яті ще з батьківського краю.
Письменник всіляко заохочує в своїх героїв пробудження характеру, як і взагалі вміння постояти за себе, зробити рішучі кроки, вчинки, бути готовим відплатити за раніше скоєну кривду. Це яскраво відображено в його новелі «Система», яку також непохибно можна віднести до циклу військових. В ньому молодий лейтенант не може виявити покору з корупцією, але в корупції задіяні високі посадові особи (навіть дружина прокурора) і в кінцевому наслідку система урадила знищити борця за справедливість. Лейтенант опиняється у лікарні, бореться за життя, обдумує свої вчинки і доходить до умовиводу: «…На операційному столі та на палатній койці Олександр утвердив себе у виборі: «Або я – їх, або вони – мене! Ніякого компромісу!».
Але перед тим, як показати життя військових сучасної української армії, Володимир Тимчук звертається і до теми УГА та УПА. Із цього ряду впадають в око такі поводі, як «Бандерівка», в якій автор вміло виписує долю української дівчини Дарії Орлик, котра за свою підпільну діяльність в армії УПА перенесла тяжкі тортури на допитах, відбула каторгу в московських концтаборах, втратила коханого – українського повстанця, але незламний дух спротиву, волі, непокори зуміла зберегти в собі і вистояти ворогам на зло.
Проте в серці Володимира Тимчука живе Гуцульщина – той райський куточок землі нашої, який зберігся впродовж віків, як казкова мить. Тут письмовець дає серцю волю і змальовує найкращими мазками, як художник на полотні, неперевершені картини карпатського краю, як у новелах «Пішки до Криворівні», «Душу усопшого»… В його новотворах віднаходимо багато гарних порівнянь: «гори-городи падали з плечів» або «вітри носяться по верхах, вкритих смереками, ліщиною, по чистих косовицях і ти ніби видиш одночасно припливи-відпливи довколишніх морів». Чи: «Онде визирає блискуче око керниці. Летиш до неї, аби напитися студеної води, запізнавши в ній смаки дитинства…» («Пішки до Криворівні»). І самому автору, Володимиру Тимчуку, нераз хочеться чкурнути із сучасного європейського міста Львів у рідне село Ясіня під Чорногорою, аби напитися води з батьківської криниці – з криниці материнської любові.
Володимир Тимчук у своїх творах прискіпливо вимальовує кожен образ, кожне порівняння, вміло підбирає кожне слово і, мабуть, тому в його оповідях немає нічого зайвого. Він ніби за руку водить читача по гуцульських селах і міських кварталах, по військових частинах.
Значна частина новел Володимира Тимчука має напутливий характер. Особливо це стосується природи, навколишнього середовища. І серед них цікавою є новела «Білка», в якій автор мовою художнього слова відтворив образ пані, котра щоразу квапиться в парк, аби постукотіти в ньому горішком до горішка і викликати з дерев білочок та нагодувати їх. Автор замислюється: «Хвилює одне, хто ж принесе горішків, коли одного разу пані не прийде».
Володимир Тимчук вміє в прозаїчному, буденному, здавалось би, житті, підмітити те, чого не зауважують інші. Наприклад, цікавим є оповідання «Трамвай», в якому читаємо: «Його ритм нагадував стукіт серця кремезного діда десь високо в горах». З-поміж інших новотворів письменника вирізняються оповіді про видатних діячів української культури Миколу Колессу, Павла Вірського. Пробує свої сили автор і в коротких п’єсах, ба, навіть в драмах. Серед них убачаємо мінісценку до 150-ліття Євгена Петрушевича «Народ мій буде» та сценарій вистави до 120-ліття полковника Євгена Коновальця «Цукерки для полковника». І тут хоч-не-хоч пригадуються слова нашого славного Григора Тютюнника: «Гарна книжка створює настрій». Можу з переконанням мовити, що збірка новел Володимира Тимчука таки створює настрій, і певен, що вона таки знайде свого читача.

Дмитро ПОЖОДЖУК,
заслужений майстер народної творчості України
село Космач Косівського району
Івано-Франківської області

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 11.04.2014 > Тема "Душі криниця"