Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?


ЗА «КРИМСЬКУ СВ╤ТЛИЦЮ» В КРИМУ!
Щиро дяку╓мо колегам-письменникам, журнал╕стам, ус╕м нашим читачам, хто вже в╕дгукнувся на наш...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 28.03.2014
ШЕВЧЕНКА ВОНИ У НАС НЕ АНЕКСУЮТЬ!

Наш давн╕й читач ╕ передплатник Степан Дмитрович Гелей, проректор Льв╕всько╖ комерц╕йно╖ академ╕╖ з науково-педагог╕чно╖ роботи, завжди запрошу╓ мене на Шевченк╕вськ╕ дн╕. Професор-«св╕тличанин» глибоко шану╓ творч╕сть Кобзаря ╕ розум╕╓ важлив╕сть дати. Тим паче, що цього разу вона кругла — 200-р╕ччя. Окр╕м того, Степан Дмитрович розум╕╓ роль «Кримсько╖ св╕тлиц╕» для кримського укра╖нства. А в нин╕шн╕й непрост╕й ситуац╕╖, коли частину укра╖нсько╖ територ╕╖ анексовано, — тим б╕льше.
Концерт, присвячений дат╕, був потужним. Добре виступила хорова капела «Мр╕я» — так назива╓ться хоровий колектив Льв╕всько╖ комерц╕йно╖ академ╕╖, в як╕й сп╕ва╓ ╕ сам проректор. Були й ╕нш╕ колективи, зокрема, капела бандурист╕в «Карпати». П╕д час свого виступу про не╖ добре сказав професор Гелей:
— У досить непростих умовах, я вже не кажу про повне безгрош╕в’я, капела бандурист╕в «Карпати» несе сво╓ мистецтво по вс╕й наш╕й Укра╖н╕. Десятки Шевченк╕вських концерт╕в вони вже дали у ц╕ березнев╕ дн╕. Це справжн╕й ФРОНТ БОРОТЬБИ за незалежну Укра╖ну. Це такий фронт, що... треба мати дв╕ чи три див╕з╕╖, аби зам╕нити цих надзвичайно працелюбних людей. А вони ж у б╕льшост╕ ╓ незрячими. Красномовний приклад того, як люди з особливими потребами надихаються Шевченковим словом, стають сильн╕шими в╕д нього ╕ несуть цей всеперемагаючий дух вол╕ усьому народов╕.
Пот╕м Степан Гелей в╕д ╕мен╕ вс╕х присутн╕х подарував кв╕ти кер╕вников╕ колективу Ярославу Мелеху. ╤ я подумав про те, що у тривожн╕ дн╕ в╕йни докласти рук до зм╕цнення держави може кожен. Нав╕ть добре орган╕зован╕ сл╕п╕ кобзар╕, як бачимо, можуть зам╕нити дв╕-три див╕з╕╖! Ц╕ слова Степана Дмитровича не здалися мен╕ переб╕льшенням. Голоси у людей чудов╕, п╕сенна тематика морська ╕ степова (а назва ж колективу чисто зах╕дна — «Карпати»!) — тут вже концентрована соборн╕сть говорить сама за себе. Де б ми не жили, а Карпати — наш╕ гори. Степ ╕ Чорне море — також! Як же цих геро╖чних п╕сень, створених на тексти Тараса Шевченка, не вистачало, мабуть, в оточених ворогом укра╖нських гарн╕зонах... Та й х╕ба т╕льки там? Ми два десятил╕ття задовольнялися рос╕йською попсою, але, виявля╓ться, було й ╕нше мистецтво — потужне, глибоко народне. Проте н╕хто не дбав про його популяризац╕ю — ╕снувало немов у п╕дп╕лл╕. А яка ж це сила!
П╕сля концерту я п╕д╕йшов до Степана Дмитровича ╕ попросив сказати бодай два слова на тему — Шевченко ╕ Крим. «Св╕тличанин» знову вид╕лив головне:
— Тарас Шевченко ненавид╕в будь-яке насильство. У будь-як╕й форм╕. В т╕ часи, коли в╕н жив, насильством займалася переважно держава. ╤ не просто держава, а держава-╕мпер╕я, яка абсолютно не рахувалася з правами людини. В т╕ часи правами були над╕лен╕ лише т╕ люди, як╕ мали грош╕ ╕ владу. Народ же був безправним. ╤ наш поет був першим, хто п╕дняв св╕й могутн╕й голос на захист обездолених. На жаль, Шевченко в Криму н╕коли не був. Не був в╕н ╕ у Львов╕... Найдал╕, де в╕н був, це — Поча╖в, нин╕шня Терноп╕льщина. Але творч╕сть Шевченка, особливо якщо йдеться про його велику поему «Кавказ», ма╓ пряме в╕дношення як до народ╕в Кавказу, так ╕ до народ╕в Криму. У той час нав╕ть так╕ велик╕ поети Рос╕╖, як Пушк╕н ╕ Лермонтов, у сво╖й творчост╕ вихваляли ╕ прославляли тих, хто воював на Кавказ╕. Мовляв, це рос╕йськ╕ витяз╕, геро╖... Шевченко був ╓диним на той час, хто р╕зко, безкомпром╕сно, з величезною силою переконаност╕ виступив проти завоювання Рос╕╓ю Кавказу. Н╕хто з в╕домих рос╕йських людей цього не зробив. Михайло Драгоманов зазначав, що коли Турген╓в критикував ╕снуючий лад, то це був тихий шеп╕т пор╕вняно з творами Шевченка. А щодо Кавказу, то не було нав╕ть тихого шепоту.
Коли ми сьогодн╕ бачимо помпезн╕ святкування з приводу того, що Рос╕я забрала Крим, то нас не покида╓ в╕дчуття чогось дуже недоброго. Бо склада╓ться враження, що значна частина пол╕тично╖ ел╕ти (я кажу не про письменник╕в чи художник╕в, а про ел╕ту, яка керу╓ Рос╕╓ю) не дума╓ про насл╕дки. Яка слуха╓ лише свого л╕дера, бо в╕н ╖х году╓. Вона фактично п╕дтриму╓ анекс╕ю, аплоду╓ йому! ╤ таким чином створю╓ навколо Пут╕на оту атмосферу, яка дозволя╓ йому думати, що в╕н непомильний. Але це сл╕пе схиляння н╕чим добрим не зак╕нчиться.
Пот╕м я запитав професора — як тепер жити укра╖нцям та кримським татарам у нових кримських реал╕ях?
— Все залежатиме в╕д атмосфери, яка буде в Криму, — в╕дпов╕в в╕н. — Якби Рос╕я встановила там демократичн╕ порядки, то зм╕н великих не в╕дчулося б. Бо якщо укра╖нц╕ живуть в США, Канад╕, Австрал╕╖ ╕ по всьому св╕ту, то чому вони не можуть жити в Криму? Тим б╕льше, що вони там уже живуть дуже довго, а останн╕ 60 рок╕в — у склад╕ сво╓╖ власно╖ держави. Тож вони, за лог╕кою речей, повинн╕ б мати сво╖ школи, дитяч╕ садочки, рад╕о, газети, телебачення, культурно-осв╕тн╕ центри... Коли все це ╓, то й збагачення ╕ншими культурами п╕де на користь. Але я не в╕рю, що Рос╕я створить для укра╖нства належн╕ умови. Бо вона не створила ╖х нав╕ть для сво╖х рос╕ян у Рос╕╖. Це в Петербурз╕ ╕ Москв╕ в╕дгодована ел╕та себе добре почува╓. А по╖дьте в «глибинку»!
А щодо кримських татар, то вони повинн╕ будуть отримати в╕д нас запевнення (не лише словесн╕, але й на законодавчому р╕вн╕), що ми були, ╓ ╕ будемо захисниками ╖хн╕х ╕нтерес╕в. Бо ми жили разом з ними, вони п╕дтримували укра╖нську незалежн╕сть, вони працювали в наших державних органах, у Верховн╕й Рад╕ тощо. Причому робили це чесно. Тому з кримськими татарами ми повинн╕ мати добр╕ стосунки. Як, до реч╕, ╕ з рос╕янами — тими, хто виступа╓ проти в╕йни з Укра╖ною. ╤ якщо права кримських татар будуть обмежен╕, то ми повинн╕ р╕шуче виступати на ╖хн╕й захист. Це наш моральний обов’язок.
Рос╕я об╕цяла райське життя в Осет╕╖ та в Абхаз╕╖, але подив╕ться — як погано там тепер живуть люди... То де гарант╕╖, що вона ощасливить Крим? Тим б╕льше, що Крим завжди був дотац╕йним. Рос╕яни кажуть, що забезпечать Крим ус╕м необх╕дним. Можливо, на даний момент вони д╕йсно так думають... Але пройде зовс╕м небагато часу, ╕ ви побачите, що у не╖ н╕чого не виходить. Вона буде тримати там в╕йська, придушувати «╕накомисл╕╓», буде погрожувати Укра╖н╕ через те, що та, мовляв, зрадила Рос╕ю ╕ п╕шла до ╢вропи.
* * *
Я довго думав над цими словами професора Гелея. А пот╕м раптом вир╕шив зателефонувати до Криму. Точн╕ше, до Старого Криму, де живуть мо╖ добр╕ приятел╕ — Олекс╕й ╕ Людмила Супруни. Дуже хот╕лося знати, як там у них? Чи не надокучають козачки та кримська «самооборона»? Слухавку взяла пан╕ Людмила:
— Не хвилюйтеся, ми жив╕-здоров╕! Нещодавно в╕дзначали 200-р╕ччя Кобзаря в Старому Криму. Цього року заход╕в було як н╕коли багато. Адже дата така! Зокрема, вперше проводили конкурс читц╕в. Поез╕╖ Тараса Шевченка читали учн╕ 5-8 клас╕в. Участь у конкурс╕ взяли ус╕ три старокримськ╕ школи: рос╕йська, кримськотатарська ╕ загальноосв╕тня школа № 2 з вивченням грецько╖ та болгарсько╖ мов. Було багато бажаючих — сорок в╕с╕м ос╕б! Приз╕в було також багато (спонсори — Олекс╕й Супрун ╕ Серг╕й Савченко), ╕ вони були ц╕кавими. Було три перших, три других ╕ три трет╕х прем╕╖. А Гран-пр╕ отримала учениця 5-го класу В╕ктор╕я Кал╕н╕на. Кримська «Просв╕та» подарувала учням к╕лька ц╕кавих книжок укра╖нською мовою. Були ц╕кав╕ лектор╕╖, наприклад, на тему: «Край, де народився Шевченко». Орган╕затори розпов╕дали про дитинство Кобзаря та про музе╖, створен╕ на його мал╕й батьк╕вщин╕. Учням 6-7 клас╕в розпов╕ли про видання «Кобзар╕в» р╕зних рок╕в. Ми показували репринтне видання 1840-го року, у нашому Старокримському кра╓знавчому музе╖ ╓ «Кобзар» 1912 року. Чимало б╕льш п╕зн╕х видань: 60-х, 70-х та 90-х рок╕в. Ми виклали д╕тям ╕стор╕ю цих видань, а також коротко розпов╕ли про життя людей, як╕ свого часу подарували музею ц╕ безц╕нн╕ книги. До реч╕, була й електронна верс╕я «Кобзаря», видана «Просв╕тою» у 2005 роц╕. Там ╕ в╕рш╕ у виконанн╕ видатних артист╕в, ╕ п╕сн╕ на слова Тараса Шевченка у виконанн╕ в╕домих сп╕вак╕в.
Як бачимо, ╕ Крим вшанову╓ нашого Пророка! Я запитав у Олекс╕я Супруна, чи не в╕дчува╓ в╕н зараз якихось утиск╕в, обмежень? Ось що в╕дпов╕в «св╕тличанин»:
— На мою позиц╕ю не вплива╓ та обставина — живу я у в╕льн╕й кра╖н╕ чи в окупован╕й. Нам сво╓ робить! Не знаю, чи довго збер╕гатимуться так╕ проукра╖нськ╕ настро╖ в школах Старого Криму. Може, будуть нов╕ шк╕льн╕ програми, може, заборонять вивчати укра╖нську (поки що Пут╕н говорить про три оф╕ц╕йн╕ мови), але переконаний, що принаймн╕ в╕дзначення 200-л╕ття Кобзаря д╕ти Старого Криму запам’ятають. В заходах взяли участь близько двохсот учн╕в, ╕ вс╕ вони були захоплен╕ ц╕╓ю под╕╓ю. А як же гарно вони декламували Шевченка! Я був членом жур╕ (як представник в╕д укра╖нсько╖ громади), тому говорю об’╓ктивно. Це дуже надиха╓ укра╖нц╕в, як╕ не хочуть асим╕люватися, зокрема й таких, як ми з Людмилою. Бо ╕нформац╕╖ з материково╖ Укра╖ни надходить дуже мало — нема н╕ рад╕о укра╖нського, н╕ телебачення. Щоправда, поки приходить «Укра╖на молода» (перед референдумом була певна затримка з доставкою), продовжу╓ виходити патр╕отична «Кримська св╕тлиця». Оце ╕ все, що ╓ укра╖нського. Ну, бува╓, що земляки з Харк╕вщини зателефонують. В╕д них ╕ д╕знався про те, як наш╕ моряки до останнього боролися за сво╖ корабл╕, не бажаючи порушувати присягу. З кримських джерел д╕знаватися правду в╕днин╕ буде складн╕ше. Але ми залиша╓мося укра╖нцями ╕ шануватимемо Кобзаря незалежно в╕д того, в чи╖х руках Крим.

Серг╕й ЛАЩЕНКО

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13059

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков