Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДЕ КРИНИЦЮ КОПАТИ?
Наш╕ традиц╕╖


КАЛИНА ПОНАД ПОЛИННИМ ШЛЯХОМ
Нотатки про нов╕ поез╕╖ ╢ви Пономаренко


СТЕЖКАМИ ДУХОВНОСТ╤
В╕д видано╖ першо╖ зб╕рки до друго╖ - “П╕д склеп╕нням дивосв╕ту” (Червоноград: ФОП...


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
Перш╕ 4 роки Незалежност╕ про «Просв╕ту» в Феодос╕╖ майже н╕хто н╕чого не знав....


МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 28.03.2014
ПЕЙЗАЖ╤ КАРА-ДАГУ
Олесь ЛУП╤Й

Знайомимо наших читач╕в з кримськими в╕ршами в╕домого укра╖нського поета ╕ проза╖ка, лауреата Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕м. Т. Шевченка Олеся Луп╕я. В╕н — автор роман╕в «Милява», «Грань» (видавався у США ╕ Канад╕), «Н╕кому тебе не в╕ддам», «Пад╕ння давньо╖ столиц╕», «Гетьманська булава», сценар╕ю художнього ф╕льму «Данило — князь галицький», багатьох зб╕рок поез╕й ╕ драматичних поем.
Олесь Луп╕й закоханий у Крим, тут не раз в╕н бував, працював у будинках творчост╕. Наш╕й р╕дн╕й земл╕ поет присвятив ╕ нов╕ сво╖ твори.

* * *
Кара-Даг п╕д сонцем умл╕ва╓,
Наче у благословенну мить.
Вже пром╕ння душу всю пройма╓
╤, зда╓ться, шк╕ра вже димить,
╤ кам╕нню, ╕ деревам парко.
Капелюхом нависа╓ мла...
В╕вц╕ на п╕дг╕р’╖, н╕би хмарка,
Що спочити трохи прилягла.
Пагорби, як родич╕ далек╕,
На осонн╕ преспок╕йно сплять.
Т╕льки з п╕днебесся лине клек╕т —
Там орли л╕тати вчать орлят.
* * *
Юний ранок виявив одвагу —
Променем розс╕к туман╕в с╕ть
╤ в╕дкрив пейзаж╕ Кара-Дагу,
Давн╕ ╕ незм╕нн╕, наче св╕т.
Знов горби, крут╕, несимпатичн╕,
Поринають в голуб╕нь небес.
Н╕би велети до╕сторичн╕
Повернулися до р╕дних плес.
Найдорожч╕ ╖м простори краю —
Там вони сам╕, серед сво╖х.
Т╕шаться ╕ тихо розмовляють,
Т╕льки нам не зрозум╕ти ╖х.
* * *
╢ краса велика, незр╕внянна —
Височ╕ти над блакиттю хвиль
Каменем коштовним, ф╕л╕гранним,
Й чарувати св╕т на сотн╕ миль.
Кольори у в╕дсв╕тах пром╕ння.
Щохвилини ╕нший — сонця дар.
Наче недоступн╕ волод╕ння
Огляда╓ гордий володар.
День почався, небо знов погоже,
Кара-Даг зда╓ться неземним.
╤ н╕хто зр╕внятись з ним не може,
Все благогов╕╓ перед ним.
* * *
Мале в╕кно у л╕тн╕й сад,
Де в╕д Даждьбожого св╕тила
На бурштиновий виноград
Спада╓ чар╕в дивосила.
В╕д Кара-Дазького хребта
Ласкавий в╕тер — подарунок,
Й нечаста гостя тут верба
Теж в╕днайшла для себе трунок.
А дал╕ тихий водограй,
Там кожна крапля в позолот╕.
Ще дал╕ зеленавий гай,
Де сто дерев живуть у згод╕.
Там кипариси стали в ряд,
П╕днявши списи до зен╕ту.
З в╕нка малого в л╕тн╕й сад
В╕дкрилася безмежн╕сть св╕ту.
* * *
Дивовижно, майже фантастично —
Кажуть, глиби вулкан╕чних лав,
А так╕ там обриси незвичн╕,
Н╕би хтось по небу малював.

Схил п╕вн╕чний в соснян╕й свитин╕,
А п╕вденний — крем’яна гол╕нь,
Ф╕л╕гранний стовп на верховин╕,
А в╕д нього — Св╕товида т╕нь.

╤ почулось, як в легенд╕ давн╕й:
«Вас чару╓ в горах кожна грань,
А для мене гори — то страждання,
То рубц╕ мо╖х одв╕чних ран».
* * *
Кримськ╕ гори, наче носороги,
Що ╕з Сакських виповзли степ╕в,
Уп’яли у море куц╕ ноги
Й смокчуть воду вже м╕льйон в╕к╕в.
До ус╕х однаково прив╕тн╕
╤ однаково байдуж╕ теж;
Ми для них, як птахи перел╕тн╕,
Що не визнають н╕яких меж.
Кожен, позабувши осторогу,
В гори проклада╓ свою путь.
Т╕льки незугарн╕ носороги
Й дал╕ соб╕ тихо воду п’ють.
* * *
Б╕л╕ хмари плавають в Дн╕пр╕,
В╕трюган ╖х хоче зупинити.
Може, так в невимушен╕й гр╕
Забавляються прадавн╕ скити?
Наш╕ предки в син╕й глибин╕,
Вояки зухвал╕ й мудрагел╕...
Б╕л╕ хмари, як у давнин╕,
Обминають Чортомлицьк╕ скел╕.
Посп╕шають моря досягти,
А тод╕ — на Херсонес Тавриди.
Там ╕ нин╕ ся╓ дух святий,
Володимир╕в, до щему р╕дний.
Сонце, осв╕ти ╖м шлях важкий.
Будь до них прихильне ╕ ласкаве.
Шляхом тим колись проходив Кий,
Там Яскольдова прадавня слава.
* * *
Все живе на цьому св╕т╕,
Люди й дерева,
╤ трава красою св╕тить,
Душу з╕гр╕ва.
╤ р╕ка зд╕йма╓ хвил╕,
Плеще в береги,
Сад вноч╕ шепоче: «Мила!»,
Кв╕тка: «Дорогий!»
Шелест╕ння в верхов╕тт╕,
П╕сня — ╕з суцв╕ть...
Якщо ми жив╕ на св╕т╕,
То живий весь св╕т.

м. Ки╖в — Коктебель

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13057

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков