Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...


УКРА╥НА ПАМ'ЯТА╢ ╤ ВШАНОВУ╢ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Третього травня нин╕шнього року виповнилось 145 рок╕в з тих п╕р, як перестало битись серце...


У ГОСТ╤ ДО ХУДОЖНИКА
1 червня святкував св╕й 81-й день народження в╕домий кримський художник, граф╕к, живописець,...


ЛЕОН╤Д КАНТЕР, РЕЖИСЕР Ф╤ЛЬМУ «М╤Ф» ПРО ЗАГИБЛОГО В АТО ОПЕРНОГО СП╤ВАКА ВАСИЛЯ СЛ╤ПАКА, ПОК╤НЧИВ ЖИТТЯ САМОГУБСТВОМ
«Чолов╕к мав смертельне поранення в щелепу. Характер поранення та передсмертна записка...


ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня, у 107-й день народження в╕домо╖ кримсько╖ укра╖нсько╖ майстрин╕-вишивальниц╕, Героя...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 28.03.2014
ТРИМАЙМОСЯ! В╤РМО! БУДЬМО!

…Нарешт╕ долинув до нас голос вже далеко╖, але завжди р╕дно╖ Укра╖ни. Ц╕ слова розум╕ння й п╕дтримки над╕йшли з Ки╓ва, де зворотною адресою ╓ адреса родини в╕домого укра╖нського класика – Олеся Гончара, того самого, який вже став символом, хоча насправд╕ був живою пристрасною людиною, котра разом з нами (чи то ми разом з ним?) ув╕йшла до пер╕оду нов╕тньо╖ ╕стор╕╖ Укра╖нсько╖ держави, яка т╕льки-но почала розбудовуватися.
«Тримаймось! В╕рмо! Будьмо!» – це слова з п╕дпису на книз╕ «Фронтових поез╕й» Олеся Гончара, подаровано╖ мен╕ особисто. ╤ за ними – розум╕ння траг╕чно╖ ситуац╕╖, в як╕й перебувають сьогодн╕ кримськ╕ укра╖нц╕, та бажання вселити над╕ю на те, що в дол╕ укра╖нського Криму ще не поставлено крапку, ╕ що укра╖нська Укра╖на висто╖ть у нер╕вн╕й боротьб╕ ╕з супротивником (якби ж то не з кровними братами!). Ц╕ слова п╕дтримки я сприймаю саме так. ╤ вони для мене зливаються з╕ словами самого славного письменника, який розм╕рковував у передмов╕ до сво╓╖ фронтово╖ творчост╕, зокрема, так:
«Т╕, за чи╖ми плечима фронти, безм╕рн╕ далеч╕ визвольного походу, спод╕ваюсь, знайдуть у цих юначих записах щось близьке сво╓му серцю; а можливо, чимось доторкнуться ц╕ рядки й до душ╕ тих, кому випала ╕нша доля, хто виростав ╕ формувався уже по цей б╕к золотого екватора Перемоги».
Так, ми — люди «╕ншо╖» дол╕, але як часто стосовно нас, укра╖нських газетяр╕в у Криму, застосовувалися слова «фронт», «форпост», ╕ не безп╕дставно. Але ми, нечисленн╕, таки програли цю невидиму в╕йну, ╕ дорогою на роботу тепер я бачу на вулицях справжн╕ рос╕йськ╕ бетеери, що блокують укра╖нськ╕ в╕йськов╕ частини.
Чи м╕г би уявити щось под╕бне незабутн╕й Олесь Гончар, котрий 18 рок╕в тому в╕д╕йшов у кращ╕ св╕ти? Ось що читаю в передмов╕ до ╕ншо╖ його книги, яка теж м╕ститься в бандерол╕ ╕ присвячена самому юв╕лею:
«Письменник ╕ громадський д╕яч Олесь Терент╕йович Гончар у в╕дпов╕дальний для Укра╖ни час в╕дчув, що змушений брати на себе м╕с╕ю проводиря нац╕╖, яка п╕сля тривалого вимушеного в╕дпочинку почала гуртуватися з новою силою. До порад, настанов всесв╕тньо в╕домого художника слова прислухалися вс╕. ╥х як кер╕вництво до д╕╖ зобов’язана була брати влада. В╕н став над тод╕шн╕м духовним процесом, добре усв╕домлюючи, що хтось ма╓ нести цей тяжкий хрест. Важк╕ п’ять л╕т нашо╖ соборност╕ ╕ самост╕йност╕ лягли й на його виснажен╕ ф╕зично, але сильн╕ духовно рамена».
Ц╕каво, а що б порадив укра╖нськ╕й влад╕ Олесь Терент╕йович сьогодн╕? Чи знайшов би в╕н виправдання ситуац╕╖, яка склалася в кра╖н╕, де чомусь найвищими моральними авторитетами стало модним виставляти колишн╕х президент╕в, серед яких браку╓ х╕ба що В╕ктора Януковича.
Насл╕дки врядування цих людей, що сьогодн╕ ╓ катастроф╕чними, мали б змусити сусп╕льство звернутися до справжньо╖ укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, для яко╖ ╓диною користю ╓ утвердження ╕деал╕в добра ╕ справедливост╕. Гадаю, що славний юв╕лей великого сина укра╖нського народу ма╓ стати п╕дставою замислитися над цим ус╕м, хто хоче зберегти нашу тяжко вистраждану кра╖ну для нащадк╕в, нав╕ть якщо ╕ без Криму.
Тримаймося! В╕рмо! Будьмо! ╤ д╕ймо так, щоб усм╕халися з небес зорян╕ оч╕ кращих д╕тей Укра╖ни!

Тамара СОЛОВЕЙ


Олекса ЮЩЕНКО
ОЛЕСЮ ГОНЧАРУ

Над Альпами п╕дн╕с
 в╕н знамено –
Не в╕дцв╕те, не полиня воно.
В╕н Перекоп узяв,
 як Тавр╕ю пройшов,
З Людиною в степу
 мандру╓ знов.
Св╕т полюбив
 ╕ сонця шлях високий,
Взяв ол╕вець в дорогу
 ╕ – неспок╕й.
Сп╕ва╓ славу людов╕-герою,
Що поруч,
 не за казкою-горою,
Але читач, як сонячна гора,
Сто╖ть за щире слово
 Гончара.

1959 р.


Данило КОНОНЕНКО
МОВ ТРОНКА У СТЕПАХ…

Коли цв╕т╕ння наста╓ пора,
Коли весна
 смичком струмка загра╓,
Тод╕ ми
 з днем народження в╕та╓м
Славетного Олеся Гончара!
Олесь Гончар –
 сумл╕ння Укра╖ни,
Любов пречиста.
П╕сня ╕ зоря.
По духу в╕рний правнук
 Кобзаря,
Великий син
 велико╖ родини.
В╕н наш увесь.
В╕н — тв╕й митець ╕ м╕й.
Улюбленець вкра╖нського
 народу.
В╕н – вт╕лення думок його
 ╕ мр╕й,
Палкий поборник правди
 ╕ свободи.
В╕н порохом важких дор╕г
 пропах,
В╕н – ╕з тривог ╕ болю.
Весь – неспок╕й!
Його душа – мов тронка
 у степах,
Його душа –
Собор над╕й високих!
Ущух Циклон.
Та вогник – пломенить!
╤ бригантина в мандри
 вируша╓,
До Берега Любов╕ заверта╓,
Де майстер ╕ тривожиться,
 й не спить!
Бо вже ж цв╕т╕ння
 наста╓ пора.
Бо вже весна на кобз╕ сонця
 гра╓…
Вся Укра╖на славить ╕ в╕та╓
Свого Сп╕вця –
 Олеся Гончара!
Кв╕тень 1993 р. (в╕рш написано до 75-р╕ччя О. Гончара)

Петро РОТАЧ
ЗОЛОТОКРИЛЕ СЛОВО ГОНЧАРА
Пам’ят╕ письменника

В наших душах слово правди с╕яв,
Закликав проснутись ницих сплюх…
Не в╕д╕йде, не подален╕╓
Його образ, його св╕тлий дух!
Буде в╕н Собором височ╕ти
На далек╕ ╕ близьк╕ св╕ти,
╤ нова Вкра╖на св╕ж╕ кв╕ти
Не забуде сину принести.
В╕н для не╖ пильнував на чатах,
Г╕дн╕сть боронив ╖╖ всякчас,
Слово Гончара золотокриле
Надихатиме на творч╕сть нас!

м. Полтава, 16 липня 1995 р.


Олександр Б╤ЛАШ
О. ГОНЧАРУ

Як Вас любили вс╕, Олесю!
╤ я м╕ж них у т╕м числ╕.
Чи то в Карпатах, чи в Одес╕,
Чи на Дуна╖, чи на Псл╕ –
Зда╓ться, що нема земл╕
Чи нав╕ть закутка глухого,
Де б не яснились Ви на тл╕,
Що ╜рунтувалося для Бога.
У Вас тепер одна дорога…
До не╖ йшли Ви навпростець.
Вже н╕ одна пересторога
Не в╕щуватиме к╕нець.
Як Вас любили вс╕, Олесю!
Зда╓ться, нав╕ть вороги…
Бо Ви були як чисте плесо
Серед болотно╖ нудьги.
Нехай покриють незабудки
Останн╕й шлях, останню путь.
Щоб Ваш╕ вс╕ слова-набутки
Лишились нам на незабудь…

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13055

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков