Версiя для друку Обговорити в форумi

Серед вісьмох звільнених минулого тижня заручників був і голова Всекримської Української Ради, координатор кримського Євромайдану Андрій Щекун. Він зник ще зранку 9 березня. Разом з головою Піклувальної ради Української школи-гімназії в Сімферополі Анатолієм Ковальським українського активіста викрали на сімферопольському залізничному вокзалі представники «самооборони Аксьонова». Коли телефонував Андрію Щекуну, він ще перебував у херсонській лікарні, але вже збирався до Києва, де його чекає дружина. Питаю, як самопочуття?
– Трохи є слабість. Щойно зробили операцію, витягли з руки дві кулі – «самооборонці» стріляли у мене з «травмата». Радий, що в Україні, що вже вільний, тримаюся. Тільки прикро за Крим, що його так здали.
– Вже розмовляв з рідними?
– Так, як тільки опинилися на Чонгарі одразу зателефонував дружині. Людмила відвезла трьох наших дітей на Львівщину і зараз чекає мене в Києві.
– Андрію, знаю, що важко було...
– Пережив жахливі часи, такого, не дай Боже, комусь пережити. Били, катували, електрику підключали, лупили по спині. Випитували, чи пов’язаний з «Правим сектором», хто фінансує, хто керує... В принципі все витримав, сили волі вистачило. Крім того, знущалися деякі охоронці, стріляли у руки і ноги з пневматичної зброї. Не давали їсти, інколи й пити. Було дуже, дуже важко. Але й були люди, яким ще гірше діставалося. Їх привозили майже щоночі, щоранку. Одному з хлопців вухо відрізали. А він взагалі ні до чого не причетний, хоч і прийняли його за «Правий сектор». Прострілили йому обидві ноги. З іншого хлопця ще більше знущалися, бо дізналися з фотографії в Інтернеті, що був у Києві, на Майдані. Я завдяки певному досвіду був обережний у відповідях, тримався якось морально, може, й тому не так постраждав, як ці хлопці.
– Хто були ці люди, що вас утримували?
– Там контингент був підібраний особливий, у них в головах справжня інформаційна війна, повна дурня. Були там різні люди: одні хрестики натільні зірвали, інші їх купили і принесли нам, коли про це дізналися. А були так звані «специ», до яких нас водили на допит. Це стовідсотково не кримчани, вони якось по-іншому і розмовляли, і діяли, видно було, професійно. Печінку обіцяли вирізати, інші подібні жахливі речі говорили. Схоже, що це були чеченці. А всі решта, охоронці – колишні військові, які відслужили в армії, на Чорноморському флоті. Схоже, це були кримчани, вони себе називали «армією Криму».

Олексій КОЗАКЕВИЧ
(Радіо «Свобода»)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2014 > Тема "З потоку життя"