"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "Українці мої..."
#12 за 21.03.2014
ДОБРА СПРАВА ПРИКАРПАТСЬКОГО «СВ╤ТЛИЧАНИНА»
Коли востанн╓ був на Майдан╕, зав╕тав до коломийського намету. М╕й давн╕й приятель, «св╕тличанин» Геннад╕й Романюк порадив сходити до «мосту закоханих» ╕ зробити там дек╕лька фотозн╕мк╕в або й написати зам╕тку. Виявилося, що м╕ст був частково пошкоджений п╕д час майданних под╕й, а тепер знову функц╕ону╓. Ось що розпов╕в про це коломиянин: — Якось ми чергували на «висотц╕» з Володимиром ╤ван╕вим, земляком родом з Печен╕жина. В╕н на Майдан╕ був на╖здами, тому що не м╕г надовго покинути роботу в л╕сництв╕. От ми й вир╕шили, що коли переможемо, то в╕дремонту╓мо ту д╕лянку мосту, яка згор╕ла. А п╕дпалили ╖╖ в критичний момент спец╕ально, щоб повсталих не оточили, не вдарили в спину. Вже 21 лютого ми робили зам╕ри на т╕й д╕лянц╕ мосту. Пот╕м побачили, що багато старих балок прогнило, ╕ вир╕шили в╕дремонтувати м╕ст повн╕стю. Привезли л╕соматер╕али з Шепар╕вського л╕сництва (це були дубов╕ бруски й дошки, вони служитимуть довго!) ╕ вистелили ╖х зам╕сть прогнилих соснових... Працювало близько десятка людей. Переважно коломийц╕, але долучалися люди й з ╕нших рег╕он╕в. Ус╕м нам було при╓мно чути слова подяки в╕д киян та при╖жджих п╕д час в╕дкриття мосту. Шкода, що сам Геннад╕й у той момент був зайнятий, тому робити зн╕мки я вирушив один. Звернув увагу на металеву табличку з написом: «Парковий м╕ст, побудований в 1912 роц╕ за проектом професора ╢. О. Патона». Дал╕ прикр╕плено великий аркуш паперу, а на ньому в╕рш «Висота», очевидно присвячений одному з геро╖в Майдану:
Олександр наш «висотою» впевнено кроку╓, В╕н на лавц╕ б╕ля бочки дню╓ ╕ ночу╓, Захища╓ в╕д тиран╕в Лу╖дж╕ й Мокрину, ╤ в╕ддав би душу й т╕ло за р╕дну Вкра╖ну. Там, на круч╕, сильний в╕тер нин╕ дме у спину, Н╕ мороз, н╕ дощ, н╕ сонце нас вже не зупинять. «Висоту» ми м╕цно держим, не здамо н╕кому! Тут нам зимно, вдома тепло — хочеться додому... Та м╕ж аркою ╕ мостом будемо стояти Р╕дну неньку-Укра╖ну дружно захищати, Щоб н╕яка вража сила нас не полонила, Щоб рад╕в життю Судак, ╕ Донецьк, ╕ См╕ла. Щоб н╕хто не вбив в нас в╕ру у майбутн╓ св╕тле, Щоб вс╕ люди в Укра╖н╕ були б╕льш прив╕тн╕, Щоб н╕кого не кидали просто так за ╜рати — Ради цього «висоту» будемо тримати!
3.02.2014 ╕ п╕дпис (нерозб╕рливо)
Я не в╕дразу збагнув, про яку Мокрину ╕ про якого Лу╖дж╕ мова. Лише пот╕м зрозум╕в: йдеться про пару закоханих, на честь яких споруджено пам’ятник. Це було в 1943 роц╕. В╕н — ╕тал╕йський полонений солдат, вона — укра╖нка, вивезена на примусов╕ роботи. Лу╖дж╕ Педуто ╕ Мокрина Юрзук познайомилися в австр╕йському табор╕ для в╕йськовополонених. Разом вони були два роки. В╕йна ╖х по╓днала, а пот╕м... знову розлучила. Лу╖дж╕ пам’ятатиме укра╖нську красуню все життя. ╤ знайде ╖╖ через 60 рок╕в! Вони зустр╕нуться у 2004 роц╕ в студ╕╖ програми «Жди меня», щоб довести, що коханню не страшн╕ ан╕ в╕йна, ан╕ час, ан╕ в╕дстань. Авторами пам’ятника ╓ Олександр Моргацький ╕ Григор╕й Костюков. Кияни вже звикли до пам’ятника, як звикли ╕ до «мосту закоханих». Як знову нагадали мен╕ буд╕вельники (дек╕лька ╖х ще залишалося в намет╕), м╕ст довелося п╕дпалити, аби повсталих не змогли оточити спецпризначенц╕ ╕ щоб там часом не примостився снайпер. Переговоривши трохи з людьми, я звернув увагу на ще один в╕рш, написаний в╕д руки:
ПОДЯКА
Низький укл╕н, подяка й шана Ус╕м киянкам ╕ киянам, Котр╕ в мороз, удень ╕ вноч╕ Несуть нам чай ╕ калач╕...
А дал╕ персон╕ф╕кована подяка тим ж╕нкам ╕ д╕вчатам, як╕ допомагали «висотникам»:
Наталя, Леся ╕ Сн╕жана, Галина, Катя ╕ Оксана, Ус╕ д╕вчата Укра╖ни — Ми перед вами на кол╕нах...
П╕д текстом були перел╕чен╕ м╕ста й села буд╕вельник╕в-галичан: Льв╕в, Космач, Дебеславц╕, Теребовля, Печен╕жин та ╕нш╕. Згадан╕ й м╕ста Центру ╕ Сх╕дно╖ Укра╖ни: Ки╖в, В╕нниця, Прилуки, Микола╖в, Горл╕вка. Все ж найб╕льший внесок, наск╕льки мен╕ в╕домо, зробила Коломия. М╕сто, де «Кримську св╕тлицю» читають ╕ передплачують просв╕тяни, актив╕стки ж╕ночого руху, викладач╕ укра╖нсько╖ мови, д╕яч╕ культури ╕ нав╕ть п╕дпри╓мц╕. Подружжя Романюк╕в також ╓ давньою «св╕тличанською» родиною, про активну участь Геннад╕я в ╢вромайдан╕ я згадував неодноразово.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
«Св╕тличанське» подружжя - Геннад╕й ╕ Галина Романюки
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13023
|