Версiя для друку Обговорити в форумi

Свій внесок у вшанування Великого Кобзаря зробили й члени Червоноградського літературного об’єднання «Третій горизонт». Четвертий номер однойменного альманаху, який щойно вийшов друком за підтримки народного депутата України Степана Курпіля, присвятили Тарасові Шевченку й назвали «Тобі несем свою любов…».
Як переднє слово відкриває альманах вірш Надії Олемар, де є такі рядки:
«Візьміть у руки «Кобзаря»,
вчитайтеся у кожне слово —
горить в нім чистая зоря
святої правди ясночоло.
Як серце ваше защемить,
в очах сяйне роса солона, —
благословіть святую мить,
бо милосердя — це душі основа».

Геній Шевченка, актуальність його творчості на повсякчас, його внесок в українську культуру та літературу, значення постаті Великого Кобзаря для українського народу – стали основними темами творів, уміщених в альманасі. Загалом тут надрукувалося 22 автори. Серед них «третьогоризонтівці» — Ольга Голузинець, Богдан Демчук, Наталя Кічун, Дарія Коберник, Валентина Ковальчук, Марія Козакевич, Ганна Кузьмак, Марія Лобай, Марія Магдзяк, Надія Марцинюк, Марія Обшарська, Мар’яна Правдолюбенко, Людмила Ржегак, Любов Степчук та інші. Надали слово і юним дописувачам – Оксані Гірчак та Маркіянові Лехману.
Окрім поезії, в альманасі прочитаєте краєзнавче дослідження, есе, замітки.

Тарас ЛЕХМАН,
прес-секретар Червоно-градського літоб’єднання «Третій горизонт»

СИМВОЛ СВОБОДИ І ЄДНОСТІ

Цими теплими весняними днями пощастило мені побувати у Києві. Їздила на запрошення на зйомки передачі «Шустер live». Цей ефір був присвячений обговоренню ситуації, яка склалася у Криму. Сподіваюся, багато хто дивився цю передачу. Але не це головне. Хочу розповісти про своє перебування на Майдані Незалежності. Від побаченого серце розривається. Одна справа — коли дивишся по телебаченню, а інша — коли сама, власними очима бачиш ці барикади, натовпи народу, молодих людей з плакатами. Тут і сльози, і щастя, горе і перемога...
Мою увагу привернув чималий натовп людей. Підійшла і побачила, що стоїть дерев’яна скульптура Т. Г. Шевченка, а всі охочі беруть участь у її створенні. Звісно, я зацікавилася. Виявилося, що до Києва привіз цю скульптуру вінницький художник Володимир Заєць. Фігура поета зроблена з величезної колоди дерева осики, якій теж, як і Кобзарю, приблизно 200 років! Символічно, правда! Біля скульптури завжди багато люду. Всі по черзі брали у руки долото й молоток і працювали над нижньою частиною. Я також стала в чергу. І ось урочистий момент для мене настав! Я також зробила кілька потрібних рухів. Шматочок, який відтяла від дерева, я взяла собі на згадку. Це буде не лише пам’ять, а своєрідний оберіг, захист від усього поганого. За народним повір’ям осика найкраще й оберігає.
Володимир Заєць слідкує за роботою людей. Усі бажаючі після роботи записували свої особисті дані. Я запитала: «Навіщо це?». У відповідь почула, що скульптура може стати рекордом, як така, до створення якої долучилася найбільша кількість людей. Цей факт буде зафіксовано у Книзі рекордів України. Подальша доля скульптури ще не визначена. В. Заєць і всі люди кажуть, що, можливо, «Символ свободи і єдності» залишиться на центральній площі Києва.

Світлана МИРОНЮК,
учителька української мови та літератури
Нижньогірської ЗОШ № 2
АР Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 21.03.2014 > Тема "Душі криниця"