Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2002 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 20.09.2002
РУШНИКИ МОГО ДИТИНСТВА
Галина КЛОК

Етюд-спогад

І на тім рушничкові оживе

все знайоме до болю...

Андрій Малишко.

Вранішнє сонечко, мов моя ласкава матуся, лагідно торкнулося мізинчиком до мого сонного личка, поцілувало так сонячно-ніжно мої вуста, любо погладило моє волосся і вплело мені в косу рожеву стрічечку-промінчик. Я розплющила дитячі заспані оченятка і побігла ними по нашій селянській хаті... І вмить спурхнула із рушників жар-птиця небаченої краси і сіла мені на долоньку, заливши все навколо казковим сяйвом із бабусиних і маминих рушників. А квіти на них закружляли у плавному танку і віталися до мене барвистими голівками... 

Духмяний сад-виноград кликав мене в своє розкішшя, а калина простягала мені своїми тендітними рученьками намистечко із своїх соковитих червоних кетягів... У променях сонечка буйно яріли маки, в мальовничих вазах усміхалися вродливі троянди... А півень на рушнику, зненацька стріпнувши полум'яними крилами, життєдайно закрасувався пишним парубоцьким гребінцем і своїм несподіваним дзвінким "кукуріку" струснув із моїх напівсонних вій останні краплиночки сну...

Мамині й бабусині рушники творили свято в моїй душі. Доторкалися до найпотаємніших струн мого дитячого серця. Розбурхували уяву, несли мене в чарівну казку, в ніжну колискову пісню, обіцяли щось небувало гарне, таємниче, дивне... 

Скільки рушників із нашої оселі ще до мого народження розлетілося з недоброї волі в тридцять третім - і по Києву, і по Донбасу, і по  Росії. За зернинку, за шматок глевкого хліба. Пам'ятаю, як мама з бабусею гірко плакали, згадуючи, як їхнє вишиване розкішшя вивозили на чужину за крихітку хлібця, щоб урятувати сім'ю від голодної смерті. Та не всіх урятували... 

Але краса твориться вічно! Народилися в маминій і бабусиній душі нові рушники, заяснівши на стінах нашої хати. І я поринала в їх неповторний казковий світ, у танок небачених квітів, і вродливі жар-птиці сідали мені на плечі, спурхнувши з рушників, дивні і прекрасні світи відчиняли переді мною свої двері...

Рушники-спогади усміхаються до мене зі стін моєї хати, творять у моїй душі вічне диво. Дивлюся на них і серцем яснію. Іскриться в них любов, переливається барвами в кожній квіточці, гілочці, рисочці кожній, і кожний рушник вдивляється в мене маминими і бабусиними очима, благословляє на новий день під сонцем і небом, навіює щось тремтливо-печальне і невловимо-радісне... Нехай це не модно нині, але дивишся на це рукотворне диво на стінах - і на серці так легко, щасливо. Вдивляєшся в кожен мамин і бабусин стіжок - і розквітаєш душею...

Рідні мої, незабутні матусю й бабусю, ви прослали своїми білосніжними рушниками сонячну стежину від ваших сердець до мого, від пращурів і до майбутніх поколінь. А на цій стежині - рожі, чорнобривці, калина, вся врода України. Як душу лелію ваші рушники. Вони матусину колискову з далекого дитинства мені співають, бабусину казку розказують, жар-птицями на мої долоні злітають, у моїй душі щось гарне-гарне будять. Моя "немодна" хата з маминими й бабусиними рушниками береже їхні святині, те нетлінне, що не спопеліє з віками, в чім оживає "все знайоме до болю"... 

А з-за калини, троянд і мальв, чорнобривців і півоній, із-за гребенів червоних півнів неповторна жар-птиця на рушниках доносить мені проникливі голоси моїх матінки і бабусі з далекого-далекого мого дитинства: "Хай буде щасливою твоя дорога, доню"... "Виростай здоровою, внучко. Знай, щастя - не у вроді, а в доброті, що в душі живе, у серці, наповненому любов'ю..." Озиваються і мої наївні дитячі і, на жаль, нездійснені мрії: "Матусю, бабусю! Коли я виросту, ви станете такими малесенькими дітками, як я тепер. І будете рости... А я постарію - і знову стану дитиною. І так буде вічно повторюватися. І будемо вічно ми жити..." Це, тільки підростаючи, розумієш, що так не буває...

Квітуйте, мої рушники дитинства, осявайте мені сонячну стежину, променисту доріженьку серед дорідних хлібів і буйних трав, замріяних садів і вродливих квітів. І допоки я йтиму нею, я жива, бо нуртує в мені Пам'ять. Пам'ять віків у серці, оживана маминою й бабусиною любов'ю, закарбована в рушниках мого дитинства. 

Галина КЛОК.

с. Білоусівка Драбівського району Черкаської області.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2002 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=13

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков