Версiя для друку Обговорити в форумi

Про символи честі і гідності, про їхнє збереження у Севастополі і в Криму люблять багато говорити і писати. Насамперед, виставляється символіка, яку на Кримський півострів у 1920 році принесла Червона армія, — комуністичні символи, які й до сьогодні визначають архітектурний стиль і подобу нашого краю.
Та говорять багато, а ще більше не договорюють, приховують, що саме принесла на своїх багнетах у Крим Червона армія. А всі спроби щось довести, заперечити чи спростувати негайно оголошуються фашистськими. Ось протягом тривалого часу російські неонацисти ходили факельними маршами вулицями Сімферополя і Севастополя, палили українські книги, шматували прапори, і це видавалося за цілком демократичні дії — реакції влади ніякої. Однак подібний факельний марш у Києві та інших містах України прихильників партії «Свобода» на честь дня народження лідера ОУН Степана Бандери викликав ряд гучних виступів проти «фашизації» суспільства — таку думку висловив народний депутат від Партії регіонів і активний борець з фашизмом Вадим Колесніченко. У відповідь «Свободі» проросійські організації в Сімферополі спалили опудало Степана Бандери, у Севастополі шматували червоно-чорний «прапор УПА», який, між іншим, таким ніколи не був.
«События, которые произошли вечером 1 января в Киеве и нескольких городах Украины, — это тревожные тенденции, вызов всему украинскому обществу и каждому гражданину нашего государства… Мы начинаем понимать, что Евромайдан маргинализуется. На нем, к сожалению, начинают доминировать ксенофобские настроения, пещерный национализм и элементы нацизма», — зазначив Колесніченко.
«Это призывы к межнациональной вражде, противостоянию, и самое страшное, что Евромайдан оказался соучастником… Радикализация, фашизация политической оппозиции» є загрозливою для держави, дійшов висновку депутат і закликав українців зупинити сповзання країни до фашизму.  Виходить, якщо хтось виступив проти влади — він є фашист, а якщо ще при цьому розмовляє українською — радикальний фашист, нацист у фашистській обгортці.
Зараз не будемо говорити, які рухи і чому саме вони, з яких причин оголосили себе борцями з фашизмом, тобто антифашистами, — це тема окремої розмови, а зупинимося на тих, хто привів на нашу землю нацистські символи, від яких сьогодні намагається відхреститися.
У питанні фашист-антифашист спостерігаємо не лише підміну термінології, а повну заміну понять і суті фашизму. Сьогодні фашистами оголошуються державницькі, патріотичні партії і рухи, їхні активісти, які мали би бути ідеологічною і громадською опорою держави.
Першими у рядах антифашистів розпочали боротьбу з фашизмом у Севастополі комуністи. Галасливими криками «фашизм идёт» вони сьогодні хочуть прикрити власну участь у фашистсько-комуністичному братстві та пропаганді його символів у минулому, яке і привело на українську землю не лише символіку нинішнього фашизму і гітлерівського нацизму — свастику, а й армії фашистів. Десятиліттями їм це вдавалося приховувати від суспільства, але сьогодні подальше приховування братства з фашистами вже стає неможливим. Тут варто пригадати доповідь Леніна на четвертому конгресі Комінтерну у Москві 13 листопада 1922 року, де вождь світового пролетаріату (ПСС, т. 45, стор. 294) покладав велику надію на допомогу італійських фашистів у звершенні світової революції. І тоді, під бурхливі оплески учасників конгресу, зробив він висновок, що «перспективы мировой революции будут не только хорошими, но и превосходными».
Які «ленінські перспективи» пережив український народ ми знаємо, але багато чого «ленінського і досі приховується» від нашого суспільства. Наприклад, у жодному історичному підручнику ви не знайдете інформації, що перші більшовицькі гроші були зі свастикою посередині, що Червона армія у 1918-1920 роках наступала на Україну з фашистською свастикою на своїй уніформі, широко використовувала її в своїй символіці.
Свідченням того, що це не спеціальна видумка теперішніх «фашистів», є перші радянські паперові купюри зі свастикою, які з 1918 до 1923 року, до часу створення Союзу РСР, друкувалися і перебували в обігу на території РРФСР.
Свастика використовувалася більшовиками не лише на грошових купюрах. Вона чи не найбільше поширення отримала в Червоній армії. У цьому плані яскравим свідченням є наказ № 213 командувача Південно-Східного фронту Червоної армії Василя Шоріна, підписаний у Саратові 3 листопада 1919 року, який поєднав воєдино червону зірку і свастику: «Утверждается отличительный нарукавный знак калмыцких формирований, согласно прилагаемых чертежа и описаний.
Право ношения присвоить всему командному составу и красноармейцам существующих и формируемых калмыцких частей, согласно указаний приказа Революционного Военного Совета Республики с. г. за № 116.
Командующий фронтом Шорин. Член Революционного Военного Совета Трифонов. Врид. Начальника Штаба Генерального Штаба Пугачёв (По штабу фронта)
Описание.
Ромб 15х11 сантиметров из красного сукна. В верхнем углу — пятиконечная звезда, в центре — венок, в середине которого «ЛЮНГТН» и надпись «Р.С.Ф.С.Р.». Диаметр звезды 15 мм, венка — 6 см, размер «ЛЮНГТН» — 27 мм, букв — 6 мм.
Знак для командного и административного состава вышит золотом и серебром, а для красноармейцев трафаретный.
Звезда, «ЛЮНГТН» и лента венка вышиты золотом (для красноармейцев желтой краской), сам венок и надпись — серебром (для красноармейцев — белой краской)». Між іншим, на посаді члена Реввійськради цього фронту Трифонова замінив Йосип Сталін, а Шоріна — Тухачевський, але не змінилася символіка «калмицьких» частин.
У наказі свастика позначена священним для буддійських народів словом «люнгтн», тобто буддійським «Лунгта», яке означає «життєву енергію».
Цей наказ є наглядним свідченням як національного складу Південно-Східного фронту РРФСР, у тому числі і «героїчних червоних вершників» Кінної армії Будьонного, які «звільнювали» Донбас, Дон і Північний Кавказ, так і тодішньої ідеології, яка панувала в «робітничо-селянській» Червоній армії.
Виявляється, що свастика не є самодіяльністю Шоріна, який замість того, щоб штурмувати у денікінців Царицин, бавився у фашистську символіку. Її введення санкціонувала Реввійськрада РСФСР, яку на той час очолював Л. Троцький, друга людина у Республіці. Тож уряд Леніна, щоби отримати підтримку буддійських народів Поволжя і Сибіру, увів в символіку Червоної армії свастику.
Крім нарукавної відзнаки виготовлявся ще спеціальний нагрудний знак для командирів військових частин Червоної армії, головним елементом якого була свастика з надписом «РСФСР», котра накладалася на лаврово-дубовий вінок, що увінчувався п’ятикутною червоною зіркою з молотом і плугом на ній.
Таким чином, більшовицькі атеїсти поєднали свастику-коловрат з комуністичними символами. Як і їхні бажані союзники, фашисти, більшовики свастику (древній символічний знак руху сонця) запозичили у буддистів (калмики — буддисти).
З археологічних знахідок відомо, що свастика буває двох видів: лівостороння і правостороння. І має широке і давнє поширення в світі, але найбільше знахідок з її зображеннями — на території сучасної РРФСР, особливо в Сибіру.
Прикметно, що «героїчні червоні вершники» і червонозоряні нацисти, як і гітлерівські нацисти, використовували однакову свастику лівостороннього руху, яку у християнській традиції відносять до сатанистів («козлищ»). Ну а раз була така взаємна любов до однакового символу — свастики, то не могло не відбутися і порозуміння між Гітлером і Сталіним, що і було зафіксовано відповідними угодами в 1939 році. У російських джерелах поширюється ще й така думка, що золоту свастику-коловрат як партійний символ у 1920-х роках Гітлеру подарував сам Сталін.
А сьогодні комуністи роблять вигляд, що у їхній партійній біографії не було свастики, як і не було дружби і союзу з нацистами і фашистами, мовляв, їхня червона зірка ніколи не поєднувалася зі свастикою, та натягують тогу вічних борців з фашизмом.
Але шила у мішку не заховати. Та його, крім самих комуністів, намагаються приховати від суспільства і їхні парламентські союзники, пропагандисти від колишньої партії влади, тому й малюють фашистами всіх тих, хто не мав ні до символіки, ні до ідеології фашизму жодного відношення. Приховуючи власні неофашистські дії, намагання утримати владу саме методами недавнього тоталітарного минулого, оголошують фашистами і нацистами тих, хто у боротьбі з цими ворогами людства зазнав важких і кривавих втрат — ОУН і УПА.
Як це не приховують в Криму, але сьогодні вже стає відомим, що саме на своїх багнетах принесла в Крим Червона армія. Тому встановлення радянської влади на півострові було таким же кривавим і звірячим, як і встановлення влади нацистської — спільні символи викликали однакові методи встановлення «нового порядку». Як червоні, так і коричневі носії фашистської символіки оголошували всіх, хто боровся за незалежність України, однаково — «бандформированиями». Сьогодні їхні послідовники, оголосивши себе борцями з фашизмом, оголошують національно-демократичні сили України неофашистами. Мета при цьому та сама — позбавити українців власного шляху розвитку.

Мирослав МАМЧАК
м. Севастополь

УКРАЇНА — ФАШИСТСЬКА ДЕРЖАВА?! ЦЕ БРЕХНЯ!

В Україні відсутній неонацизм, водночас існує звуження прав опозиції, заявляє перший Президент України Леонід Кравчук. Як передає кореспондент УНІАН, про це Л. Кравчук заявив на засіданні «круглого столу» на тему: «Демократичний процес і загрози радикалізації в Україні».
За словами Л. Кравчука, у нинішній політичній кризі неонацизм відсутній. «Але є проблеми звуження можливості опозиції ефективно працювати у парламенті. І потім це вилилося на вулиці. Тому боротьба з фашизмом, нацизмом без аналізу прорахунків влади не принесе користі, а лише загострить ситуацію», — сказав Л. Кравчук.
Він вважає, що правий та лівий екстремізм існує там, де відбувається звуження демократії. «Де немає демократичної Конституції, там з’являються диктаторські режими, з’являється нацизм. Це неправда, що у нас нацистська і фашистська держава. Окремі прояви не формують картину в цілому. Тому звинувачувати, що Україна найбільш фашизована держава, — я відкидаю це одразу. Потрібно говорити про вихід з політичної кризи, а не про фашизм», — сказав Л. Кравчук.

ДОСИТЬ НАЗИВАТИ УКРАЇНЦІВ «БАНДЕРІВЦЯМИ»!

Українська православна церква Московського патріархату закликає росіян перестати називати українців «фашистами», «бандерівцями», «нацистами» і «націоналістами». Про це написав прес-секретар предстоятеля УПЦ МП Блаженнійшого митрополита Володимира протоієрей Георгій Коваленко в соціальній мережі «Фейсбук».
«Шановні росіяни, якщо у вас залишилася хоч краплина любові до нас, українців, перестаньте навіть у приватних бесідах називати нас «фашистами», «бандерівцями», «нацистами» і «націоналістами»! Ці слова вбивають!» — написав Г. Коваленко. За його словами, в Україні немає боротьби проти росіян, російськомовних або канонічної церкви, як пишуть російські ЗМІ.
«Я не хочу обговорювати ваші ЗМІ. Я просто вас прошу: якщо ми з вами члени однієї православної церкви, якщо ви вважаєте Київ «матір’ю міст руських», не розпалюйте, а просто помоліться за нас і прислухайтеся до нас!» — написав Г. Коваленко.

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ ПО-РОСІЙСЬКИ

 Незліченні факти перекручувань та відвертої брехні в російських ЗМІ про ситуацію в Україні можна кваліфікувати як проведення вже не інформаційної, а дезінформаційної війни. На цьому наголосила заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Вікторія Сюмар під час прес-конференції на тему: «Війна. Інформаційна», повідомляє кореспондент Укрінформу.
«Проти України ведеться не інформаційна, а дезінформаційна війна. Оскільки те, з чим ми маємо справу, — це не просто однобічне висвітлення окремих політичних месиджів з боку російського керівництва, які створюють спотворене уявлення про процес. Це дуже часто просто відверта брехня і постановки», — сказала В. Сюмар. Вона нагадала про постановочні сцени за участі «бандерівців» на вулицях населених пунктів східних областей та Криму та про нібито відмову українських солдатів служити народу України, «чого насправді не було».
Окремо заступник Секретаря РНБО зупинилася на неправдивих повідомленнях російських ЗМІ про масове переміщення українських біженців на територію Росії. «Ми навіть бачимо скорочення виїзду українців на територію Росії. Усе це з боку російських ЗМІ є закинутий міф, який вони тиражують у рамках тієї дезінформаційної війни», — підсумувала В. Сюмар.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема ""Білі плями" історії"