Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...


УКРА╥НА ПАМ'ЯТА╢ ╤ ВШАНОВУ╢ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО
Третього травня нин╕шнього року виповнилось 145 рок╕в з тих п╕р, як перестало битись серце...


У ГОСТ╤ ДО ХУДОЖНИКА
1 червня святкував св╕й 81-й день народження в╕домий кримський художник, граф╕к, живописець,...


ЛЕОН╤Д КАНТЕР, РЕЖИСЕР Ф╤ЛЬМУ «М╤Ф» ПРО ЗАГИБЛОГО В АТО ОПЕРНОГО СП╤ВАКА ВАСИЛЯ СЛ╤ПАКА, ПОК╤НЧИВ ЖИТТЯ САМОГУБСТВОМ
«Чолов╕к мав смертельне поранення в щелепу. Характер поранення та передсмертна записка...


ДО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня, у 107-й день народження в╕домо╖ кримсько╖ укра╖нсько╖ майстрин╕-вишивальниц╕, Героя...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 14.03.2014
НА СКРИЖАЛЯХ ТВОРЧОСТ╤

ДО 75-Р╤ЧЧЯ ФЕДОРА СТЕПАНОВА

В╤РАЖ╤ ДУХУ
Федору Степанову

В гурт ╓диний дух ╕ воля Нац╕╖
Нас з тобою кликали давно,
╤ допомогли нам об’╓днатися
Нашою метою ув одно.
Стр╕лись ми й в╕дкрилася дорога
Схожим долям нашим у св╕ти,
Щоб в надбанки нашо╖ епохи
Разом з Укра╖ною ╕ти.
Щоб не темний сум
 зам╕сть «брав╕с╕мо»,
Й не г╕рка жура зам╕сть «Ура!»,
Й щоби не ховать сво╓ написане,
Як жахна насунеться пора.
Хай же, друже, щире тво╓ слово
З г╕дн╕стю озвучу╓ наш шлях.
Й р╕дне сонце знову тоб╕ й знову
Усп╕хи встеля╓ барв╕нков╕
В поступах труд╕в на в╕ражах.

Василь ДЕРГАЧ

— Федоре Федоровичу, почну з особистого: розкаж╕ть, будь ласка, про сво╖ корен╕...
— Що ж, корен╕, так корен╕. Власне, в╕н один: я — укра╖нець. Та той кор╕нь — розгалужений. Деяк╕ диваки ╕рон╕зують: а чому пр╕звище на «ов»? Я ╖м лише сп╕вчуваю, бо ця ╕рон╕я ╕де в╕д агностицизму, тобто в даному раз╕ — в╕д незнання ╕сторично╖ граматики. Адже колись в укра╖нськ╕й мов╕ ╕снувала форма присв╕йного ╕менника (тепер — лише займенника). Тод╕ в п╕вденн╕й Укра╖н╕, де я зродився в степах (напевне, ╕ мо╓ пр╕звище походить в╕д слова «степ»), запитували: «Чий син ото п╕шов?». А ╖м в╕дпов╕дали: «Степановий». Пот╕м форма скоротилася: Степанов. А в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ вона була скороченою: Яцк╕в, Баз╕в, Пицьк╕в ╕ т. п. Отже, ╕сторична граматика — це вам наука, а не регенерац╕я хвоста ящ╕рки.
— Як «протоптував» стежки в л╕тературу? Кого вважав сво╖м учителем? Коли ╕ за яких обставин став членом НСПУ?
— Власне кажучи, от╕ стежки стелилися сам╕. А «протоптування» на них в╕дбулося завдяки от╕й житт╓в╕й ход╕, збалансовуючись особистими емоц╕ями — як людська безпосередня реакц╕я на навколишн╕й св╕т.
Сво╖м л╕тературним вчителем вважав свого земляка поета-фронтовика Миколу Антоновича Микола╓нка, також проза╖ка ╕ драматурга — колишнього редактора газети Кривор╕зького басейну «Червоний г╕рник», якому нин╕ 95 рок╕в. А в╕н творить.
Членом Сп╕лки став р╕вно 20 л╕т тому за рекомендац╕ями мого земляка — поета ╕ л╕тературознавця професора Степана Андр╕йовича Крижан╕вського, одеського л╕тературознавця Григор╕я Дем’яновича Зленка та першого редактора «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Олександра Павловича Кулика, з яким к╕лька рок╕в мен╕ пощастило працювати. Це був прекрасний проза╖к ╕ публ╕цист, чудова людина.
— Наск╕льки ╕накший тв╕й, Федоре, св╕т сьогодн╕, пор╕вняно з тим часом, коли започаткував св╕й шлях у л╕тературу?
— Що ж в╕дпов╕сти на таке сакраментальне запитання? Бо воно занадто складне. З психолог╕чного боку — то був першопочатковий вияв емоц╕й, а нин╕ вони стали незреал╕зованим тягарем. Звичайно, це прикро, бо в ус╕ часи не лише можновладц╕, а й творч╕ однокашники мо╓му накопиченому л╕тарсеналов╕, тобто достигл╕й творчост╕, не в сил╕ чи з байдужост╕ не могли (чи не хот╕ли) прид╕лити належно╖ уваги. Тому до яко╖сь знаково╖ градац╕╖ це не могло привести.
Кажу ж: м╕й земляк Анатол╕й Ластовецький пов╕сився, опаплюжений Григ╕р Тютюнник ск╕нчив життя самогубством, а м╕г ще ск╕льки написати талановитих книг, в╕д неуваги п╕шов у засв╕ти ╕ кримчанин Олександр Календарьов, друг нашого поета-земляка ╕ мого друга ще з юност╕ Олександра Ткаченка...
— Яка книжка для тебе найголовн╕ша, до яко╖ пост╕йно поверта╓шся?
— Коли говорити трив╕ально: то це книга життя, а предметно — творч╕сть Т. Г. Шевченка, О. С. Пушк╕на, вс╕х наших класик╕в.
— Наск╕льки нин╕шн╕ реал╕╖ (╕ пол╕тичн╕ теж) сприяють чи перешкоджають тво╖й творчост╕?
— Що стосу╓ться реал╕й л╕тературних, то я в╕дчасти повн╕стю сказав у попередн╕й в╕дпов╕д╕ на тво╓ запитання. ╤ ще додам те, що ти мен╕ колись писав: шкода, що нас, може, згадають, коли нас уже не буде.
А щодо пол╕тичних, Василю, то це ц╕лком вс╕м очевидно: ск╕льки стол╕ть ми йдемо до омр╕яно╖ демократ╕╖, а ╖╖ — катма. То чи ж може це стимулювати творч╕сть? Нев╕дворотно напрошу╓ться запитання: хто ж винен? Зв╕сно, та ж сп╕льнота, яка на виборах голосу╓ криком, а не серцем ╕ розумом.
— Чи варто письменникам займатися критикою? Спростуй анекдот, що л╕ткритиком ста╓ той, хто не вдався як проза╖к чи поет.
— По-перше, це аж н╕як не в╕дда╓ анекдотом. По-друге, не хот╕лося б мати д╕аметрально протилежну думку: чому х╕м╕к Бород╕н був композитором-класиком всесв╕тнього значення.
Та й чи треба далеко ходити? Ще в дн╕ мо╓╖ бурхливо╖ молодост╕ той же Степан Крижан╕вський, який у сво╖й науков╕й д╕яльност╕ мав ╕ безпосередн╓ в╕дношення до Криму, у приватному лист╕ до мене писав: «По-мо╓му, бути Вам таки критиком, а не поетом, хоча категорично стверджувати це я не збираюся». ╤ ось я — автор чотирьох зб╕рок в╕рш╕в, завершую наб╕р 5-о╖, де ти, Василю, — автор передмови.
╤ все це звучить н╕як не анекдотично, бо мою шосту зб╕рку переклада╓ рос╕йською мовою кримчанин В╕ктор Крас╕ков, а ╕тал╕йський журнал дав мен╕ за в╕рш╕ два дипломи.
— Пом╕тив, що назви вс╕х виданих тобою поетичних зб╕рок мають одне слово — «Нетр╕», «Буяння», «Орнаменти», «Вибране». Це випадков╕сть чи прагнення до лакон╕зму?
— Запитання спонтанне, ╕ тут нав╕ть не в╕д╕гра╓ значення принцип — «Щоб словам було т╕сно, а думц╕ просторо». Просто все складалося дов╕льно, а не завбачливо. Заголовок тут, наче зовн╕шня форма книжки, а ╖╖ виклад — то ╖╖ сутн╕сть, який ╖╖ виправдову╓.
— Ти — письменник багатогранний, бо зум╕в вдало по╓днати поетичну, прозову, перекладацьку, критичну ╕ л╕тературознавчу творч╕сть. Завдяки чому розкрив себе аж так повно?
— Гуки ╕ перегуки нашого кожного житейського дня так╕ р╕зноман╕тн╕ ╕ багато╕мпульсн╕. Жива людська душа сама чуло реагу╓ на них. На жаль, можновладна верх╕вка вельми далека в╕д цього. А коли й реагу╓ на них ╕нколи, то досить в’яло або й необ’╓ктивно. Тому й не дивно, що ╤. Андрухович в╕дмовився в╕д Шевченк╕всько╖ прем╕╖, а отримав Пул╕тцер╕вську. Часто-густо й наш╕ друкован╕ органи як╕сь однобок╕: ╖м подавай щось незвичайне, ╕ вони товктимуть воду в ступ╕ до самозабуття, забуваючи, що л╕тературу творять не одинаки, а л╕тературний загал, частиною якого вони, письменники, ╓.
— Як╕ творч╕ плани, над чим зараз працю╓ш?
— Це в радянськ╕ часи акумулювали, що план — це не догма, а кер╕вництво до д╕╖. Тод╕ й з’явився жарт: s╕с et non — в поез╕╖ в╕н агроном.
Адже творчий процес планувати не можна. Бо це пост╕йна жива реакц╕я на р╕зноман╕тн╕ соц╕альн╕ порухи кожнодення, яскраве вт╕лення ╖х в чудов╕й одеж╕ слова, де будь-яка щонайменша фальш не може ╕снувати; це ╕ порухи кожно╖ живо╖ душ╕, що пот╕м викристал╕зовуються в ╕деали. ╤ все це ста╓ духовною поживою людини, сп╕льноти.
Отже, плани л╕тератора — це те, що вже зроблено, а буде щось зроблене нове — то буде ╕ його додатковий духовний набуток, тобто — наче доповнення до того плану. ╤ добре, коли в╕н буде корисним сусп╕льству.

╤нтерв’ю в╕в
Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член НСПУ, лауреат прем╕╖ ╕м. О. Г╕рника
Крим, Сов╓тський район, с. Пруди

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12979

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков