Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
…П╤ШЛИ ЗА ПАЦ╤╢НТАМИ
Чому хворий закр╕плений за одним л╕карем вже не ма╓ змоги вислухати думку дек╕лькох л╕кар╕в?...


ФЕОДОС╤Я:ПОЛЮВАННЯ НА В╤ДЬОМ
штраф розм╕ром в дв╕ тисяч╕ рубл╕в присуджено заслуженому л╕карю Укра╖ни феодос╕йцев╕ Сма╖лу...


ПАТР╤АРХАТИ ПОЧИНАЮТЬ ВЕЛИКУ В╤ЙНУ
Чи спричинить надання автокефал╕╖ укра╖нськ╕й церкв╕ розкол православного св╕ту


НОВИНИ К╤ЛЬКОМА РЯДКАМИ
Пол╕толог Серг╕й Таран у сво╓му блоз╕ розпов╕в, чому на його думку патр╕арх Варфолом╕й забира╓ у...


МР╤╥ ╤Д╤ОТ╤В, АБО ЯК КРЕМЛЬ ЗАДУМАВ «РОЗВАЛИТИ» УКРА╥НУ
Черговий рос╕йський в╕йськовий експерт розв╕в баляси про розпад Укра╖ни на к╕лька невеликих...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 14.03.2014
РОЗДУМИ П╤Д ПОЛОНЕЗ ОГ╤НСЬКОГО

Точка зору

Чомусь в╕н знову звучить у мо╖й душ╕, забутий на десятки рок╕в. Чи не тому, що назва полонезу — «Прощання з Батьк╕вщиною»? Та справа не у назв╕. Моя душа сп╕ймала спор╕днену хвилю душ╕ композитора, що стала музикою. В сво╖ двадцять рок╕в я намагалася розучити цю мелод╕ю на г╕тар╕. Не п╕ддалася. Бо була досить складною, а я не мала уявлення, як це – прощатися з╕ сво╓ю Батьк╕вщиною.
А сьогодн╕ ╖╖ в мене в╕дбирають. В╕дбирають чуж╕ озбро╓н╕ люди разом ╕з нап╕вкрим╕нальними елементами, що захопили владу у Криму.
Ще к╕лька дн╕в тому я чула у телееф╕р╕ голос Ки╓ва. Але м╕сцев╕ (чи — не м╕сцев╕?) узурпатори вир╕шили, що це мен╕ не потр╕бно. Натом╕сть продовжили рос╕йську окупац╕ю вже через ╕нформац╕йний прост╕р. Перед мо╖ми очима матер╕ал╕зу╓ться ╕нший, незнайомий св╕т, в ╕снування якого я увесь цей час в╕дмовлялася в╕рити. Але тепер вар╕ант╕в нема╓.
Ось – ошален╕лий в╕д щастя натовп. Люди плескають в долон╕, кричать «ура» та просто щось незрозум╕ле, що рветься ╕з ╖хнього нутра. Серед ╕нших – мати, яка хапа╓ за руки свою малол╕тню дитину, тягне ╖х догори, викручуючи, ╕ плеска╓ ними в долон╕. Бо малюки — теж «з народом» ╕ теж безмежно щаслив╕ з приводу одноголосно╖ згоди верхньо╖ палати Ради федерац╕╖ Рос╕╖ щодо р╕шення В. Пут╕на ввести на територ╕ю Укра╖ни в╕йська.
Бува╓, що я залишаюся винною в магазин╕ якийсь др╕б’язок – ╕накше там просто не можуть розрахуватися. Наступного дня я зм╕нюю сво╖ плани ╕ маршрути, аби швидше в╕ддати чуже, бо до того моменту не матиму спокою. То чому ж рад╕ють ц╕ люди, виступаючи на боц╕ загарбник╕в? Звернула увагу, що майже вс╕ вони – молод╕, як╕ не дуже пам’ятають життя у сп╕льн╕й кра╖н╕, якщо пам’ятають взагал╕, ╕ не можуть жити в полон╕ давн╕х стереотип╕в. То невже ╖х в дитинств╕ не навчали, що чужого брати не можна?
У 70-т╕ роки я здобувала осв╕ту ╕ п’ять рок╕в прожила в Москв╕, щов╕дпустки нав╕дувалася туди до початку 90-х. Лише раз чула, як ж╕нка клопоталася через в╕зити до столиц╕ «чужинц╕в». Та т╕ на це не дуже зважали: голосно розмовляли сво╓ю мовою ╕ займали чергу на увесь радгосп. Це вже – ближче до розвалу ╕мпер╕╖.
Навчалась я в багатонац╕ональному ВНЗ, рос╕йськомовних на мо╓му курс╕ було семеро, ╕ я – серед них. Тут не лише панувала дружба, але ╕ традиц╕йно створювалися с╕м’╖ пом╕ж молоддю р╕зних нац╕ональностей.
Пам’ятаю ╕ по╖здки до мо╓╖ на той час столиц╕ в роки перебудови, коли люди стали почуватися громадянами з правами на погляди, на висловлення сво╖х думок тощо. Там нуртував тод╕ демократичний рух, який збирав на м╕тинги стотисячн╕ натовпи. Слухали Гдляна та ╤ванова, розправляючи крила людсько╖ г╕дност╕.
То де зараз т╕, з ким я стояла поряд на московських площах, невже вони перетворилися на агресивних мар╕онеток ╕мперського пут╕нського режиму ╕ тепер виривають руки сво╖м онукам, аби т╕ аплодували ймов╕рному кровопролиттю? А можливо, в кадр╕ зн╕мально╖ камери ╕ не рос╕яни, не москвич╕, а просто «зелен╕ чолов╕чки», як тепер називають пут╕нських в╕йськових без розп╕знавальних знак╕в на територ╕╖ Криму, в╕д яких ╖хн╕й президент все ще цин╕чно в╕дмовля╓ться, вдаючи, що ╕ л╕таки, ╕ автоматична зброя, ╕ машини з рос╕йськими номерами належать м╕сцев╕й самооборон╕?
Вт╕м, «зелен╕ чолов╕чки» погрожують перетворитися на червоних – трохи б╕льше як за тиждень вони разом з групою п╕дтримки жорстоко побили близько тридцяти журнал╕ст╕в. Тож, в╕рог╕дно, ╓ що приховувати в╕д оприлюднення.
За день до М╕жнародного ж╕ночого свята кримськ╕ укра╖нц╕ з╕бралися на акц╕ю миру, яка перетворилася на прес-конференц╕ю п╕д в╕дкритим холодним дощовим небом. На кожного, хто мав що сказати, припадало понад десять мед╕йник╕в, лунала ╕ноземна мова, працювали перекладач╕.
Арх╕╓пископ Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Ки╖вського патр╕архату Климент, який розпочав акц╕ю молитвою, був найпопулярн╕шим.
— Звертаюся до всього св╕ту: захист╕ть Укра╖ну! Захист╕ть укра╖нц╕в Криму! Сьогодн╕ все робиться, щоб нас знищити. Не полишайте нас! – так говорив владика, ╕ його голос на висок╕й щемк╕й нот╕ лет╕в до небес, куди п╕зн╕ше полинули випущен╕ тут б╕л╕ голуби ╕ такого ж кольору пов╕трян╕ кульки.
Але х╕ба ж це допоможе? Кажуть: хочеш миру – готуйся до в╕йни. А можливо, ╕ готуватися не варто: нехай соб╕ забира╓ Рос╕я Крим, та не ч╕па╓ решти територ╕╖? Бо якби в╕н д╕йсно був потр╕бен Ки╓ву, той би проводив тут р╕шучу пол╕тику, спрямовану на зм╕цнення державницьких позиц╕й.
Дедал╕ поширен╕шою в Криму ста╓ думка, що ки╖вська влада, як ╕ Зах╕д та Америка, зрадила нас, обмежуючись пустопорожн╕ми заявами. Н╕де н╕хто нав╕ть не поворухнувся н╕ коли викрали представника ООН, н╕ коли вивезли у нев╕домому напрямку поважного генерал-полковника. В той же час дехто зробив з цього лог╕чний висновок: якщо держава не захища╓ сво╖х громадян, то треба шукати ╕ншу державу.
Натом╕сть Прем’╓р-м╕н╕стр Укра╖ни А. Яценюк заявив ще до прибуття представник╕в М╕жнародного валютного фонду, що задля позики погодиться на будь-як╕ його умови. ╤ погодився. Одна з них, про яку д╕зналася вже з рос╕йських телеканал╕в, це зменшення вдв╕ч╕ пенс╕й. Не пов╕рила, вважаючи це зухвалою брехнею, ар╕╓ю ╕з опери про «зелених чолов╕чк╕в». Та незабаром переконалася, що правда. Пенс╕я для працюючих, а це люди в╕ком в╕д 60 до 80 рок╕в, бо тепер працюють до останнього подиху, д╕йсно зменшиться вдв╕ч╕. А з вуст самого Арсен╕я Петровича почула, що зб╕льшувати податки для п╕дпри╓мц╕в не можна, бо перестануть платити взагал╕, тому й доведеться заощаджувати на найнезахищен╕ших. ╤ це теж для декого стало одним ╕з привод╕в шукати прихистку в ╕нш╕й держав╕.
Людям зда╓ться, що Рос╕я под╕бна до земного раю. Хоча ╕ там, до реч╕, працююч╕ не одержують пенс╕ю повн╕стю. Насправд╕ ж кримчани не т╕льки ╕ не ст╕льки бояться «бандер╕всько╖» влади, ск╕льки економ╕чних насл╕дк╕в ╖╖ д╕й. Це видно хоча б з елементарного прикладу. Гастарбайтери, працюючи в ╕нших кра╖нах, не намагаються експортувати туди н╕ сво╓╖ мови, н╕ сво╖х звича╖в ╕ ╓ щасливими, нав╕ть проживаючи у становищ╕ нап╕внелегал╕в, бо там добре платять.
В Укра╖н╕ все склалося по-╕ншому. Спочатку треба було зруйнувати «неефективну» соц╕ал╕стичну економ╕ку, тому у людей забрали все, пот╕м – розбудувати ╕ншу ╕ виплекати власних кап╕тал╕ст╕в, ╕ знову – за рахунок простого народу, дал╕ влада зм╕нювалася за владою, ╕ у всьому були винн╕ «пап╓р╓дн╕к╕». Думаю, не винятком стане ╕ оц╕нка нин╕шнього уряду прийдешн╕м, якому доведеться працювати в умовах боргового колапсу.
А люди просто хочуть жити. Жити тут ╕ сьогодн╕, бо завтра може ╕ не бути. ╤ звичайний достаток для багатьох дорожчий за демократичн╕ чи як╕сь ╕нш╕ нап╕вв╕ртуальн╕ ц╕нност╕. Мешканц╕ ж п╕вострова не в╕рять, що рос╕йський Крим може перетворитися на другу Абхаз╕ю, ╕ вже чекають одразу по дв╕ пенс╕╖: в рублях ╕ в гривнях. А ╕золяц╕я в╕д об’╓ктивно╖ ╕нформац╕╖ лише сприя╓ розкв╕ту ╖хн╕х фантаз╕й.
У той же час представники штучно вирощено╖ тут пол╕тично╖ нац╕╖ «кримчани» аж н╕як не пов’язан╕ емоц╕йно з материковою Укра╖ною, тож легк╕ на п╕дйом, особливо якщо вирушати до Рос╕╖ можна разом з╕ сво╓ю дом╕вкою.
Не маю п╕дстав ╖х звинувачувати. Це не вони в╕дбирають у мене Батьк╕вщину ╕ все, пов’язане з нею. Винн╕ т╕, хто створив для цього передумови або ж не завадив ╖хньому створенню. Арсен╕й Яценюк неодноразово говорив, що нин╕шн╕й уряд – це уряд кам╕кадзе, який муситиме «спалити» себе ради виходу кра╖ни ╕з кризи. Зда╓ться, вже спалив. Шкода лише, що н╕хто на цьому вогнищ╕ не з╕гр╕вся.
Простягаю руки до Батьк╕вщини, яка ╓ для мене не компан╕╓ю чиновник╕в чи депутат╕в, а чимось незбагненним, що обумовлю╓ мо╓ ╕снування. Хочу почути ╖╖ голос, набираючи телефон «гарячо╖ л╕н╕╖» самооборони ки╖вського Майдану, бо якщо не вони, то хто? Це ж ними заляку╓ кримчан наша м╕сцева нова влада: «Бандеровцы нас всех прикончат!», це ж привид «Правого сектора» блука╓ Кримом ╕ н╕бито спричинив запрошення сюди чужих в╕йськ. Та мен╕ в╕дпов╕ла не Батьк╕вщина, а якась молода байдужа бюрократка: «Вс╕ новини – в ╤нтернет╕, б╕льше н╕чим не можу допомогти».
Б╕льше н╕чим не можу допомогти – невже такою ╓ в╕дпов╕дь ╕ нашо╖ неньки укра╖нцям Криму?

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2014 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12969

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков