Версiя для друку Обговорити в форумi

Що не кажіть, але батьки Шевченка не випадково назвали свого сина Тарасом. Народився він 9 березня, у переддень вшанування за церковним календарем Святого патріарха Тарасія, а спочив у Бозі наш Кобзар 10 березня, в день успення свого небесного покровителя.
То хто ж він, Святий Тарасій?
Коли царгородський патріарх Павло III через погрози фізичної розправи, висловлені цісарем Левом IV, підписав єретичний акт про невизнання святих ікон, зрікся патріаршого престолу й 781 року смиренно закінчив своє життя в монастирі, його наступником, за порадою самого ж Павла III, одноголосно обрали писаря молодого цісаря Костянтина і його матері Ірини – Тарасія (Тараса).
Тарасій, який походив зі старовинної християнської родини царгородських вельмож, спочатку противився такому обранню, бо вважав, що патріархом повинен бути обраний священик, духовна особа, а не світська, навіть якщо вона і ревний християнин. Та все ж змирився з волею інших. Однак при цьому наполіг: таке рішення має бути підтверджене Вселенським Собором.
У часі вибору Святого Тарасія (звісно, він був канонізований Церквою після своєї смерті) патріархом іконоборча війна вже йшла на спад. Бо цариця Ірина, яка управляла державою замість свого десятилітнього сина Костянтина IV (до речі, той згодом завдав чимало клопотів патріарху Тарасію), була правовірною християнкою, своїм впливом намагалася зупинити переслідування священиків, монахів та вірних за вшанування святих ікон.
Собор мав відбутися 786 року. Коли ж зібралися всі єпископи, іконоборці підбурили військо до бунту, що загрожувало учасникам Собору вірною смертю. За бажанням цариці Ірини проведення Собору відклали на наступний рік. Тоді всі 360 єпископів підтвердили патріарші повноваження Тарасія й визнали необхідним вшановувати святі ікони. Це був Сьомий Вселенський Собор.
Послушний соборним постановам, патріарх Тарасій ретельно потрудився над їхнім впровадженням.
Сам він вів аскетичне життя, їв обмаль, багато молився, жорстко, безцеремонно ставився до тих (зокрема духовенства), хто порушував принципи християнської моралі. Зневажав цісаря Костянтина IV за його постійні подружні зради, невірність і безглузде втручання у справи Церкви. Тим, звісно, викликав ненависть і самого цісаря, і вельмож, і багатьох представників духовенства, наприклад, за критику останніх щодо їхнього розкішного життя, чревоугодство, грошолюбство, пихатість, марнослів’я, а головне – втрату духовності.
Вороги постійно зводили на патріарха Тарасія наклепи, а то й жадали відвертої помсти за сказану правду. Тоді йому було непереливки, але Бог оберігав Тарасія…
Тільки за часів правління цісаря Никифора, який, до речі, прийшов до влади через змову, але прийшов, аби врятувати державу й християнську віру, Святий Тарасій зміг вести відносно спокійне життя, сповна віддався духовним справам, а не політичним інтригам.
Помер Святий Тарасій 806 року на 22-му році патріаршого служіння. Його поховали у монастирі над Босфором. Цю обитель він сам же і збудував. Гріб Святого Тарасія Господь прославив численними дивами зцілення хворих.
Загалом цей патріарх відзначався доволі непокірною вдачею, бунтівничим характером. Та й ім’я «Тарас» у перекладі з грецької – «бунтар», «непокірний».
Ось тут знову повернемося до постаті Тараса Шевченка. Духом бунтарства, непокори, непримиренності щодо фальші, жорстокості, несправедливості, здирництва був сповнений його характер, як і творчість нашого Кобзаря. І цьому годі заперечити! Чи закономірно таке?.. Не вдаюся в астрологію та гадання на іменах, бо ставлюся до цього скептично, та все ж – поміркуймо…

Тарас ЛЕХМАН,
журналіст

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема "Душі криниця"