Версiя для друку Обговорити в форумi

Хоча Тарас Григорович не писав спеціально для маленьких читачів, десятки його поезій стали улюбленим читанням багатьох поколінь дітей. Пригадується, як у далекі повоєнні роки наша мати напам’ять розказувала мені і двом сестричкам Шевченкове «На Великдень на соломі». Тихим журливим голосом мовила про те, як у святковий весняний день діти вихваляються обновами. Комусь вишили сорочечку, комусь купили стьожку чи стрічку, шапочку смушеву, чобітки чи свитку. Тільки одна сирітка хоче, та не знає, чим похвалитися. Врешті ніби знаходить: «А я в попа обідала, — сирітка сказала». У цій ліричній мініатюрі настільки правдиво передано психологію дітей, їхні звички, трагізм слів бідної дівчини, що вона западає у душу надовго.
Його вірші здавна слухають у дитсадках, читають вдома, у сімейному колі, вивчають у школі. Особливо близькі дітям твори Кобзаря про красу рідної природи, тяжке сирітське життя. «Здавна» — не перебільшення. Ще 1876 року в читанці «Классная русская хрестоматия для младших классов средне-учебных заведений» поруч з творами О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя вміщені уривки з поеми «Катерина» («Сиротка»), «Гайдамаки» («Ярема» і «Козацький батька») в російських перекладах. Більше того, у читанках для учнів середнього і старшого віку з’являються твори поета не тільки в перекладі російською, а й в оригіналі. Так, у збірнику «Золотые колосья» (1909 р.) надруковані поруч українською і російською мовами уривок з поеми «Княжна» під заголовком «Село» та вірш «Вечір» («Садок вишневий коло хати»). Після так званого Жовтневого перевороту твори нашого генія увійшли в золотий фонд вітчизняної літератури, вони на чільному місці в шкільних хрестоматіях, видаються окремими книжечками для дітей.
Шевченко як ніхто інший глибоко розумів і відчував душу дитини, зокрема знедоленої. Сам зазнав у дитинстві багато горя, відчув на собі безправність кріпацького життя. Був і пастушком, і попихачем в п’янички-дяка, і козачком у поміщицьких хоромах. Про його любов до дітей засвідчено в багатьох спогадах. Поет О. Афанасьєв-Чужбинський згадує, яку велику втіху приносили йому зустрічі з селянськими дітьми: «Тарас Григорович не раз сідав з ними в коло і, підбадьоривши полохливе товариство, розповідав їм казки, співав дитячих пісень, яких знав безліч, з серйозним виглядом робив пищики і невдовзі завойовував прихильність усіх дітлахів». Відомо, як прикипів поет душею до маленького Дмитрика, сина коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова. А хлопчик і уві сні бачив свого дорослого приятеля. Невдовзі хлопчик захворів і помер. На могилу свого маленького друга Тарас Григорович приносив квіти і встановив на ній пам’ятник. Про це розповів сам поет у листі до А. Козачковського від 30 червня 1853 року.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ
* * *
На Великдень на соломі
Против сонця діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати куповала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала. —
Сирітка сказала...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема ""Джерельце""