"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема "Душі криниця"
#10 за 07.03.2014
У В╤НОК КОБЗАРЕВ╤
Янка КУПАЛА ПАМ’ЯТ╤ ШЕВЧЕНКА
Од гостинця до гостинця, Гордо ╕ крилато Дзвенить кобза укра╖нцям Про велике свято. Уся чисто голосисто Укра╖на р╕дна Свого батька бандуриста Нин╕ славить г╕дно. Так, бо п╕сня бандуриста В╕д краю до краю Лине в╕льно, пломенисто, Перешкод не зна╓. Сам же в╕н зазнав недол╕, Утиск╕в, гон╕ння, А проте не зрадив вол╕, Вол╕ та сумл╕ння. Словом правди дух народу Вирвав ╕з закову, ╤ навчив любить свободу, Р╕дний край та мову, Його батьком кличе г╕дно Укра╖на здавна. Тож ╕ нам будь батьком р╕дним, Укра╖нцю славний!
З б╕лорусько╖ переклав Роман ЛУБК╤ВСЬКИЙ
╢вген МАЛАНЮК ШЕВЧЕНКО
Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це ж лиш рупор мас, ╤ вже менш за все — «Кобзар Тарас», В╕н, ким зайнялось ╕ запалало. Скорше — бунт буйних майбутн╕х рас. Полум’я, на котр╕м тьма розтала, Вибух кров╕, що зарокотала Карою за довгу н╕ч образ.
Лютий з╕р прозр╕лого раба, Гонта, що син╕в свяченим р╕же, — У досв╕тн╕х загравах — степах З дужим хрустом випростали криж╕. А ось поруч — усм╕х, ласка, мати ╤ садок вишневий коло хати.
В’ячеслав РИСЦОВ ПАМ’ЯТНИК ТАРАСОВ╤ У ВАШИНГТОН╤
Сто╖ть залюблений Тарас У вашингтонських н╕жних кв╕тах. ╤ бронзою пройма╓ нас З гарячим словом «Запов╕ту».
Несе задуму б╕лих канн По вулицях липневий в╕тер. В╕н об╕йма столичний стан, Щоб поц╕лунком землю гр╕ти. Тут рветься Потомак у хвилях, Мов Дн╕пр, широкий ╕ ревучий, Тут згадую я м╕сто Кия, Великий Край, зелен╕ круч╕...
Любов’ю стомлен╕ серця Тут завертають день ╕ веч╕р. Два м╕ста р╕дн╕. З ╖х лиця Спадають промен╕ на плеч╕.
Шер’ян АЛ╤ М╤Й ШЛЯХ ОД Г╤Р ╤ П╤ННОГО САЛГИРА Тарасов╕ Шевченку
Я з берега Дн╕пра п╕рнув у мр╕ю, Дзеркалилась р╕ка, лилась у гладь. В т╕м дзеркал╕ з’явивсь Тарас Шевченко — Чуттям, думкам не можу дати лад... У Ки╓в╕ проходжусь по бульварах, ╤ знов Тарас — зн╕маю св╕й кашкет. Под╕бн╕ стр╕ч╕ в м╕ст╕ ц╕м не р╕дк╕сть, Людин╕ щир╕й — другом ╓ поет. М╕й шлях од г╕р ╕ п╕нного Салгира Простягся до Шевченкових пол╕в, До сл╕в його — вони звучать щосерця ╤ лунять п╕д склеп╕ннями гол╕в. В╕тчизн╕ в╕рн╕сть ╕ любов до не╖ Нащадки зд╕йняли, мов корогов. Якщо хто справд╕ любить Батьк╕вщину, Шевченко — м╕ра почуття його!..
Поет, як дух, вв╕йшов у кам╕нь, землю, У св╕тло, зелень, в голуб╕нь небес. ╤ де б ти не бував на Укра╖н╕ — Шевченко, знай, об╕йме там тебе!.. 2000 р., Ки╖в
З кримськотатарсько╖ переклав Микола М╤РОШНИЧЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2014 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12942
|