Версiя для друку Обговорити в форумi

Минув рік, як у Сімферополі було відкрито Музей української вишивки імені Віри Роїк. Про це мріяли довгі роки і професіонали, і любителі вишивки.
Трохи історії. Я навчалася в Сімферопольській жіночій школі № 1 (нині гімназія), коли до нас у 1954 році прийшла вести уроки рукоділля Віра Сергіївна Роїк. Вони проходили цікаво і незвично: не дидактика, а розвага. Всім нам запам’яталася її фраза: «Знову ви без голки і без нитки», яку вона повторювала майже на кожному уроці до когось із учениць. Після закінчення школи я довго не бачила своєї вчительки, але знала про її експозиції на різних виставках, зростання їхньої популярності.
Зустрілися ми через сорок років на одній із виставок. На той момент мені було 60 років, а Вірі Сергіївні — 85. І з того часу вона увійшла в моє життя на довгі п’ятнадцять років. Усі дні її народження та іменин (30 вересня — Віра, Надія, Любов), пам’ятні події в житті ми відзначали в колі наших спільних друзів. Останній раз я бачила Віру Сергіївну за два дні до смерті. Вона пішла з життя 3 жовтня 2010 року, в День вчителя, що, по-моєму, дуже символічно.
Але повернемося до тих днів, коли Віра Сергіївна ще була у розквіті сил і таланту, заряджала всіх нас своєю енергією. У 1996 році ми відзначили її ювілей — 85 років, через рік — вручення Премії Автономної Республіки Крим. Вона все частіше говорила про необхідність створення в Криму Музею української вишивки, будувала різні плани. Якось сказала:
— Коли мене не стане, нехай у моїй квартирі буде музей.
Після відкриття в Сімферополі Української школи-гімназії Вірі Роїк запропонували створити на її базі музей, про який вона мріяла. Цю ідею я також підтримувала і сказала тоді Вірі Сергіївні:
— Це буде добре: виростити покоління, яке займатиметься вишивкою, починаючи зі школи. Там можна буде проводити майстер-класи, приймати гостей.
Однак вона не погодилася. Минуло ще кілька років. У Сімферополі відкрили Музей історії міста. Вірі Сергіївні запропонували оформити в одному із залів постійно діючу експозицію своїх вишивок. Я вмовляла її:
— Музей розташований у центрі міста, буде добра відвідуваність. Погоджуйтеся.
— Ні. Потрібен самостійний музей, а не частина чогось, — наполягала вона на своєму.
Протягом усіх цих років ми, її учениці та соратники, писали листи всім кримським міністрам культури, міському голові Сімферополя, брали участь у засіданнях «круглих столів», де обговорювалися ці питання. Минав час. Віра Сергіївна отримала вищу нагороду держави — Золоту зірку Героя України. У Криму лише кілька людей удостоєні такого високого звання. Здавалося б, настав час для швидкого вирішення задуманого. Нічого подібного. Минуло понад десять років, поки мрія Віри Роїк стала набирати реальних обрисів.
У 2011 році після рішень Верховної Ради АР Крим та уряду автономії розпочалися роботи зі створення музею. В основу було покладено всі розробки та рекомендації Віри Сергіївни. За півроку до відкриття я була на будівництві, знала, де і що буде розташовано, якими експонатами він буде наповнений.
Перший із залів розділений на дві частини. В одній — оформлена меморіальна кімната — копія вітальні квартири Віри Сергіївни, де розміщено її власні речі та меблі. Решту площі займає експозиція вишитих виробів майстрині. Привертає увагу вітрина з сувенірними наперстками різних країн світу — від Австралії до Японії, які вона збирала багато років. Частину цієї родинної колекції її син Вадим Михайлович Роїк подарував Кримському етнографічному музею, частину — Музею історії міста Сімферополь.
У другому залі періодично змінюється експозиція робіт учениць Віри Роїк, а в третьому — демонструються вироби вишивальниць Криму та України, які перебували в запасниках етнографічного музею.
У новому музеї все радує око. Буяння фарб вишивок, художнє оформлення експонатів у чудових інтер’єрах залів. Після відкриття музею я була впевнена, що він стане дуже популярним і буде гарна його відвідуваність. Минув рік, і я побачила, що мої думки виправдалися. У ньому побувало більше тисячі відвідувачів. Це кращий пам’ятник видатній майстрині, чудовій людині та почесному громадянину міста Сімферополь. Як жаль, що ці слова ми не можемо сказати їй самій!
На пам’ятнику видатному художнику Івану Айвазовському в Феодосії є напис: «Народжений смертним — залишився безсмертним». Це повною мірою відноситься і до Віри Сергіївни Роїк. Тепер настав час створення скульптурного пам’ятника героїні. Найбільш відповідним місцем для нього є площа перед Палацом культури профспілок, адже майстриня тривалий час — більше 25 років — працювала в системі Кримської облпрофради. А площу імені Віри Роїк необхідно впорядкувати. Я бачила ескіз її оформлення, і він мені дуже сподобався. Гадаю, що з думками учениць Віри Роїк погодиться Сімферопольський міський голова Віктор Агєєв і міські депутати. Ми сподіваємося на це і просимо підтримати цю ідею.

Людмила ХРЕСТЕНКО

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 24.01.2014 > Тема "Душі криниця"