Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕТРО КУХАРЧУК: ЗАМОРОЗЬ
Присвячую мо╖й перш╕й вчительц╕ Греченюк Ганн╕ Васил╕вн╕, вчительц╕ укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


З ПОКРОВИ ПОЧИНА╢ТЬСЯ ЗИМА
У цей день уперше запалювали у печах, щоб «роз╕гр╕ти ╖х на зиму».


«СЕРЦЕ Д╤ТЯМ В╤ДДАЮ!..»
Попереду у Натал╕╖ К╕чун-Лемех нов╕ плани, нов╕ творч╕ ╕де╖. Дай Бог ╖х зреал╕зувати!


ЖУРАВЛИН╤ КЛЮЧ╤
Жовтень холодний - оч╕куй тако╖ ж зими.


ФЕОДОРА ОС╤НЬ П╤ДТИНА╢...
24 вересня — свято преподобно╖ Феодори.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 27.12.2013
ДОТЯГНУТИСЯ ДО ДАЛЕКО╥ З╤РКИ

Якби гримувальн╕ к╕мнати у Кримському академ╕чному укра╖нському музичному театр╕ вид╕лялися для артист╕в так, як у Кремл╕вському палац╕, — за значущ╕стю в мистецтв╕ та популярн╕стю в глядач╕в, то п╕д номером один, безперечно, займав би Валер╕й Карпов. Його нав╕ть у суз╕р’╖ блискучих ╕ талановитих майстр╕в кримсько╖ сцени вир╕зня╓ виразна виконавська техн╕ка, волод╕ння прийомами яскраво╖ театральност╕. Це п╕дтверджують ╕ нагороди та звання. У 1995 роц╕ В. Карпову присво╓но звання заслуженого, а в 2006-му — народного артиста Укра╖ни. В╕н — дв╕ч╕ лауреат Прем╕╖ Автономно╖ Республ╕ки Крим: у 1996 та 2004 роках. У 2008 роц╕ нагороджений в╕дзнакою АРК «За в╕рн╕сть обов’язку», а в 2009-му — орденом «За заслуги» третього ступеня.
Валер╕й Карпов — актор надзвичайно широкого д╕апазону, однаково талановито працю╓ в жанр╕ класично╖ трагед╕╖, оперети ╕ мюзиклу, виконуючи р╕знохарактерн╕ рол╕ в╕д л╕ричних ╕ комед╕йних до трагед╕йних. Його гра в╕др╕зня╓ться азартн╕стю, пристрасн╕стю, маг╕╓ю, наповнена ╕рон╕╓ю ╕ посм╕шкою. В╕н досяга╓ гранично╖ точност╕ в окресленн╕ характер╕в ╕ в той же час дода╓ образам сво╖х геро╖в узагальнююче значення, будь то граф Р╓занов («Юнона ╕ Авось» А. Вознесенського та О. Рибн╕кова), авантюрист Кречинський («Вес╕лля Кречинського» О. Колкера) або одна з його кращих ролей за останн╕ роки — цар ╤род («╤род» ╤. Поклада та О. Вратарьова).
Артист створив яскрав╕ образи в спектаклях за творами укра╖нських автор╕в — Писаря («Майська н╕ч» М. Лисенка), Опанаса ╤вановича («Сорочинський ярмарок» О. Рябова), Голохвастова («За двома зайцями» М. Старицького) та ╕нш╕.
Волод╕ючи р╕дк╕сним за тембром ╕ забарвленням баритоном, В. Карпов зд╕йсню╓ власну ╕нтерпретац╕ю багатьох твор╕в п╕сенно╖ класики, як╕ тематично об’╓днан╕ в репертуар╕ театру в бенеф╕си «Золото ночей», «Гори, гори, моя з╕рка», «Карнавал любов╕». А 23 грудня 2013 року св╕й юв╕лейний 55-ий день народження в╕н за артистичною традиц╕╓ю в╕дзначив на сцен╕, вийшовши до публ╕ки з новим творчим вечором «Незабутн╓...».

— Валер╕ю В╕кторовичу, як у вашому житт╕ з’явилися музика ╕ театр? — запитала я артиста напередодн╕ його юв╕лейно╖ дати.
— Любов до музики мен╕ передалася в╕д батька. В╕н сво╓ життя пов’язав з арм╕╓ю, ав╕ац╕╓ю, але в дитинств╕ у сиб╕рському сел╕ грав у народному театр╕ ╕ хот╕в, щоб ╕ я займався музикою. Коли мен╕ було ш╕сть рок╕в, сус╕ди сказали йому одного разу: «Куп╕ть сво╓му Валерц╕ фортеп╕ано. Як вас нема╓ вдома, в╕н так сп╕ва╓!».
╤ незабаром додому привезли нове чорне, вкрите лаком фортеп╕ано. Воно так блищало! ╤ почалося: вс╕ ровесники грають у футбол, а я — гами. Так ╕ пройшло все дитинство в музиц╕ учнем Бердич╕всько╖ музично╖ школи на Житомирщин╕. Пот╕м було навчання в Житомирському музичному училищ╕ по класу фортеп╕ано.
Якось уже п╕сля служби в арм╕╖ я подивився в Ки╖вському театр╕ оперети спектакль «Летучая мышь» Й. Штрауса. Розк╕шн╕ декорац╕╖, незвичайне св╕тло, чолов╕ки ╕ ж╕нки в перуках — це перше враження в╕д сцен╕чного д╕йства було таким захоплюючим, що я на два роки залишився в цьому театр╕, ставши слухачем його студ╕╖. Встрибнув, можна сказати, в останн╕й вагон по╖зда, бо в студ╕ю, ╓дину цього проф╕лю в колишньому Союз╕, приймали до 25 рок╕в, а мен╕ тод╕ вже виповнилося 23. Зак╕нчив ╖╖ ╕ отримав диплом артиста-вокал╕ста театру музично╖ комед╕╖. На цьому моя осв╕та зак╕нчилася ╕ в 1984 роц╕ я прийшов на роботу в Кримський укра╖нський музичний театр з його людськими вза╓мов╕дносинами, формуванням профес╕йних якостей, якими користуюся до цього часу. Згодом зак╕нчив Ки╖вський нац╕ональний ун╕верситет культури ╕ мистецтв.
— Яка була ваша перша значна робота, з яко╖ почалося сходження?
— Це була казка «Мал, да удал». За сво╖м амплуа героя я повинен був виконувати в н╕й ╕ншу роль, однак режисер Володимир Аносов вперше апробував мене в гострохарактерн╕й рол╕ хлопчика з пальчика. ╤ вона просто перевернула мене самого та ставлення до мене в труп╕. Я немов сам себе вп╕ймав ╕ з легко╖ руки режисера розширив власн╕ акторськ╕ можливост╕.
— Як╕ у вас критер╕╖ при створенн╕ образ╕в?
— В╕домий рос╕йський театральний режисер, актор ╕ викладач Костянтин Стан╕славський визначив головне завдання артиста: бути людиною. Я ж вважаю, що в робот╕ над будь-яким образом потр╕бно залишатися самим собою, мати громадянську св╕тоглядну та особист╕сну позиц╕ю. А ще актор повинен бути само╕рон╕чним.
— У ск╕лькох персонаж╕в ви перевт╕лювалися на сцен╕ ╕ який з них улюблений?
— З╕грав б╕льше ста ролей, а найулюблен╕ша — граф Бон╕ з оперети «С╕льва» ╤. Кальмана, бо вона довгограюча. Я ╖╖ виконую на сцен╕ ш╕стнадцять рок╕в ╕ за цей час перетворився з молодого артиста в профес╕онала. У н╕й ╓ вс╕ компоненти, якими повинен досконало волод╕ти артист музичного жанру: драматична акторська гра, вокал, хореограф╕чна пластика. М╕й герой ╕ розмовля╓, ╕ сп╕ва╓, ╕ танцю╓.
— А яка ваша ще не з╕грана роль?
— Краща роль. Вона не з╕грана.
— З ким ╕з партнер╕в вам б╕льш за все комфортно ╕ ц╕каво творчо працювати?
— Я двадцять дев’ять рок╕в працюю в одному театр╕, в який мене прив╕з м╕й перший режисер Володимир Аносов, ╕ спод╕ваюся, що тут буду й дал╕. Граю в спектаклях, як╕ поставили режисери Володимир Косов, Серг╕й См╕ян, Борис Мартинов, Юр╕й Федоров. Вокальн╕ дуети з╕ мною виконують ╕з сп╕ваючих артист╕в Лариса Соколова, Л╕д╕я ╢горочк╕на, Неля Жук, моя дружина Л╕д╕я Карпова, Валер╕й Тюлен╓в ╕ Валер╕й Лук’янов.
— Що для вас важлив╕ше в творчост╕: театр чи сольний сп╕в на естрад╕?
— Театр ╕ акторство — це м╕рило всього, що ╓ в мистецтв╕, найдосконал╕ша сходинка для вокалу. А п╕сня да╓ можлив╕сть артисту розширити творчий д╕апазон голосу, розкрити в н╕й свою душу. М╕й улюблений п╕сенний жанр — романс. У ньому ╓ все: вокальна майстерн╕сть, драматичний сюжет ╕ високе почуття, яке назива╓ться любов’ю. Вона ╓ головним лейтмотивом старовинних романс╕в «Очи черные», «Гори, гори, моя звезда», «Отцвели уж давно» ╕ сучасних — «Белый конь», «Напрасные слова» та ╕нших.
Я сп╕ваю б╕льше сотн╕ п╕сень ╕ не вид╕ляю з них улюблених. Обираю для виконання ту, що з╕гр╕ва╓ душу. ╤ якщо п╕сню правильно донести слухачу, то зника╓ грань часу, в який вона була створена. Головне, — про що в н╕й йдеться. Це м╕й основний критер╕й при введенн╕ в репертуар нового твору.
— Що вважа╓те в сво╓му житт╕ усп╕хом?
— У творчих людей ╓ таке поняття, як натхнення. Воно до бездарностей не приходить, а лише як продукт прац╕. ╤ це можна назвати усп╕хом, щастям. Однак оплески, кв╕ти, шанувальники таланту супроводжують артиста недовго. Кожен вдалий проект породжу╓ й муки: що буде дал╕? ╤ тод╕ з’явля╓ться депрес╕я. Приходить вона надовго, примушу╓ думати, метатися ╕ дозволя╓ зробити наступний крок. Саме так я зд╕йснив сво╖ кращ╕ творч╕ роботи.
Депрес╕я — це велика сила. ╥╖ потр╕бно розум╕ти ╕ робити з не╖ висновки. Велик╕ депрес╕╖ виникали ╕ в ╕стор╕╖ багатьох держав, п╕сля яких наступав великий стрибок у розвитку, бо йшов пошук. У нас в Укра╖н╕ в╕н, правда, затягнувся. Для людей мистецтва, що б╕льше в╕д ╕нших п╕ддаються депрес╕╖ ╕ не вс╕ справляються з нею, вона — як поштовх до творчост╕. Потр╕бно перебудовуватися, зм╕нювати обличчя, сцен╕чну маску ╕ виходити до глядач╕в. Мен╕ подоба╓ться наша публ╕ка.
— Чи ╓ у вашому житт╕ ще щось, що захоплю╓ так само, як театр, сцена?
— Нема╓. ╢ хоб╕: я люблю ви╖жджати на природу. Це м╕й найкращий друг. Артист╕в, людей мистецтва мало чим можна здивувати, бо в нашому середовищ╕ ╓ розк╕ш, популярн╕сть, богема. Мен╕ заряд енерг╕╖ ╕ масу вражень да╓ кримська природа, кращо╖ в╕д яко╖ нема╓. Це райський куточок на земл╕. Я люблю дивитися на вогонь, на воду, як б╕жить через пор╕г пот╕к невелико╖ р╕чки. П╕д час його дзюрчання зникають ус╕ негативн╕ емоц╕╖. В так╕ хвилини згаду╓ться дитинство, коли т╕льки починали нагромаджуватися в пам’ят╕ враження в╕д п╕знання навколишнього св╕ту. З того часу люблю збирати гриби. Нав╕ть тепер, у дорослому в╕ц╕, мен╕ таланить на них: н╕хто ст╕льки не знаходить, як я.
— На сцен╕ ви часто гра╓те багатих людей з р╕зних епох, ефектно ╕ бездоганно одягнутих. А який ваш власний стиль в одяз╕?
— Люб╕ть мистецтво в соб╕, — говорив К. Стан╕славський. Однак, на мою думку, не менш важливо любити й себе в мистецтв╕, бо як ╕ в чому ти виходиш на сцену, таким тебе бачить ╕ глядач. А це вже регулю╓ться не лише театральною необх╕дн╕стю, а й сусп╕льними законами. Тому потр╕бно част╕ше дивитися на свою зовн╕шн╕сть в дзеркал╕ ╕ бачити себе зсередини. ╤ все ж фраки, смок╕нги, галстуки для мене — лише в театр╕. В житт╕ я в╕ддаю перевагу костюмам спортивного стилю, люблю чорний ╕ б╕лий кольори.
— В якому простор╕ та час╕, по-вашому, людина може бути по-справжньому щаслива? Як ви ставитеся до под╕й у сусп╕льств╕?
— Щоб образ, над яким працю╓ш у театр╕, був яскравим, придуму╓ться атмосфера, в як╕й в╕н ╕снуватиме ╕ в╕дбуватимуться сцен╕чн╕ д╕╖. Найчаст╕ше цей вигаданий св╕т — фантастичний. Однак актор повинен бути в ньому переконливим, в╕дкритим ╕ чесним, як у реальному житт╕.
Сусп╕льство наше останн╕м часом стало дуже пол╕тизованим. Якщо ран╕ше воно було занадто закритим, то м╕тингов╕ пристраст╕, що весь грудень вирують у столиц╕ та рег╕онах кра╖ни, зробили громадян пол╕тиками. А це неправильно. Кожен повинен займатися сво╓ю справою ╕ бути в н╕й профес╕оналом. Пол╕тикою ж повинн╕ займатися пол╕тики, а нам необх╕дно пам’ятати передан╕ в╕д батьк╕в ╕ предк╕в слова «в╕ра, над╕я, любов», як╕ розтоптан╕ майданом.
— А ви з близькими людьми який?
— Життя артиста — як у циркового коня: голова — в кв╕тах, а спина — в мил╕. З одного боку — блиск ╕ розк╕ш сцени у св╕тл╕ соф╕т╕в, а з другого — труд уперем╕ж ╕з розчаруваннями ╕ багато текст╕в, для вивчення яких потр╕бно 25 годин на добу.
Вдома прагну бути домочадцем, не люблю гострих кут╕в. Кухнею, ринками ╕ комунальними послугами займа╓ться дружина. Дочка Катя, актриса Кримського академ╕чного театру ляльок, уже живе окремо.
— Що зараз для вас головне в житт╕?
— Можна все життя йти до яко╖сь мети ╕ зруйнувати ╖╖ в один момент. Для мене зараз головне — втриматися на п’╓дестал╕, на який з╕йшов. Ще до свого 50-р╕ччя я п╕д╕йшов у «всеозбро╓нн╕»: отримав звання, ордени, медал╕. У мене все склалося ╕ я вдячний за це дол╕.
— Де будете зустр╕чати Новий р╕к?
— Новий р╕к завжди зустр╕чаю в дороз╕. Сп╕ваю в Ялт╕, Алушт╕ чи в ╕ншому м╕сц╕ Криму, де люди збираються за святковим столом б╕ля ялинки. Бо який Новий р╕к без артиста ╕ Д╕да Мороза? О 1-╕й чи 2-╕й годин╕ ноч╕ повертаюся додому.
— Що побажа╓те соб╕ ╕ читачам у Новому 2014 роц╕?
— Бажаю соб╕ витримки ╕ терпимост╕, що ╓ основними рисами слов’янського народу, бути посл╕довним у думках ╕ вчинках. А читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» скажу словами Дон К╕хота з╕ спектаклю «Людина з Ламанч╕»:
Мечтать, пусть обманет мечта,
Бороться, когда побежден!
Искать непосильной задачи
И жить до скончанья времен!

Валентина НАСТ╤НА

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12746

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков