Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...


У КРИМУ ЗАЛИШИЛОСЯ Ш╤СТЬ БАНК╤В ╤ ВС╤ ВОНИ - П╤Д САНКЦ╤ЯМИ
«Станом на 1 вересня 2020 року на п╕востров╕ залишилося 6 д╕ючих банк╕в РФ. Вс╕ вони...


У КИ╢В╤ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВИЗВОЛИТЕЛЮ КРИМУ
4 жовтня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито пам’ятник полковнику Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖...


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О РОЗПОЧАВ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ М. РИЛЬСЬКОГО
Розм╕р прем╕╖ за кожною з ном╕нац╕й становить 20 тис. гривень.


НА ХЕРСОНЩИН╤ ВСТАНОВЛЯТЬ ПОСТИ ДЛЯ МОН╤ТОРИНГУ СИТУАЦ╤╥ З КРИМСЬКИМ «ТИТАНОМ»
про це у п’ятницю, 9 жовтня, на бриф╕нгу у Херсон╕ заявив заступник м╕н╕стра захисту...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#52 за 27.12.2013
ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО ЗГОДИ

Кримський Майдан

Менше як за п╕вроку прийде чергова р╕чниця зак╕нчення в ╢вроп╕ найкровожерлив╕шо╖ в╕йни. Невже навесн╕ знову спалахнуть сумнозв╕сн╕ сутички, абсурдн╕ вчинки ╕ звинувачення м╕ж групами наших громадян, що мають р╕зн╕ погляди на ╕стор╕ю Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, на трактування ╕сторичних факт╕в, на мораль?.. Ус╕ пам’ятають про «червонопрапорний» конфл╕кт льв╕в’ян ╕ прибульц╕в з п╕вдня та сходу Укра╖ни. А м╕ж ╕ншим, под╕бн╕ розходження в сусп╕льних поглядах ╓ не т╕льки в Укра╖н╕ ╕ Прибалтиц╕. ╢ вони ╕ в ╕нших кра╖нах, але там д╕алоги з цих питань ╕дуть цив╕л╕зованим шляхом — з дотриманням основ християнсько╖ етики, духовност╕ й морал╕ та громадського порядку. Пропоную трохи зануритись в ╕стор╕ю ╕ роз╕братись для початку у питанн╕ виникнення славнозв╕сно╖ Георг╕╖всько╖ стр╕чки.
Святий Георг╕й Переможець був канон╕зований Перв╕сною Церквою Христовою задовго до ╖╖ под╕лу на православну ╕ католицьку, був проголошений т╕╓ю ж церквою покровителем в╕йськових. В╕домо, що учасники поход╕в за визволення гроба Господня ╕ Свято╖ Земл╕ йшли на нев╕рних, оздоблюючи сво╖ одяг ╕ зброю хрестами, за що отримали назву «хрестоносц╕». Завдяки хрещенню Ки╖всько╖ Рус╕ ╕ особливо виникненню козацтва в Ки╖вськ╕й Рус╕ духотворна сила ╕ слава Святого Георг╕я Переможця прийшла ╕ на наш╕ терени. Виникли козацьк╕ церкви, храми. Коли козаки йшли у пох╕д або на службу до правителя яко╖сь держави (ну чим вам не «╕нтернац╕ональний» обов’язок?), з ними обов’язково в╕дбував ╕ ╖хн╕й священик. Виконувати церемон╕ал церковно╖ служби йому доводилось в таких умовах за допомогою переносних ╕кон, корогв тощо. Вс╕ ц╕ реч╕ виготовлялись за суворими церковними канонами, по-сучасному – стандартами. Траплялось, що козацький полк отримував у нагороду корогву в╕д короля чи когось ╕ншого. Найбажан╕шою козакам була корогва з зображенням Святого Георг╕я Переможця. Молитва при корогв╕ перед бо╓м або в поход╕ та ╖╖ присутн╕сть серед козак╕в п╕д час таких д╕йств означала прохання про всевишн╓ благословення ╕ покровительство святих сил в боротьб╕ козак╕в з силами темряви. П╕сля Полтавсько╖ битви царат св╕домо знищував козацьк╕ полки як потенц╕йну загрозу ╕мпер╕╖. ╥хн╓ майно, штандарти та в╕йськове спорядження стало власн╕стю царсько╖ казни.
Стр╕чка, що в╕дома нам як Георг╕╖вська, отримала свою назву в╕д в╕йськово╖ нагороди «Георг╕╖вський хрест». Так з 1913 року в Рос╕╖ оф╕ц╕йно називали орден в╕йськово╖ в╕дзнаки. Заснований ще у 1769 роц╕, в╕н пост╕йно зм╕нювався ╕ на 1913 р╕к мав форму хреста з м╕н╕атюрним зображенням Святого Георг╕я Переможця в центр╕ ╕ аксесуар — стр╕чку. Кольори стр╕чки зб╕галися з кольорами корогви, та вони лише символ╕зували, — св╕тло-золотавий кол╕р — Святого Георг╕я Переможця, а чорний – переможен╕ ним темн╕ сили, тод╕ як зображення б╕бл╕йне давало сильн╕ший ефект. На той час «власн╕стю» Москви стала ╕ православна церква, тому використання Рос╕йською державою колишн╕х козацьких церковних символ╕в Святого Георг╕я Переможця отримало законний поштовх для розвитку у новому – рос╕йському — напрямку.
В 1918 роц╕ використання будь-яких нагород царсько╖ влади заборонили б╕льшовики. Та раптом у 1945 роц╕ реан╕мували репресовану орденську стр╕чку. Щоправда, до статусу медально╖, до медалей «За перемогу». Мабуть, залишились запаси з царських час╕в. Але володар╕ цих нових нагород ще довго не насм╕лювались називати ╖╖ Георг╕╖вською. Аж раптом ╖хн╕м нащадкам п╕дказали — зв╕дти…
╤нша справа Укра╖нська повстанська арм╕я (УПА). До царських запас╕в нагород вона доступу не мала ╕ не скористалася б ними н╕защо. УПА декларувала себе ╕сторичною наступницею укра╖нського козацтва, тому присутн╕сть в ╖╖ нагородах «╕де╖», закладено╖ в канон╕чн╕ корогви Святого Георг╕я Переможця, не ╓ чимось дивним. ╤дея покровительства Святого Георг╕я Переможця над вояками УПА по╓дналась з ╕де╓ю боротьби за перемогу над фашистами та радянською владою. Орден «Золотий хрест бойово╖ заслуги» укра╖нських патр╕от╕в ма╓ форму хреста. ╢ нагороди з╕ стр╕чкою, що ледь пом╕тно зовн╕ в╕др╕зня╓ться в╕д царсько-радянсько╖ Георг╕╖всько╖, але ма╓ зовс╕м ╕ншу укладку на колодц╕.
Тепер, коли ви, читачу, ма╓те перед собою цю ╕нформац╕ю про Святого Георг╕я Переможця, орден ╕ стр╕чку його ╕мен╕, зна╓те про ╖хн╕й зв’язок з нашою ╕стор╕╓ю, православною з патр╕архатом у Ки╓в╕ церквою ╕ козаччиною, хочу викласти деяк╕ думки з цього приводу. Що означа╓ стр╕чка? Чи може вона «ходити» по територ╕╖ незалежно╖ Укра╖ни? Хто ма╓ право ╖╖ носити?
Вона означа╓, що ╖╖ власник отримав всевишн╓ благословення ╕ покровительство святих сил у боротьб╕ з силами темряви, перем╕г ╖х в союз╕ з ╕ншими во╖нами ╕ незалежно в╕д того, п╕д якими прапорами вони воювали за визволення Укра╖ни в╕д темних сил фашизму, кожен з них ╓ переможцем ╕ ма╓ право носити свою нагороду. Фронтовику, власне, Георг╕╖вська стр╕чка н╕ до чого – в╕н ма╓ нагороду. А «волонтеру», який п╕д кулями в атаку не б╕г, п╕д бомбами в окоп╕ не лежав ╕ в╕дпов╕дно╖ нагороди не отримав, зась ч╕пляти стр╕чку на себе, пертися кудись за сотн╕ к╕лометр╕в ╕ вимагати там в╕д м╕сцевих волонтер╕в ╕ фронтовик╕в, щоб ╕ вони вчинили так само, ╕ тим перетворити благородний ритуал скорботи за загиблими в безглуздий фарс «святкування» Дня Перемоги ╕ абсурд з╕ скандалами ╕ дебошами. Так╕ д╕╖ – це глум над символами святин╕, це лише один з багатьох прояв╕в духовно╖ кризи сусп╕льства, в якому ми жили. На жаль, нове сусп╕льство не побудовано через кризу його ╕нституц╕й – пол╕тичних парт╕й, громадських орган╕зац╕й, найстар╕ших ╕ тому найдосв╕дчен╕ших рел╕г╕йних установ. Досл╕дники соц╕окультурних та рел╕г╕йних процес╕в на просторах СНД стверджують, що «рос╕йське православ’я нин╕ протисто╖ть самому християнству як принципу, що л╕г в основу сучасного образу ╢вропи». Не дивно, Рос╕я давно мр╕╓ про трет╕й Рим ╕ тому немилостиво ╕ безжально душить будь-як╕ натяки на створення ╢дино╖ пом╕сно╖ православно╖ церкви в Укра╖н╕. То коли ╕ нав╕що йому протистояти глуму власно╖ пастви над символами святинь?
Але повернемось до фронтовик╕в. Саме так називали ╖х в перш╕ 25-30 рок╕в п╕сля в╕йни. Вони хочуть, щоб так ╖х називали ╕ тепер. Вони – це тро╓ фронтовик╕в, мова про яких буде нижче. Вони хочуть, щоб День Перемоги в╕дзначали як день скорботи за ╖хн╕ми загиблими в т╕й в╕йн╕ товаришами ╕ вс╕ма громадянами та не перетворювали його в фарс, доводячи до абсурду вс╕ляким глумом на кшталт нач╕плювання стр╕чок, незаслужених нагород, присво╓ння в╕йськових звань колишн╕м фронтовикам, провокативних по╖здок в чуж╕ кра╖ з метою «научить, как следует праздновать» тощо.
Якщо буде вироблено ╕ нормативно закр╕плено ╕сторично ╕ морально в╕дпов╕дальний та зор╕╓нтований церемон╕ал використання прапор╕в й ╕нших символ╕в у цей день, то св╕дом╕ громадяни приймуть це за норму ╕ в╕дпов╕датимуть належним чином. Парадокс! Укра╖нець Олекс╕й Берест встановив прапор Перемоги (не державний СРСР!) над Рейхстагом. Укра╖на г╕дно оц╕нила подвиг свого во╖на, надавши йому звання Героя Укра╖ни. Але на заход╕ кра╖ни до акц╕╖ з прапором поставились, м’яко кажучи, насторожено. А чому? Тому що влада кинула нац╕онально важливу справу на поталу провокаторам. А цей прапор ╓ символом перемоги укра╖нц╕в, що воювали проти фашизму у лавах Червоно╖ арм╕╖, В╕йська Польського, УПА, корпусу Людв╕га Свободи та арм╕й держав антиг╕тлер╕всько╖ коал╕ц╕╖. ╤ хто б там не казав, що м╕г би перемогти без участ╕ укра╖нц╕в, перемога в╕дбулась-таки з досить вагомою нашою участю, ╕ прапор Перемоги, встановлений Олекс╕╓м Берестом над Рейхстагом, — тому ╕сторичний доказ. ╤гнорування його чи приписування йому «провини» державного прапора СРСР недолуг╕.
Варто нагадати, що ╕стину цю намагалось донести до нас (╕ донесло!) Сумське обласне в╕дд╕лення Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в. Його ветерани тривалий час торували шлях до наших сердець, до владних структур, вели пошук матер╕ал╕в щодо подвигу свого земляка Олекс╕я Береста. В зах╕дних областях наше об’╓днання ма╓ надзвичайно потужн╕ в╕дд╕лення. ╤ коли б влада через Ком╕тет у справах ветеран╕в звернулась до нас вчасно, ╕нцидент╕в не було б.
Як використовувати прапор Перемоги? Т╕льки 9 травня: в м╕ст╕ Ки╓в╕, м╕стах-героях та м╕стах розташування штаб╕в оперативного командування ╕ на батьк╕вщин╕ Героя Укра╖ни Олекс╕я Береста, на щоглах б╕ля обласних (м╕ських) рад поруч з Державним або п╕д ним п╕дняти прапор Перемоги у супровод╕ Державного г╕мну Укра╖ни. Прапори залишити приспущеними. Урочисто-траурне проходження в╕йськ гарн╕зону ╕ н╕якого в╕йськового параду. На в╕йськових кладовищах – урочисте траурне покладання кв╕т╕в. Увечер╕ 9 травня – не пишнобарвний фе╓рверк, а салют нац╕й.
Тепер про ╕нш╕, також важлив╕ для ╕стор╕╖ Укра╖ни знаков╕ речов╕ св╕дчення под╕й т╕╓╖ пори – про штандарти 1, 2, 3 ╕ 4-го Укра╖нських фронт╕в, штабу партизанського руху в Укра╖н╕ ╕ УПА. ╥х сл╕д використовувати сп╕льно, тобто без винятку, п╕д час заход╕в з нагоди 9 травня – така вже наша ╕стор╕я. Поясню це на прикладах трьох фронтовик╕в – Анатол╕я Вишневського, Кузьми Громика та Василя Шпарика. Вс╕ тро╓ — укра╖нц╕, проживають в р╕зних м╕стах кра╖ни, ╕нвал╕ди в╕йни, до в╕йни проживали в Галичин╕, на Волин╕ та на п╕вдн╕ Под╕лля, кожному близько 90 рок╕в. Вс╕ мають державн╕ нагороди.
Першим у в╕йну вступив юний волинянин. В╕н став б╕йцем УПА ╕ в╕дбивав напади на укра╖нськ╕ села н╕мецько╖ жандармер╕╖, що складалась переважно з колишн╕х волинських поляк╕в. Жандарми забирали в укра╖нц╕в майно, продовольство ╕ заручник╕в. Останн╕х розстр╕лювали п╕сля кожно╖ партизансько╖ диверс╕╖ – десять за одного загиблого жандарма або солдата Вермахту. За оф╕цер╕в ╕ чиновник╕в ставки були ще б╕льшими. Тож заручник╕в потр╕бно було мати про запас. Траплялось, що м╕сцев╕ жител╕ ставали св╕дками п╕дготовки партизанських диверс╕й ╕ попереджали окупант╕в про це, щоб не стати заручниками. Тод╕ вони ставали об’╓ктами помсти партизан.
Майже одночасно з волинянином став курсантом в╕йськового училища Червоно╖ арм╕╖ у зв╕льненому Харков╕ подолянин, приписавши соб╕ трохи в╕ку, бо через голодомор був дуже малий ╕ худорлявий. На фронт в╕н мав потрапити п╕сля зак╕нчення навчання аж в 1945 роц╕, але випадково впросив «вербовщика» ╕ той взяв його ран╕ше в д╕ючу частину. На кв╕тень 1945-го року в╕н уже був старшим лейтенантом, командиром взводу розв╕дки полку, та ще й кавалером дек╕лькох бойових нагород.
Галичанин в УПА не був, хоча вона там д╕яла. Можливо, тому, що кер╕вництво УПА оч╕кувало в╕дпов╕д╕ на питання, — який статус за УПА визна╓ радянська адм╕н╕страц╕я. Можливо, тому, що в н╕мецьк╕й жандармер╕╖ тут переважали укра╖нц╕ ╕ стати заручником шанси були значно меншими. Тож галичанин став червоноарм╕йцем, штурмував Кен╕гсберг, п╕д ст╕нами якого втратив чимало земляк╕в ╕ однополчан. Отримав поранення. В╕дслужив 6 рок╕в ╕ старшиною у танковому з’╓днанн╕ зв╕льнився в запас.
В цей час волинянин ╕ подолянин вже в╕дбували сво╖ покарання як пол╕тичн╕ злочинц╕. Терм╕ни отримали чимал╕. Але прийшов строк, ╖х зв╕льнили, а через деякий час реаб╕л╕тували ╕ вибачились. Правда, бойових нагород, котр╕ забрали у засудженого оф╕цера, не повернули, пояснивши, що вони в╕дпов╕дно до порядку знищен╕. ╤ видали дов╕дку про це знищення. Маскарад з присво╓нням в╕йськових звань пройшов повз нього – хоч ╕ реаб╕л╕тований, а все ж був злочинцем. Може, недарма? Та за п╕вв╕ку прац╕ подолянин зум╕в отримати чимало трудових нагород. А недавно в╕н таки отримав свою бойову нагороду, – Орден Червоно╖ З╕рки, — до яко╖ в╕н був представлений за подвиг у бою 24 кв╕тня 1945 року.
Можна було б ще багато ц╕кавого написати про цих людей, тому що кожен з них — достойний громадянин Укра╖ни. Вони ╕ сьогодн╕ у поважному в╕ц╕ ╓ активними членами Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в. ╤ до ╖хньо╖ думки, до ╖хн╕х пропозиц╕й варто прислухатись, на ╖хню поступку сл╕д в╕дпов╕сти також поступкою. Компром╕с – це шлях до згоди, до порозум╕ння в нашому сусп╕льств╕.

В╕ктор ПРОКОПЧУК,
голова Донецького обласного в╕дд╕лення Всеукра╖нського об’╓днання ветеран╕в,
ветеран Збройних Сил СРСР

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12727

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков