Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УЧАСНИКИ МАРШУ НА ЧЕСТЬ ДНЯ ЗАХИСНИК╤В ПРИЙШЛИ П╤Д ОП ╤ ОГОЛОСИЛИ ВИМОГИ
Б╕ля буд╕вл╕ Оф╕су президента перебували дек╕лька тисяч учасник╕в маршу. Вони скандують "Слава...


У КРИМУ ЗАЛИШИЛОСЯ Ш╤СТЬ БАНК╤В ╤ ВС╤ ВОНИ - П╤Д САНКЦ╤ЯМИ
«Станом на 1 вересня 2020 року на п╕востров╕ залишилося 6 д╕ючих банк╕в РФ. Вс╕ вони...


У КИ╢В╤ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК ВИЗВОЛИТЕЛЮ КРИМУ
4 жовтня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито пам’ятник полковнику Арм╕╖ Укра╖нсько╖ Народно╖...


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О РОЗПОЧАВ ПРИЙОМ ЗАЯВОК НА ЗДОБУТТЯ ПРЕМ╤╥ ╤МЕН╤ М. РИЛЬСЬКОГО
Розм╕р прем╕╖ за кожною з ном╕нац╕й становить 20 тис. гривень.


НА ХЕРСОНЩИН╤ ВСТАНОВЛЯТЬ ПОСТИ ДЛЯ МОН╤ТОРИНГУ СИТУАЦ╤╥ З КРИМСЬКИМ «ТИТАНОМ»
про це у п’ятницю, 9 жовтня, на бриф╕нгу у Херсон╕ заявив заступник м╕н╕стра захисту...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 13.12.2013
МАЛ╤ Д╤ТИ — ВЕЛИК╤ КЛОПОТИ

Урок для дорослих

Вс╕ ми — р╕зн╕. Р╕зними народжу╓мося, р╕зними покида╓мо цей св╕т. Але для вс╕х ╕снують одн╕ й т╕ ж сам╕ правила життя. ╤ «ярмо» цих правил несуть на соб╕ д╕тлахи ще з дитячого садочка. Йдеться передовс╕м про життя за розкладом, а для шестир╕чно╖ дитини до цього розкладу входять вже не т╕льки сон, харчування, розваги ╕ прогулянки, але й навчання. ╤ щороку навантаження лише зроста╓, а для так званих вундерк╕нд╕в життя перетворю╓ться на пост╕йний крос — б╕г на останньому подиху в школ╕, вдома, вдень ╕ нав╕ть ув╕ сн╕. Та не вс╕х стимулюють усп╕х та похвали дорослих. Хтось прагне якомога довше залишатися у сво╓му «перв╕сному» стан╕ — б╕гати, стрибати, все яскраве хапати до рук, а якщо дорослим це не подоба╓ться, говорити ╖м так╕ слова, в╕д чого т╕ починають шален╕ти. ╤ хоч не кожна шестир╕чна дитина розум╕╓, що вони означають, але те, що одразу ж розпочнеться галас, вже перев╕рено на практиц╕.
Та нехай соб╕! Маленький Марк В╓тчинов зна╓ (мо╖ роздуми — з приводу саме ц╕╓╖ дитини), що на виручку завжди прийде бабуся, вчителька ц╕╓╖ ж школи Валентина Серг╕╖вна Швецова. Бо якщо його не захистити, тут ╕ до лиха недалеко. Наст╕льки вже в╕н встиг за два з половиною м╕сяц╕ налаштувати проти себе оточення. Марка бояться однокласники, тихо ненавидять вчител╕ ╕ не приховують агрес╕╖ батьки учн╕в. Вони ж хочуть, щоб увага прид╕лялася ╕ ╖хн╕й дитин╕, а не лише Марку, який впродовж уроку в╕льно ходить по класу, в╕дчиня╓ в╕кна ╕ може нав╕ть викинути туди те, що йому здасться зайвим. Вчитель стежить очима за д╕ями хлопчика ╕ на навчальн╕й тем╕ зосередиться ще не скоро. А оск╕льки в╕н теж жива людина, то йому хочеться, аби нарешт╕ все стало на сво╖ м╕сця, тож Марка ╕ с╕пали, ╕ тягали за вуха, а колись нав╕ть жбурнули на п╕длогу п╕д батарею.
Бабуся прагне сатисфакц╕╖, зверта╓ться в м╕л╕ц╕ю: х╕ба ж можна так знущатися над дитиною! А я пригадую сво╓ навчання в молодших класах: виявля╓ться, за 50 рок╕в мало що зм╕нилося. Мо╖м однокласникам д╕ставалося ╕ л╕н╕йкою по лобу, ╖х витягали з класу за ком╕р, а надто спок╕йну, н╕би сонну, заторможену д╕вчинку трусили ╕ с╕пали за банти. ╤ хоча вона н╕кого не ображала ╕ готувалася до урок╕в, окр╕м слова «бестолочь», р╕дко чула щось ╕нше. Якось ╕ мене, покаравши за зап╕знення, на увесь день забули в кутку за в╕шалкою, так ╕ простояла в сльозах.
Але на той час ми поняття не мали про шк╕льного психолога, соц╕ального педагога та р╕зноман╕тн╕ соц╕альн╕ служби, що оп╕куються долею дитини, а насамперед — нестандартно╖. ╤ якщо м╕й р╕дний брат не хот╕в ходити до школи, то ╕ зак╕нчив ╖╖ у 20 рок╕в. В╕н ╕ тепер з горд╕стю заявля╓, що, на в╕дм╕ну в╕д декого (це кам╕нець у м╕й город), ╕нститут╕в не к╕нчав ╕, на в╕дм╕ну в╕д декого, ма╓ все, про що м╕г т╕льки мр╕яти.
╤нформац╕╖ щодо Марка ╕ вза╓много шк╕льного терору я б могла ╕ не пов╕рити, якби Валентина Серг╕╖вна не взяла його ╕з собою, йдучи до редакц╕╖. Вже за к╕лька хвилин вся увага була прикута до хлопчика, який при всьому цьому справляв враження дитини розвинено╖, ось т╕льки б╕да, йому було заважко зосередитися на чомусь хоча б на мить.
Валентина Серг╕╖вна розпов╕ла, що за вс╕ ц╕ в╕с╕м чи десять навчальних тижн╕в хлопчик встиг пом╕няти вже три класн╕ групи, а решта шк╕л у м╕крорайон╕ в╕дмовляються взяти його на навчання, батьки ж першокласник╕в тиснуть на бабусю, вимагаючи, аби вона забрала дитину з╕ школи, нав╕ть л╕зуть у б╕йку.
А ось сам Марк на мо╓ запитання в╕дпов╕да╓, що в школ╕ йому подоба╓ться ╕ в╕н не хоче н╕ в яку ╕ншу.
З ц╕╓ю с╕мферопольською школою № 29, одн╕╓ю ╕з перших, де з’явилися укра╖нськ╕ класи, у нас давн╕ добр╕ стосунки. ╥╖ директор Тетяна Микола╖вна Чупрова — людина в╕дносно нова, але вона теж — викладач укра╖нсько╖ мови та л╕тератури. Ця ж мова ╓ р╕дною ╕ для Валентини Швецово╖, яка нав╕ть входить до товариства ╕м. Олени Тел╕ги. Здавалося б, ╖м зовс╕м не личить опинятися по р╕зн╕ боки барикади. Але Тетяна Микола╖вна в╕дпов╕дальна не лише за долю одн╕╓╖ дитини…
Запитую, що нею було зроблено для нормал╕зац╕╖ ситуац╕╖.
— В╕дв╕дувала уроки в клас╕, де навча╓ться Марк, запрошувала фах╕вц╕в з м╕ського методичного центру та психолог╕в ╕ кер╕вництво м╕сько╖ медико-психолог╕чно╖ ком╕с╕╖. З д╕тьми в клас╕ працював психолог, щоправда, для ╕ндив╕дуально╖ роботи з Марком треба було одержати дозв╕л в╕д його батьк╕в, якого т╕ не дали. В╕дв╕дували родину вдома класний кер╕вник, соц╕альний педагог та психолог. Умови проживання були визнан╕ добрими. Нав╕дувалися до них ╕ представники с╕мферопольського Центру соц╕альних служб для с╕м’╖, д╕тей та молод╕, як╕ мали розмову з мат╕р’ю хлопчика В╕ктор╕╓ю, яка з╕зналася, що ╕ вона, ╕ Марк зазнають з боку бабус╕ ф╕зичного насильства, але не вважа╓ за потр╕бне роздмухувати внутр╕шньо родинний конфл╕кт. У свою чергу, Валентина Серг╕╖вна попросила не втручатися в с╕мейн╕ справи ╕ заявила, що в проблемах з онуком винне оточення. ╤нформац╕ю про ситуац╕ю, що склалася, направлено також у в╕дд╕л у справах с╕м’╖, д╕тей та молод╕ Зал╕зничного райвиконкому та в м╕л╕ц╕ю Зал╕зничного району. А ще маю ц╕лий стос заяв в╕д батьк╕в, як╕ просять не переводити хлопчика в той клас, де навчаються ╖хн╕ д╕ти, бо в╕н «завда╓ т╕лесних ушкоджень д╕тям, батькам ╕ вчителям».
Вих╕д ╕з глухого кута Тетяна Микола╖вна вбача╓ у переведенн╕ дитини на домашн╓ навчання та ретельному обстеженн╕ його в псих╕атричн╕й кл╕н╕ц╕. Щодо псих╕чного здоров’я хлопця, то Валентина Серг╕╖вна приносила дов╕дку вже дв╕ч╕. В╕н псих╕чно здоровий, просто ось така г╕перактивна дитина.
Звернулася ╕ я до прац╕вник╕в дитячого в╕дд╕лення Республ╕кансько╖ псих╕атрично╖ л╕карн╕, що в С╕мферопол╕, де мала розмову ╕з зав╕дувачкою Ольгою Леонт╕╖вною Потапенко. Та порадила ще одну адресу ╕ ще один телефон: вул. Федька, 4, тел. 27-63-32, Республ╕канська медико-психолог╕чна ком╕с╕я.
╥╖ директор Юл╕я Валер╕╖вна Звег╕нцева запросила мене на зустр╕ч з фах╕вцями, як╕ безпосередньо оп╕кувалися долею Марка. ╤ ось наступного ранку я вже — за вказаною адресою. Ув╕йшла до к╕мнати, де точилася розмова, не з першого разу. Спочатку мене виставили у коридор, ╕ я подумала про те, що за 21 р╕к роботи в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» ми жодного разу не в╕дправляли в╕дв╕дувач╕в погуляти, щоб не чули наш╕ секрети. Що вже казати про зустр╕ч╕ за попередньою домовлен╕стю! Та чиновники — це якась ╕нша каста, у них сво╖ звича╖. Але розмова все одно не кле╖лася. Ж╕нки швиденько д╕йшли висновку, що я представляю ╕нтереси бабус╕, хоча мене хвилювали т╕льки ╕нтереси Марка. Пот╕м мен╕ запропонували опитати сус╕д╕в ц╕╓╖ с╕м’╖, а також п╕дтвердити документально, що Марка штовхнула вчителька, про що я знаю лише ╕з заяви Валентини Серг╕╖вни в м╕л╕ц╕ю. На мо╓ ж запитання, якими можуть бути насл╕дки розв’язання цього конфл╕кту, в╕дпов╕д╕ не одержала. А коли хот╕ла сфотографувати «╕нженер╕в людських душ» за роботою, почула, що не маю на це права. Але маю обов’язки: зокрема, подати ╖м для контролю п╕дготовлений матер╕ал.
З останн╕х сил стримуючи емоц╕╖, я таки з’ясувала, що треба робити Марку ╕ його с╕м’╖ дал╕. Хлопчик ма╓ прийти сюди з мамою, яка надасть ком╕с╕╖ карту з╕ стану здоров’я дитини, амбулаторну карту, св╕доцтво про народження, а також власний паспорт. Що буде дал╕ — мене вже не стосу╓ться, цим людям таки вдалося «поставити мене на м╕сце» ╕ в╕дбити бажання пхатися у чуж╕ справи. Звичайно, я пораджу Валентин╕ Серг╕╖вн╕ зробити все, аби така зустр╕ч в╕дбулася, бо це — найвища в Криму ╕нстанц╕я, покликана вир╕шувати найскладн╕ш╕ питання у житт╕ нестандартно╖ малеч╕. Та сама я п╕шла зв╕дти ╕з важким серцем, бо н╕чого схожого на щиру зац╕кавлен╕сть чи добру участь в дитяч╕й дол╕ я там не пом╕тила...

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12677

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков