Версiя для друку Обговорити в форумi

Казка... Ніколи не вірила у казки, але, як кажуть, не віриш - не віриш, а воно візьме і трапиться саме з тобою. Для мене казка розпочалася з того часу, як тільки я з нашого Сакського району приїхала в чудовий привітний Тернопіль. Ці десять днів, що я провела разом з друзями в цьому місті, показали мені, яка наснага, енергія може з'явитися в людини, коли вона живе в злагоді зі своїм народом, традиціями, що передавались крізь покоління, а головне - коли вона спілкується своєю рідною мовою з усіма оточуючими її людьми.
Неперевершена краса міста, його архітектурні споруди, пам'ятники старовини та звичайні, але надзвичайно гарні подільські будиночки вразили мене в перший же день, коли ми пішли оглядати місто.
А яка гарна у Тернополі природа!
Навкруги усе зелене, яскраве, світить лагідне сонечко, у небі пливуть хмарки, ніби ті кораблики, легкий вітерець майже непомітно колише волосся. А якщо підійдеш до озера, то й зовсім замилуєшся: сонячні промені грають у воді, така краса!
Разом з нашими вчителями Ольгою Григорівною Стьопкіною та Тетяною Олексіївною Варламовою ми були в Музеї Соломії Крушельницької, у краєзнавчому, українознавчому, збаразькому та художньому музеях, за допомогою яких ми глибше вивчили українську культуру і побут. Вшанували пам'ять Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Д. Галицького та А. Шептицького покладанням квітів до їх пам'ятників. А ще ми відвідали церкву, де за нас молився отець Дмитро. З молитви починався і закінчувався наш день. І це допомагало, давало нам спокій і впевненість у завтрашньому дні.
Майже кожного дня тернопільська вчителька Ірина Богданівна проводила з нами заняття, на яких ми співали українські пісні, розмовляли на різні теми, вивчали лексику української мови. Ще в нас були зустрічі з місцевою молоддю. Ми вільно спілкувалися з нашими ровесниками.
Одним словом, я спочатку зазирнула, а потім і зовсім поринула у світ, у якому немає меж, де царює одна тільки радість і де завжди над нашою Україною сяє сонце, де співають птахи і де живе та процвітає наша невмируща українська мова! Цим світом був, є і залишиться Тернопіль - столиця західного Поділля! Життя в таборі вже позаду, але моя казка не скінчиться, а навпаки, буде тривати ще довго.

Річка Серет протікає,
Це Тернопіль вас чекає.
Там є церкви, є калина,
То є, дійсно, Україна.
Мову рідну чути всюди,
Дихається в повні груди.
Люди тебе поважають,
Щастя й миру всім
бажають,
Сонце лагідно
там сяє -
Це Тернопіль
вас чекає!

*  *  *

Мамо, мамо,
голубко ласкава,
Не печаль своє
серце в журбі,
Ти за мене
хвилюєшся марно,
Але я дуже вдячна
тобі.
Ти для мене -
як подруга вірна,
Моя перша
порадниця скрізь.
Моя люба, моя найніжніша,
Я благаю тебе -
посміхнись!
Я візьму зараз фарби,
папери,
Намалюю твій рідний
портрет:
Це обличчя, ці мудрії очі,
Гордий погляд,
стрункий силует.
Ти у мене і справді голубка,
Вся тоненька, тендітна така,
Можеш бути ти дуже
сувора,
Але можеш ти бути й м'яка.
Як же жити з тобою
прекрасно,
Дихать легко,
ходить по землі,
Обійми мене,
мамо, голубко,
Заспівай колискову мені!
А я очі тихенько заплющу,
Попрошу Матір Божу про те,
Щоб ти, ненько моя,
не хворіла,
Щоб щаслива була.
Це святе!

*  *  *

Навчала мене мати:
"Люби і пам'ятай,
Свою велику мову,
Свій вільний рідний край!"
І, може, буду знати
Колись багато мов,
Та рідної не зраджу,
Віддам їй всю любов.
Навчила мене мати
Народ любити свій,
Рушник, зелені свята
І мальовничий дім.
Садочок біля тину,
Барвінки по кутках,
Дівчата у віночках
І хлопці в сорочках.
Навчила мене мати
Всім звичаям твоїм,
Чарівна Україно,
Єдина в світі цім.
Спасибі тобі, ненько,
За все, що в мене є.
Моя Вкраїна - мати,
То ж я - дитя твоє!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 19.09.2003 > Тема ""Будьмо!""