Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною...


ПОВЕРНЕМО В ШКОЛУ ВИВЧЕННЯ ТВОР╤В С. РУДАНСЬКОГО «НАУКА» ТА «ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…»
Шанобливе ставлення до р╕дно╖ земл╕ у п╕дростаючого покол╕ння вихову╓ться в школ╕ зокрема у...


ШАХТАР ОШТРАФОВАНО ЧЕРЕЗ ОГОЛОШЕННЯ НА СТАД╤ОН╤ РОС╤ЙСЬКОЮ МОВОЮ
Про це пов╕домля╓ сайт "Футбол 24".




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#50 за 13.12.2013
ПАС╤ОНАР╤╥ НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКОГО

Ми ╓сть народ!
ПАС╤ОНАР╤╥ НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКОГО,
АБО ПРОДОВЖЕННЯ РОЗМОВИ ПРО МОВНУ СПЕЦИФ╤КУ ЦЕНТРУ

У Новоград-Волинському вже ╓ наш╕ передплатники, з якими можна ╕ варто контактувати. Тому по╖здки у м╕сто, де колись було багато в╕йськових частин (в район╕, не пов╕рите, аж 36; нав╕ть морська «учебка» функц╕онувала!), стають виправданими. Ц╕каво досл╕дити, як в╕дроджу╓ться укра╖нська мова там, де ще зовс╕м недавно престижно було розмовляти рос╕йською. ╤ тут в пригод╕ стають музе╖, книгарн╕, нав╕ть вив╕ски. А особливо корисними ╓ зустр╕ч╕ з людьми.
Так уже сталося, що першими читачами «Кримсько╖ свтлиц╕» ╓ актив╕сти Братства ОУН-УПА. Ось до них я ╕ ╖хав, ще й в╕з ц╕лу сумку книжок, журнал╕в та газет. Причому, за зб╕гом обставин цього разу добирався в Новоград не з╕ Львова, а з Ки╓ва, тому прихопив з собою к╕лька прим╕рник╕в «Пульсару При╕рп╕ння» та три великих альбоми-каталоги з роботами укра╖нських художник╕в, як╕ демонструвалися на виставках «Укра╖на в╕д Трип╕лля до сьогодення» з 2008 до 2012 року. Якби не подвижництво Олександра Мельника, цих каталог╕в не ╕снувало б у природ╕. В╕дпов╕дно укра╖нц╕ не знали б сво╖х нац╕онально св╕домих живописц╕в. Про неперес╕чного ки╖вського художника (╕ без переб╕льшення велику людину) я м╕г би говорити годинами. ╢ у нього картина п╕д назвою «Пора». На н╕й Олександр Мельник зобразив себе оголеним до пояса, та ще й на сн╕гу. Що символ╕зу╓ ця робота? Автор пояснив це так: художник повинен творити завжди, у будь-яку погоду, у будь-яку пору року. Голою шк╕рою повинен в╕дчувати нов╕ в╕яння часу ╕... творити добро, жити для людей. Олександр Мельник ╓ наочним прикладом укра╖нця-пас╕онар╕я початку ХХ╤ стол╕ття. Ще поки ╓ так╕. Але чи будуть через 30-40 рок╕в? Не знаю... Сам╕ по соб╕ вони, звичайно, не з’являться, ╖х треба виховувати — а це непросто в епоху дикого кап╕тал╕зму. ╤ все ж вода кам╕нь точить. Тому й везу каталоги, якщо не в Новоград-Волинський, то в Коломию або в шахтарський Червоноград. ╤ взагал╕ намагаюся розпов╕дати про Олександра Мельника вс╕м небайдужим укра╖нцям — незалежно в╕д рег╕ону.

ЩОБ ЛЮДИ ПОВАЖАЛИ ОДНЕ ОДНОГО ╤ БАЧИЛИ ПЕРСПЕКТИВУ

Але якщо Олександру ╤вановичу вже за ш╕стдесят, то редактором «Пульсару При╕рп╕ння» ╓ зовс╕м молода ╕ дуже симпатична ж╕нка. Юл╕я Бережко-Кам╕нська також з когорти пас╕онар╕╖в. В електричц╕ я ув╕мкнув диктофон ╕ к╕лька раз╕в прослухав запис нашо╖ недавньо╖ розмови з нею. Схвильований голос Юл╕╖, ╖╖ св╕тла енергетика впливають позитивно. ╤ ця енергетика потр╕бна подорожньому, як смолоскип у н╕чн╕й темряв╕. Погодьтеся, слова молодо╖ поетеси змушують задуматися, заряджають енерг╕╓ю, моб╕л╕зують:
— Хочеться внести в св╕дом╕сть людей деяк╕ позитивн╕ реч╕. Дати альтернативу. Дати т╕ моменти, над якими варто замислитися, як╕ варто в себе ув╕брати. ╤ тод╕ вони стануть частинкою нашого нац╕онального характеру, частинкою дол╕! Тираж «Пульсару При╕рп╕ння» поки що невеликий — лише 1 тис. прим╕рник╕в. Але поступово ми його зб╕льшимо. Звичайно, ╕сну╓ проблема, що люди зараз менше читають, мало чим ц╕кавляться. ╤ це важко — жити ╕ творити в сусп╕льств╕, яке глухе до тво╖х ╕дей. Яке н╕чого не хоче слухати ╕ н╕чого не хоче розум╕ти... А нам хочеться, щоб люди поважали одне одного, щоб не думали, що вони н╕кому не потр╕бн╕, а навпаки — бачили перспективу. А для цього треба, щоб читач╕ зрозум╕ли, що вони до всього причетн╕ ╕ несуть певну долю в╕дпов╕дальност╕ за все.
Згоден з Юлею — причетн╕... ╤ несуть в╕дпов╕дальн╕сть. Чи ж не тому я ╖ду в холодн╕й електричц╕, везу гору л╕тератури тим, хто ╖╖ потребу╓, ╕ слухаю приправлен╕ матом розмови сус╕д╕в по вагону, п’яних зароб╕тчан? А м╕г би же зараз сид╕ти вдома ╕ пити чай перед телев╕зором... Або набирати статт╕ на улюбленому комп’ютер╕. ╤дей у мене ст╕льки, що м╕г би р╕к н╕куди не ╖здити, а статт╕ все одно виходили б ц╕кавими. Але ж п╕дштовху╓ якась сила вирушити в дорогу! Так, як ╕ Юлю щось примушу╓ видавати ц╕кавий журнал, а Олександра Мельника розписувати церкви, щоб пот╕м за власний кошт популяризувати найпатр╕отичн╕ших художник╕в Укра╖ни.

ГОМОН╤ЛИ З╤ МНОЮ ДУБИ УКРА╥НСЬКОЮ МОВОЮ...

Це вже законом╕рн╕сть: плану╓ш багато, а встига╓ш, як правило, значно менше. Хот╕лося б, щоб тебе чекали найц╕кав╕ш╕ люди м╕ста, а ще краще, якби вони з╕бралися в одному м╕сц╕. Тод╕ по╖здка була б значно ефективн╕шою. Але ж у кожного сво╖ справи; до того ж люди, як╕ мен╕ ц╕кав╕, апр╕ор╕ не можуть бути безд╕яльними. Тому встиг не все: не побував у музе╖ Лес╕ Укра╖нки, не зустр╕вся з бардом Серг╕╓м Руденком, не переговорив з м╕сцевими козаками. Зате пересування в м╕ст╕ на авт╕вках мо╖х нових друз╕в було надзвичайно при╓мним. В салон╕ практично кожно╖ з них лунали сучасн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕. Не знаю, чи це вже така нова мода утвердилася в Новоград-Волинському, щоб слухати укра╖нське, чи це лише «братчики» так шанобливо ╕ патр╕отично ставляться до в╕тчизняного п╕сенного продукту. Подумалося: якщо контактувати лише з ними, то р╕зниц╕ м╕ж Львовом ╕ цим, не таким вже й великим, районним центром Житомирсько╖ област╕ практично не в╕дчува╓ться. А однодумц╕в у хлопц╕в вистача╓, бо коли машина зупинялася в тому чи ╕ншому м╕сц╕, то неодм╕нно п╕дходив хтось ╕з знайомих ╕ розпов╕дав про сво╖ справи. ╤ т╕ справи так чи ╕накше були пов’язан╕ з укра╖нством. У друг╕й половин╕ дня я познайомився з чудовим поетом, власником невеличкого книжкового магазину «Обр╕й» Анатол╕╓м Клюском. Анатол╕й Олекс╕йович по╓дну╓ при╓мне з корисним — перебува╓ серед книжок ╕ примудря╓ться якось з того захоплення жити. ╤ це дуже повчально, бо поет ╓ одним з тих, хто працю╓ на укра╖нськ╕сть Новоград-Волинського. Магазин «Обр╕й» знаходиться поряд з автобусною зупинкою, ╕ його власник обернув це на свою користь. У св╕й спос╕б «об╕грав» ту обставину, що пасажири марно витрачають час на оч╕кування транспорту. Тому й п╕д’юджу╓ написом на б╕чн╕й ст╕н╕ магазину: «Нав╕що втрати марн╕? Заходьте до книгарн╕! Книгарня «Обр╕й» — диво, а вх╕д до не╖ — зл╕ва». А трохи дал╕ я пом╕тив текст його в╕рша «Укра╖нською мовою...». Н╕би й багато ╖жджу Укра╖ною, а тако╖ прямо╖ аг╕тац╕╖ за укра╖нську мову на ст╕нах к╕оск╕в та магазин╕в дос╕ не пом╕чав. А ще кажуть, що Новоград-Волинський надто швидко поверта╓ться до мови д╕д╕в-прад╕д╕в... А чому в╕н повинен залишатися зрос╕йщеним? Доля манкурт╕в, як правило, незавидна. Патр╕оти живуть краще, адже ╖м притаманна нац╕ональна ╕ людська г╕дн╕сть, вони в╕дпов╕дальн╕ше ставляться до майбутнього. Було б нав╕ть дивно, якби у краю Бульби-Боровця укра╖нська мова залишалася в рол╕ попелюшки. Про це ми довго говорили з Анатол╕╓м Олекс╕йовичем. Я нав╕ть зробив символ╕чне фото власника «Обр╕ю» з календарем на 2014 р╕к «Чар╕вний Крим». Зауважте, календар хоч ╕ про Крим, але укра╖нською мовою. Чи могло бути ╕накше? Якби ви мали можлив╕сть уважно перечитати згаданий в╕рш, то под╕бних питань не виникало б. Автор непохитний у сво╖х переконаннях:

Тож тепер за Вкра╖ну в бою,
За Тарасову, «новую»,
Присягаю на в╕рн╕сть свою
Укра╖нською мовою!

Ця мова дорога йому, бо нав╕ть дуби дитинства були сво╖ми, р╕дними, а не чужинецькими. Автор ностальг╕йно згаду╓: «Гомон╕ли з╕ мною дуби укра╖нською мовою...». Гарно сказав, правда? В дороз╕ я прочитав к╕лька статей ╕ зам╕ток, пов’язаних з л╕сом, тому в╕дразу спробував якось пов’язати ц╕ рядки талановитого поета з прочитаними матер╕алами. А дуб — це ж чудово, це справжн╕й символ Пол╕сся! На жаль, в еколог╕чному сенс╕ наше Пол╕сся нин╕ загрожене, бо л╕си посилено знищуються. Якщо не котеджними забудовами, то безсистемними вирубками.

ЕКОЛОГ╤ЧНИЙ ПАТРУЛЬ ╤МЕН╤ ОТАМАНАОРЛИКА?

Повернуся на хвилину до прочитаних в електричц╕ матер╕ал╕в. Виявля╓ться, полковник Арм╕╖ УНР, крайовий комендант УВО Андр╕й Мельник був... л╕с╕вником за осв╕тою. А зна╓те, хто був другом дитинства ╤вана Шульги, головного л╕сничого престижного ╕ в╕домого Пуща-Водицького л╕сництва, що п╕д Ки╓вом? Не пов╕рите — сам отаман Орлик. Справжн╓ ╕м’я цього мимовол╕ прославленого у роман╕ «Як гартувалася сталь» отамана — Фед╕р Артеменко. В╕н народився 23 грудня 1896 року. На Першу св╕тову в╕йну п╕шов добровольцем, зак╕нчив Ки╖вську школу прапорщик╕в. Пот╕м, в╕дзначившись у боях, отримав чин поручника. Служив у корпус╕ генерала Скоропадського, за Директор╕╖ був начальником штаб╕в Фаст╕вського та Козятинського гарн╕зон╕в. У склад╕ арм╕╖ УНР брав участь у боях проти червоних. В 1920-1922 рр. — повстанський пер╕од. Д╕яв у район╕ Бородянки, Тетерева, ╤ванкова, Фастова, Василькова, Макарова, Димера, Гостомеля ╕, звичайно ж, Боярки, про що не забув згадати у сво╓му роман╕ Микола Островський. Загони отамана пост╕йно нападали на л╕сов╕ розробки, розганяючи тих, хто рубав дерева у л╕с╕. Повстанц╕ Орлика застосовували ╕ психолог╕чний тиск: розв╕шували оголошення, в яких погрожували тим, хто вирубуватиме л╕с. Л╕соруб╕в називали «розкрадачами укра╖нського майна». Про це Микола Островський писав, т╕льки ж у нього укра╖нськ╕ патр╕оти були «банд╕тами». Ц╕каво, а якби зараз з’явився еколог╕чний патруль ╕мен╕ отамана Орлика, юних еколог╕в також називали б «нациками» чи «банд╕тами»? Не виключаю цього з огляду на специф╕ку ╕нформац╕йних во╓н нашого часу. Але як тод╕ назвати тих, хто знищу╓ л╕с? Ну, хай вже в 1920-му роц╕ б╕льшовики мусили об╕гр╕ти населення Ки╓ва. Але як тепер пояснити народу побудову котедж╕в у найстар╕ших, наймальовнич╕ших, найближчих до столиц╕ л╕сових масивах? А в запов╕дних л╕сах Криму? Чи не присп╕в ╕ там час для сучасного отамана Орлика? В дороз╕ встиг переговорити по телефону з Тетяною Кравчук, наполегливим ╕ посл╕довним борцем за збереження л╕с╕в Житомирщини. Так, мовляв, ╕ так, ╓ хороша ╕дея. Але Тетяна Михайл╕вна в╕дразу застерегла: директором Новоград-Волинського л╕сгоспу ╓ фаховий л╕с╕вник ╕ непоганий господар. Ящо й починати под╕бний рух, то не там. Бо в ╕нших м╕сцях значно г╕рше. Тому ╕дею з еколог╕чним патрулем не так вже й просто реал╕зувати. Там, де найб╕льше крадуть л╕с, може й не бути активного, впливового об’╓днання патр╕от╕в. Тод╕ залишаються записки, плакати. ╥х ╕ школяр╕ можуть розв╕шувати. Непогана була б школа еколог╕чно╖ зр╕лост╕! Видно, про це не лише я думаю, бо нещодавно депутати Гостомельсько╖ селищно╖ ради обговорювали пропозиц╕╖ щодо встановлення в сво╓му м╕стечку пам’ятника Федору Артеменку, «отаману Орлику». Може, цей прецедент ╕ став би першим кроком у боротьб╕ за збереження л╕сових багатств Укра╖ни. Ще було б добре, якби визначилася церква. З ким вона? З тими, хто в╕дверто начхав на християнство, в тому числ╕ й на запов╕дь «не вкради», чи з тими, хто так чи ╕накше намага╓ться в╕дстоювати християнськ╕ ц╕нност╕?

ОДНА ЛЮДИНА НЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ БАГАТО, А ОСЬ КОЛИ ╢ ГРОМАДА...

Пропагувати «Кримську св╕тлицю» за межами Криму непросто, але ц╕каво. Непросто тому, що люди часом ╕ сво╖х рег╕ональних газет не читають. А для того, щоб читати кримську пресу, потр╕бна неабияка мотивац╕я. ╤ все ж вода кам╕нь точить. Коли «братчики» з╕бралися п╕сля роботи, то я зрозум╕в, що з ними можна говорити про все, в тому числ╕ ╕ про кримськ╕ проблеми. Пояснив, що рос╕янам АРК пост╕йно допомага╓ Москва, кримським татарам — Туреччина, а ось недоасим╕льован╕ укра╖нц╕ п╕вострова можуть розраховувати т╕льки на допомогу патр╕отично налаштованих громад «материково╖» Укра╖ни. Бо влада щось не дуже перейма╓ться титульною нац╕╓ю.
«Св╕тличанськ╕ читання» у Новоград-Волинському не обмежилися розмовами про Крим. Згодом хлопц╕ почали говорити про ситуац╕ю в кра╖н╕. ╤ практично вс╕ були згодн╕ з думкою, що в цей пер╕од не варто жити за принципом: «Моя хата з краю...», навпаки, треба гуртуватися ╕ намагатися разом вир╕шувати проблеми. При цьому допомагати тим, кому важче. Зв╕сно, не забувати про кримських укра╖нц╕в. Коли ми з╕бралися розходитись, я попросив «братчик╕в» коротко сказати про найголовн╕ш╕, з ╖хньо╖ точки зору, реч╕. ╤ ось що записав м╕й диктофон:
Серг╕й Сенчуков:
— Щоб п╕дняти м╕сто чи якийсь ╕нший населений пункт, потр╕бн╕ люди. ╤ пост╕йна робота з ними. Тобто р╕зн╕ ц╕кав╕ ╕ корисн╕ заходи. Це об’╓дну╓. Бо одна людина не може зробити багато, а ось коли ╓ громада, то ╖й п╕д силу набагато б╕льше.
Руслан Савчук:
— Варто сп╕лкуватися з р╕зними орган╕зац╕ями, з представниками р╕зних м╕ст, взагал╕, з ц╕кавими, пол╕тично активними людьми. ╤ старанно вивчати ╖хн╕й досв╕д громадсько╖ роботи. Переймати все позитивне. По╖здки новоград-волинц╕в у ╕нш╕ м╕ста також потр╕бн╕.
Володимир Л╕берда:
— Як на мене, то треба робити сво╓р╕дну орган╕зац╕йну мережу. Таку, як була в ОУН. Треба залучати людей з ╕нших м╕ст Укра╖ни, нав╕ть тих, хто ви╖хав на зароб╕тки за кордон. Адже ╕ серед ем╕грант╕в багато небайдужих людей, ╕ серед зароб╕тчан також. А якщо говорити про Новоград-Волинський, то варто створювати як╕сь просв╕тницьк╕ гуртки. Нав╕ть по школах можна ходити, щоб впливати на молодь, рятувати ╖х в╕д русиф╕кац╕╖.
Володимир ╢нжи╓вський:
— Треба т╕сн╕ше пов’язувати питання ╕деолог╕чн╕ ╕ соц╕альн╕. Бо соц╕альне тепер турбу╓ людей не менше, н╕ж ╕деолог╕я. А ще для Новоград-Волинського актуальною проблемою ╓ створення «Пласту».
Олег Св╕рстюк:
— Моя думка така, що насамперед треба займатися д╕тьми, починаючи з╕ шк╕л. Це я дивлюся по наш╕й родин╕. Коли сам почав розмовляти укра╖нською вдома, то ╕ моя п’ятир╕чна дитина також в╕дразу перейшла на не╖. Треба шукати вих╕д на вчител╕в, а ще краще — в╕дразу на директор╕в шк╕л.
Анастас╕я Кул╕н╕ч:
— Я абсолютно погоджуюся з думкою, що треба розвивати тему патр╕отизму. ╤ гуртувати навколо себе молодь. Оск╕льки я ще навчаюся в школ╕, то поширюю цю ╕дею серед сво╖х однол╕тк╕в. Але поки що молодь пасивна. ╢ люди, як╕ цим ц╕кавляться, але у них обов’язково вдома ╓ як╕сь перешкоди. Таких, щоб в╕ддавалися справ╕ повн╕стю, поки небагато...
Анатол╕й Клюско:
— Я стараюся в сво╖й книгарн╕ забезпечити достатню к╕льк╕сть укра╖номовно╖ л╕тератури ╕ якось виховувати свого читача. Проводжу бес╕ди з ними на патр╕отичну тематику. Нав╕ть той в╕рш про мову на рекламному щит╕ говорить сам за себе.
╤ треба сказати, що тепер багато людей ц╕кавляться укра╖нськими авторами, мен╕ це при╓мно. А стосовно вашо╖ газети скажу таке: вона робить дуже добру справу! М╕й батько познайомився з «Кримською св╕тлицею», коли в╕дпочивав у ╢впатор╕╖. Це було рок╕в с╕м чи в╕с╕м тому... Коли повернувся додому, то в╕дразу передплатив ╖╖, з тих п╕р не розлуча╓ться з улюбленим виданням. Допису╓ нав╕ть. Так що ╕ на житомирському Пол╕сс╕ вашу газету читають ╕ поважають! Можливо, ╕ я передплачу «Св╕тлицю» на наступний р╕к, мен╕ при╓мно, що там ╓ ╜рунтовн╕ статт╕ про культурне ╕ громадське життя Новоград-Волинського.
Олександр Серпутько:
— Треба зламати радянськ╕ стереотипи, перемогти св╕й страх, який залишився ще з тих радянських, комун╕стичних час╕в. Часом люди не хочуть нав╕ть сприймати ╕нформац╕ю патр╕отичного зм╕сту... Треба вчитися до них доносити ╕нформац╕ю так, щоб вони не залишалися байдужими ╕ сам╕ робили висновки. Бо ран╕ше нам готов╕ висновки згори нав’язували. А людей треба навчити вислуховувати одне одного, щоб пот╕м вони могли разом народжувати як╕сь нов╕, корисн╕ для сусп╕льства ╕де╖.

А КОР╤ННЯ ТАКИ ЗБЕРЕГЛОСЯ!

Слухаючи новоград-волинц╕в, я пригадав в╕рш з книжечки Анатол╕я Клюска «Хрон╕ка укра╖нсько╖ революц╕╖». Встиг ╖╖ переглянути перед зустр╕ччю з «братчиками». Не знаю, що цим в╕ршем хот╕в сказати автор, але я в╕дн╕с би його до дуже актуальних ╕ символ╕чних. Особливо, якщо говорити про нашу нин╕шню тему, яка, спод╕ваюся, буде продовжена на стор╕нках «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Маю на уваз╕ мовну ситуац╕ю в Центральн╕й Укра╖н╕, в╕д яко╖ не в останню чергу залежить стан укра╖нства Криму. Адже в Галичину на Р╕здво ╕ на Великдень не на╖здишся. Житомирщина, К╕ровоградщина, Полтавщина набагато ближч╕ до Криму. Чому так╕ колоритн╕ рег╕они повинн╕ простоювати, самоусуватися в╕д виконання державницько╖ м╕с╕╖? Адже ще ╓ порох у порох╕вницях! Щоправда, пережили ц╕ рег╕они немало. Те, що Галичина ╕ Волинь перенесли в 40-в╕ та 50-т╕ роки минулого стол╕ття, те ж саме укра╖нський Центр пережив у 20-т╕ роки, коли останн╕ повстанськ╕ загони припинили сво╓ ╕снування. Мен╕ зда╓ться, що згаданий мною в╕рш новоград-волинського поета якраз про той пер╕од. Т╕льки в алегоричн╕й форм╕, звичайно: «Рубали дуба л╕соруби. Хоч довго мучились — звалили. Один в╕дтяв у дуба чуба, а ╕нш╕ — стовбур под╕лили...». Це н╕би про холодноярц╕в ╕ гепеушник╕в сказано, х╕ба н╕? Або про знесилену тод╕шню Наддн╕прянщину в ц╕лому. А дал╕ слухайте:

В безжальному вогн╕ згор╕ли
Г╕лки ╕ молоде паг╕ння.
Все л╕соруби допалили —
Забули т╕льки про кор╕ння...

Ось те кор╕ння ╕ в╕дросло, дало житт╓дайн╕ пагони. Тому й ╕снують умови для ╕снування ╕ зм╕цнення Новоград-Волинського «Братства». Спод╕ваюся, в багатьох м╕стах ╕ селищах так звано╖ «петлюр╕всько╖ Укра╖ни» — нагадаю, що авторами цього терм╕на ╓ укра╖нськ╕ соц╕ологи, як╕ вивчали специф╕ку рег╕он╕в на основ╕ анал╕зу результат╕в голосувань на виборах, — ситуац╕я багато в чому схожа. Там також можуть з’явитися ╕дейн╕ побратими новоград-волинц╕в. ╤ ц╕ «братчики» (житомирськ╕, черкаськ╕, уманськ╕, к╕ровоградськ╕) рано чи п╕зно згадають про Крим. Рано чи п╕зно захочуть п╕дтримати укра╖нц╕в автоном╕╖. А впливати на ситуац╕ю в АРК можна по-р╕зному. Наприклад, запрошувати до себе учн╕в кримських шк╕л. Х╕ба погано провести л╕тн╕ кан╕кули на Холодноярщин╕ або п╕д Каневом? А пройтися стежками Бульби-Боровця на Олевщин╕ чи в╕дв╕дати село Базар, де геро╖чно загинули наш╕ повстанц╕? А х╕ба не може Полтава викликати т╕ ж позитивн╕ емоц╕╖, що ╖х виклика╓ Льв╕в?
╤ якщо мешканц╕ з Центрально╖ Укра╖ни, в╕дпочиваючи в Криму, розмовлятимуть укра╖нською мовою, то населення п╕вострова до не╖ звикатиме швидше. Бо поки що укра╖н╕заторськ╕ функц╕╖ в АРК виконують лише в╕дпочиваюч╕ з Галичини, та й то лише в л╕тню пору ╕ при тому далеко не вс╕. Нема поки «критично╖ маси» мовц╕в, яка б дозволила укра╖номовним не бути в Криму б╕лими воронами. Ось тому ╕ потр╕бна довга, коп╕тка робота на теренах Центрально╖ Укра╖ни, хоч вона, на перший погляд, ╕ не ма╓ прямого в╕дношення до Криму.

Серг╕й ЛАЩЕНКО
Новоград-Волинський — Льв╕в

На фото: поет Анатол╕й Клюско

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #50 за 13.12.2013 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12665

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков