Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 06.12.2013
ТРЕБА МЕН╤ ДОХТОРИКА...

Його родов╕д бере св╕й початок на лемк╕вських землях у сел╕ Бонар╕вка, яке належить зараз до Польщ╕. Акурат зв╕дти його родину п╕сля в╕йни було депортовано до Радянсько╖ Укра╖ни.
— Мо╖ батьки мали з╕братися за одну годину разом з маленькими д╕тками – мо╖ми двома старшими братами. Що змогли вхопити з собою – то ╕ було ╖хн╕м ма╓тком. Привезли ╖х до Коломи╖ по╖здом, а там сказали шукати в селах таку хату, з яко╖ поляки пере╖хали до Польщ╕. Мо╓му батьков╕ пощастило знайти таку хатчину в сел╕ Стан╕слав╕вка на Покутт╕. Стали ми ╖╖ обживати. Там народився ще один м╕й брат ╕ я, — згаду╓ з болем у серц╕ Андр╕й Афтанович Лиско.
Та родинне щастя тривало недовго. Афтана Лиска заарештували ╕ в╕дправили на десять рок╕в на в╕чну мерзлоту п╕дн╕мати промислов╕сть матушки Рос╕╖, мовляв, збирав продукти для Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖. Юстина Лиско залишилась ваг╕тна одна з трьома синочками. Через п╕вроку п╕сля арешту Афтана Лиска — 3 грудня 1948 року — народився синочок Андр╕йко. Юстина доглядала немовля ╕ тяжко працювала в с╕льськогосподарськ╕й арт╕л╕ ╕мен╕ Хрущова, що знаходилась в сел╕ Стан╕слав╕вка Корш╕вського району Стан╕славсько╖ област╕. Виконувала р╕зн╕ роботи: р╕зала с╕чку, с╕яла м╕ндобриво та поп╕л, садила картоплю, жала жито, стелила, збирала, тр╕пала, молотила льон, сортувала волокно. Д╕ти допомагали.
— Три гектари льону повинна була вибрати мати, — мовить Андр╕й Афтанович. – Я допомагав, руки терпли, мерехт╕ло в очах. Неймов╕рно тяжка була праця.
А перегодя Андр╕й Афтанович показу╓ мамин╕ трудов╕ книжки, як╕ збереглися, наче видан╕ вчора. У них ╕ заф╕ксовано мамин╕ трудодн╕.
╤ так в пам’ят╕ зринають його дитяч╕ та юнацьк╕ л╕та. Андр╕й Афтанович Лиско зак╕нчив С╕длищенську восьмир╕чну школу, а згодом ╕ Коломийське фармацевтичне училище. Не оминула його ╕ служба в арм╕╖, зв╕дки повернувся змужн╕лим. Служив у секретних в╕йськах протипов╕тряно╖ оборони в П╕дмосков’╖ ╕ при демоб╕л╕зац╕╖ розписався, що не видасть в╕йськово╖ та╓мниц╕.
В арм╕╖ юнак був фельдшером — начальником аптеки в╕йськово╖ частини. Тож не випадково, що п╕сля демоб╕л╕зац╕╖ Андр╕й Афтанович розпочинав свою трудову б╕ограф╕ю в аптеках Яремч╕, Ворохти та села Парище Надв╕рнянського району. Та часто-густо до нього звертались селяни не лише за л╕ками, а й просили сказати, чим л╕кувати ту чи ╕ншу недугу. Андр╕й Афтанович побачив, що йому браку╓ знань ╕ навичок, тож вир╕шив вступити на навчання до ╤вано-Франк╕вського медичного ╕нституту, який зак╕нчив з в╕дзнакою.
Тяжко було подолати труднощ╕ ╕ насамперед безгрош╕в’я, позаяк мати мала м╕зерну зарплатню в колгосп╕, а батько був на пенс╕╖ (отримував щом╕сячно по 7 рубл╕в 90 коп╕йок) ╕ не в╕тав нам╕р сина вчитися: треба було працювати ╕ заробляти грош╕ на прожиття. Але коли син вивчився, то й тато вт╕шався, бо вже мав свого с╕мейного л╕каря.
Помимо навчання Андр╕й Лиско займався в р╕зних гуртках ╕ науковою роботою та досл╕джував середню тривал╕сть життя населення Стан╕слава в пер╕од, коли це м╕сто перебувало п╕д Австро-Угорщиною, Польщею та Радянським Союзом. Протягом трьох рок╕в досл╕див майже тисячу запис╕в про померлих. На науков╕й конференц╕╖ ця робота здобула перше м╕сце.
Однак вир╕шив залишити подальшу наукову роботу, бо вважав, що його праця вкрай необх╕дна в сел╕, особливо в с╕льськ╕й глибинц╕. Таким населеним пунктом ╕ стало село С╕янц╕ Острозького району Р╕вненсько╖ област╕. Намагався вислухати кожного селянина ╕ допомогти кожному. Нав╕ть у тих питаннях, як╕ не належали до його компетенц╕╖. Пригаду╓ться такий випадок. Тод╕ не було дороги до села С╕янц╕ та ще с╕мох довколишн╕х. Андр╕й Лиско разом ╕з учителем О. Унд╕ром написали в гумористичний журнал «Перець». Реакц╕я не забарилась. Тод╕шня влада вир╕шила прокласти асфальтовану дорогу. Селяни ще й дос╕ згадують Андр╕я Афтановича добрим словом.
Оп╕сля продовжив А. А. Лиско свою працю заступником головного л╕каря Яблун╕всько╖ районно╖ л╕карн╕ на ╤вано-Франк╕вщин╕, а вже в 1986 роц╕ опинився в Космач╕, де в м╕сцев╕й д╕льничн╕й л╕карн╕ працю╓ й дос╕. Тут в╕н л╕ку╓ не т╕льки жител╕в Космача, а й сус╕дн╕х с╕л Шеп╕т, Брустури, Прокурава, Акришора, Текуча… З роками до л╕каря приходив досв╕д ╕ визнання. П╕сля доктора Давида Вассермана, який працював у Космач╕ на початку минулого стол╕ття, Андр╕й Лиско у Космач╕ був визнаний справд╕ народним л╕карем. В╕н залюбки згаду╓ еп╕зоди з╕ свого життя у Космач╕:
— У с╕м’╖ Щербанюк╕в, на прис╕лку Медвежому, я отримав виклик до тяжко хворо╖ дитини. Пед╕атра в Космач╕ не було роками. Двом╕сячна дитина була вкрай виснажена, лежала споряджена на стол╕, в головах гор╕ла св╕чка, а якась бабуся читала «Псалтир» в оч╕куванн╕ смерт╕ дитини. Я оглянув маля ╕ виявив двосторонн╓ запалення легень, набряк легень, коматозний стан та дихальну недостатн╕сть ╤╤╤ ступеня. Госп╕тал╕зувати дитину родич╕ категорично в╕дмовились. Нав╕ть написали розписку, мовляв, дитина все одно помре. А в л╕карн╕ дитин╕ будуть колоти уколи в голову, а як дитина помре, то будуть ╖╖ розр╕зати. Тому краще хай скона╓ вдома…
Та л╕кар Андр╕й Лиско не розгубився. В╕н вв╕в укол дитин╕, до складу якого вв╕йшли продн╕зол╕н, корд╕ам╕н, пен╕цил╕н в дозах, призначених для доросло╖ людини. Оп╕сля попрощався з родичами дитини ╕ п╕шов до шпиталю. Всю н╕ч чекав з острахом, що дитина помре. Але зв╕стки не було. Доктор п╕шов до Щербанюк╕в ╕ повторив свою процедуру. Дитина була в тяжкому стан╕, але продовжувала жити. Так л╕кар в╕дв╕дував маля п’ять дн╕в. Дитина поступово почала одужувати. Тепер хлопець уже зак╕нчив школу, одружився, ма╓ вже двох сво╖х д╕ток ╕ з вдячн╕стю згаду╓ свого рят╕вника.
Або ╕нший випадок. У хворого зненацька з’явились бол╕ в живот╕. Його вже встигли оглянути ╕ фельдшери, ╕ знахар╕. Стверджували, що д╕д «порушився», себто напружив шлунок. В безнад╕╖ звернулися родич╕ до А. А. Лиска. Л╕кар оглянув хворого ╕ сказав, що потр╕бне х╕рург╕чне втручання, бо у хворого аневризма черевно╖ аорти. Д╕агноз п╕дтвердили в Косов╕, однак не захот╕ли робити операц╕╖ н╕ в Косов╕, н╕ в ╤вано-Франк╕вську. ╤ т╕льки у Львов╕ д╕дуся прооперували ╕ в╕н продовжував жити аж до 96 рок╕в. Професор Ярема з╕ Львова дивувався, як космацький л╕кар без жодно╖ д╕агностично╖ апаратури зм╕г безпомилково встановити д╕агноз 80-р╕чному д╕дусев╕.
Були аналог╕чн╕ випадки ╕ в ╕нших селах. Нагаду╓ настоятель храму Свято╖ Тр╕йц╕ з м╕ста Яремча отець Дмитро Кашевко: «На Р╕здвян╕ свята я при╖хав з Одесько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖ додому. Побачив ослаблену, змучену жовтухою мат╕р, яка марила, нав╕ть не вп╕знавала мене. В Косов╕ ╖╖ в╕дмовились л╕кувати, як безнад╕йну. На щастя, згадав про л╕каря А. А. Лиска. В╕н оглянув маму, призначив л╕кування, поставив крапельниц╕ ╕ мати одужала. Безмежно вдячний йому за це…».
Або в сел╕ Прокурава серйозно захвор╕в М. О. Пожоджук. Л╕кувався в реан╕мац╕╖ Кос╕всько╖, а небавом ╕ Коломийсько╖ районних л╕карень, зв╕дти був виписаний у безвих╕дному становищ╕. ╤ тут згадали про л╕каря Лиска. Л╕кар оглянув хворого, призначив л╕кування ╕ крапельниц╕, ╕ слабий ще прожив п╕втора року. Таких приклад╕в можна наводити безл╕ч. За кожним сто╖ть чи╓сь життя.
Зв╕сно, Андр╕й Афтанович зараз використову╓ сучасну медицину, проте не цура╓ться ╕ народно╖. В╕н виготовля╓ чудод╕йн╕ настойки ╕з г╕рського чар-з╕лля, як╕ назива╓ «Карпатський бальзам». В 2004 роц╕ нав╕ть за такий бальзам отримав найвищу нагороду. Зна╓ с╕льський л╕кар ╕ чимало секрет╕в виготовлення вин ╕з чорниц╕, чорно╖ смородини, ожини та винограду. Вм╕╓ так само чудово консервувати пом╕дори, ог╕рки, солити р╕зн╕ види гриб╕в. Особливо смачними в нього виходять грузд╕.
В народ╕ в╕ддавна побуту╓ пов╕р’я, що т╕льки той не змарнував свого життя, хто побудував д╕м, посадив сад, зростив д╕тей – продовжувач╕в роду. А. А. Лиско побудував гарну в╕ллу, посадив сад, виховав двох син╕в, дочекався вже трьох онук╕в. В╕н користу╓ться авторитетом ╕ повагою в космачан та горян сус╕дн╕х с╕л, ма╓ численн╕ нагороди. Повсякчас його аг╕тували вступити в комун╕стичну парт╕ю, мовляв, матиме гарну кар’╓ру, та в╕н не п╕ддався ╕ збер╕г свою нац╕ональну горд╕сть ╕ патр╕отичн╕ почуття. Обирався членом виконкому Космацько╖ с╕льсько╖ ради, а зараз ╓ членом Ради стар╕йшин Космача.
Коли в Космач╕ проводились м╕жнародн╕ фестивал╕ «Великдень у Космач╕», то л╕кар Андр╕й Лиско брав активну участь у ╖хн╕й п╕дготовц╕, надавав необх╕дну медичну допомогу учасникам та гостям фестивал╕в. В╕н так прижився у Космач╕, що сьогодн╕ вже важко уявити Космач без Андр╕я Лиска. У святков╕ дн╕ одяга╓ться в гуцульську ношу, бере в руки бартку ╕ тод╕ скида╓ться на славного ватажка опришк╕в Олексу Довбуша.
Коли ма╓ в╕льну хвилину – пише в╕рш╕ або допис до районно╖ газети. А ще любить мандрувати Космачем, у якому кожна стежина йому ще з юност╕ знайома, ще з того часу, коли гуцулки тут йому насп╕вували:

Болить мене головочка
Та й межи плечима.
Треба мен╕ дохторика
З сивими очима…

А в╕н кроку╓ Космачем, як сво╖м р╕дним селом, ╕ т╕шиться, що залишив тут про себе добрий спомин. ╤ хоча зараз уже на пенс╕╖ – проте продовжу╓ л╕кувати людей, дарувати ╖м здоров’я ╕ рад╕сть.
Андр╕й Афтанович Лиско народився в морозну грудневу днину та в сво╓му серц╕ в╕н завжди несе тепло ╕ доброзичлив╕сть. Отож з роси ╕ води Вам, шановний л╕карю, на мног╕╖ л╕та!

Дмитро ПОЖОДЖУК
с. Космач, ╤вано-Франк╕вська обл.

На фото: Андр╕й Афтанович Лиско


ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукра╖нську загальнопол╕тичну ╕ л╕тературно-художню газету «Кримська св╕тлиця» та ╕нш╕ культуролог╕чн╕ видання ДП «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура ╕ життя», журнали «Укра╖нська культура», «Укра╖нський театр», «Театрально-концертний Ки╖в», «Музика», «Пам’ятки Укра╖ни: ╕стор╕я та культура») можна в будь-якому поштовому в╕дд╕ленн╕ зв’язку Укра╖ни. У кра╖нах далекого заруб╕жжя оформити передплату на ц╕ видання можна через сайт www.presa.ua на стор╕нц╕ «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окрем╕ прим╕рники видань в електронн╕й верс╕╖ можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-як╕й кра╖н╕ св╕ту. Дов╕дки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12654

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков