Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3670)
З потоку життя (6890)
Душі криниця (3703)
Українці мої... (1509)
Резонанс (1604)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1756)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЗЛОВ╤СНА Т╤НЬ ФЕЛЬДМАРШАЛА ГОЛОДОМОРУ НАД РОС╤╢Ю
Нещодавно у Ки╓в╕ вийшла друком книга доктора ╕сторичних наук Василя Марочка «Йосип Стал╕н...


ЗЛО ТРЕБА ПЕРЕМАГАТИ
Нещодавно в м╕ст╕ Ковел╕ на Волин╕ вийшла друком книга «╥хн╕ зор╕ не згасли».


ПОКОХАЛИСЯ НАВ╤ЧНО, ВМЕРЛИ ОДНОЧАСНО
Коли Соф╕ю Перовську розшукувала влада, пол╕ц╕╖ пов╕домили ╖╖ прикмети: “Б╕лявка,...


ВОЛОДИМИР СТЕЦЮК: СПРАВА ПЕТЛЮР╤ВСЬКО╥ ПОВСТАНСЬКО╥ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥
28 серпня 1921 року в Жандармськ╕й балц╕ поблизу Катеринослава було розстр╕ляно 52-х актив╕ст╕в ╕...


СТЕПАН ПАВЛЮК. ЩО? ФЛОТ УКРА╥НИ? ЗАБИРАЙ!
Ми давно не бачилися, з часу анекс╕╖ Криму. М╕й давн╕й знайомий, полковник, служив у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 06.12.2013
ПРИМУСОВЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ: 1920-т╕ — ПОЧАТОК 1950-х РОК╤В
╤гор ВИННИЧЕНКО

Одн╕╓ю з найтраг╕чн╕ших стор╕нок у «радянськ╕й» ╕стор╕╖ укра╖нського народу ╓ св╕доме нищення б╕льшовиками та ╖хн╕ми попл╕чниками його найб╕льш нац╕онально св╕домо╖ та працьовито╖ частини на безкра╖х просторах Сов╓тсько╖ ╕мпер╕╖.
Ц╕лком зрозум╕ло, що нечисленна парт╕я б╕льшовик╕в утримувати свою владу без насильства була неспроможною(1). Оск╕льки ж бажаючих погодитися з примарними перевагами нового (названого «соц╕ал╕стичним») ладу в Укра╖н╕ — як ╕ на ╕нших теренах колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ — було не вельми багато, нова влада заходилася переконувати «нерозумних» методом, обов’язковим атрибутом якого ╓ мережа концентрац╕йних табор╕в та ╕нших заклад╕в «виховання». Концтабори, так зван╕ «табори примусово╖ прац╕», були закладен╕ в╕дпов╕дними декретами ВЦВК в╕д 15 с╕чня та 17 травня 1919 року. Вони мали створюватися в кожн╕й губерн╕╖, проте важливих пол╕тичних в’язн╕в чекали Соловецьк╕ табори, що постали на однойменних островах у Б╕лому мор╕. Вони виникли 1920 року. 1920-1923 роки — час створення концтабор╕в на Печор╕ (переважно л╕сорозробки) та на золоторозробках Сиб╕ру. У наступн╕ роки трива╓ формування мереж╕ под╕бних заклад╕в.
Спершу — у 1920-1923 роках — до цих м╕сць ув’язнення з укра╖нц╕в заслано головним чином учасник╕в визвольних змагань, член╕в численних повстанських загон╕в. Зокрема, у концтаб╕р Кожух╕в (поблизу Москви) навесн╕ 1920 року вивезено майже 250 старшин та стр╕льц╕в УГА, серед них генерал╕в Микитку та Ц╕р╕ца. На початку липня того ж року 217 старшин з цього табору в╕дправлено в напрямку до Архангельська, де ус╕ вони загинули безв╕сти. До концтабор╕в тод╕ ж потрапила й значна частина махновц╕в, Батька яких б╕льшовики поц╕нували орденом Червоного Прапора за № 4.
На початку жовтня 1923 року Голова Верховного суду УСРР Будзал╕н у лист╕ до ВУЦВК писав (мову та стиль ориг╕налу збережено — ╤. В.): «Полагаю необходимым войти в Союзный ВЦИК на предмет издания закона или циркуляра в общесоюзном масштабе, коими суду предоставлялось бы право в случаях, когда суд найдет это целесообразным, вынесенное им наказание — расстрел — заменять высылкой на острова Новой Земли.
Имея в виду, что максимальный срок наказания в виде лишения свободы предусмотрен действующими уголовными Кодексами УССР и РСФСР лишь в 10 лет и считаясь с тем, что колонизационные перспективы требуют, несомненно, большего срока пребывания в ссылке, полагаю необходимым в указанных выше случаях предоставить суду право определять этот срок до 20-ти лет.
Надо думать, что замена расстрела рассматриваемой высылкой на острова Новой Земли ныне вполне целесообразна, ибо, в частности, на Украине выносится значительное число приговоров с расстрелом, вследствие сильно развитого бандитизма всех видов и, что необходимо отметить, по преимуществу лица, осужденные за таковые преступления, находятся в наиболее работоспособном возрасте от 18 до 30 лет.
Эти лица, будучи взамен расстрела высылаемы на срок до 20 лет на острова Новой Земли, несомненно успешно колонизируют таковые»(2).
Про деяк╕ чинники зазначеного у наведеному лист╕ «сильно розвинутого бандитизму» дають уявлення зведення оргв╕дд╕л╕в НКВС. Зокрема, в одному з них (в╕д 20.06.1922 року) пов╕домлялось про становище в Кременчуцьк╕й губерн╕╖ (стиль та мову ориг╕налу збережено — ╤. В.): «Золотоношский уезд — на почве голода настроение населения по прежнему неудовлетворительное. Настроение служащих в связи с денежным кризисом подавленное. Чигиринский уезд — настроение населения подавленное в связи с незаконными действиями расположенных в уезде воинских частей. Черкасский уезд — недовольство крестьян усиливается поведением частей, ведущих борьбу с бандитизмом.
Кременчугский уезд — отношение населения к Советской власти несочувственное. Оно (населення — ╤. В.) разбивается на 2 лагеря: один обнимает собой изголодавшихся людей, истомившихся в погоне за хлебом, другой — сытых кулаков, агитирующих против всяких повинностей и налогов».
Роз’яснення «незаконних д╕й» в╕йськових частин знаходимо у зведенн╕ оргв╕дд╕лу адм╕норгуправл╕ння НКВС в╕д 29 серпня 1922 року (орфограф╕ю та стил╕стику збережено — ╤. В.): «В некоторых уездах наблюдается недовольство населения воинскими частями, производящими самовольные реквизиции».
Про «законн╕сть» тогочасних карних та пол╕тичних справ можна говорити, зрозум╕ло, лише умовно, оск╕льки беззаконня освячувалось вищим кер╕вництвом. Про це св╕дчить, зокрема, постанова ВУЦВК в╕д 20.03.1923 року, зг╕дно з одним ╕з параграф╕в яко╖ «секретний сп╕вроб╕тник ДПУ при слуханн╕ справи, ним розкрито╖, виклика╓ться до суду як св╕док лише за згоди ДПУ».
В середин╕ 1920-х рок╕в до концтабор╕в засилають «непманц╕в», священик╕в УАПЦ, член╕в п╕дп╕льних молод╕жних орган╕зац╕й. Зокрема, з 1922 до 1926 року ДПУ заарештувало й вислало 85 молодих меншовик╕в. У 1925 р. у Соловецький таб╕р заслано чотирьох член╕в харк╕всько╖ «Бойово╖ групи Лен╕нсько╖ комун╕стично╖ Сп╕лки молод╕»(3).
1928 року почалось добре сплановане та орган╕зоване пересл╕дування УАПЦ, найчисленн╕шо╖ на той час (на к╕нець 1926 року нараховувала 2 800 параф╕й, 10 657 священик╕в, 35 ╓пископ╕в). Б╕льша частина священнослужител╕в була арештована, тортурована й заслана. Зокрема, Митрополит Ки╖вський ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни (1921-1927 роки) В. Липк╕вський загинув на Соловках, його наступник М. Борецький п╕сля арешту 1930 року перевезений до в’язниц╕ в Ярославль, з 1933 року в╕н — на Соловецьких островах, а помер у Лен╕нград╕. Митрополит Харк╕вський ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни (1930-1936 роки) ╤. Павловський загинув у Казахстан╕, куди його було вивезено 1936 року.
Траг╕чн╕ й дол╕ арх╕╓пископ╕в УАПЦ. У Карагандинському концтабор╕ загинув Ю. Жевченко; засуджений (1928 року) до 10 рок╕в, в╕дбував покарання на Соловках С. Орлик; сиб╕рське м╕сто Юрга — м╕сце 10-р╕чного ув’язнення М. Пивовар╕ва. На Колим╕ загинув заарештований 1936 року Ф. Серг╕╖в; О. Ярещенко п╕сля арешту 1926 року вивезений до Москви, ув’язнення в╕дбував у Ташкент╕, з 1934 року — у Курську, зв╕дки перевезений у далекосх╕дн╕ табори. К. Кротович з 1924 року в Алма-Ат╕, згодом на Оренбуржчин╕.
╢пископ П. Бучило загинув у 1930-х в Сиб╕ру; туди ж було заслано ╓пископа Я. Чула╖вського. В Лук’ян╕вськ╕й в’язниц╕ (Москва) було розстр╕ляно заарештованого 1932 року ╓пископа М. Караб╕невича; на 10 рок╕в заслано у п╕вн╕чн╕ концтабори заарештованого 1931 року Ю. Тесленка. ╤ншого ╓пископа — Г. Стороженка — п╕сля арешту 1936 року також вислано з Укра╖ни.
Арх╕мандрит Ки╓во-Печерсько╖ Лаври Т. Бахметь╓в з 1931 до 1941 року в╕дбував заслання неподал╕к Хабаровська; староста параф╕╖ УАПЦ у с. Полова на Черн╕г╕вщин╕ Д. Б╕лка разом з родиною вивезений на заслання (1930 року) в Архангельську область. У 1920-1930 роках поза меж╕ Укра╖ни вислано о. ╤. Артеменка, о. ╤. Базилевського, о. П. Басовола, о. Г. Б╕льського та багатьох ╕нших. Географ╕я м╕сць заслання в╕рних Церкви була надзвичайно широкою — в╕д Москви та Ярославля на заход╕ до Колими та Хабаровська на сход╕, в╕д Соловк╕в та Б╕ломор-Балту на п╕вноч╕ до Киргиз╕╖ та Узбекистану (зокрема, м. Фергана) на п╕вдн╕.
Орган╕затором параф╕╖ УАПЦ на Кубан╕ був тамтешн╕й уродженець О. Сердюк (1884-1927 роки). Вихованець Петербурзького ун╕верситету, член «Козачого Кубанського Кругу» О. Сердюк п╕сля замордування б╕льшовиками майже вс╕╓╖ родини та катувань у тюрм╕ був доведений до божев╕лля(4).
Священнослужител╕в, як ╕ ╕нших «соц╕ально небезпечних ос╕б» ДПУ мало право висилати на заслання (без суду) на три роки п╕сля оголошеного у Москв╕ 16 жовтня 1922 року в╕дпов╕дного декрету. Сотн╕ з них опинились в╕дтод╕ поза межами Укра╖ни.
На к╕нець 1920-х припада╓ початок знищення найзаможн╕шо╖ верстви укра╖нського селянства, названого владою «куркулями». ╤ ц╕лком слушною вида╓ться теза досл╕дника Голодомору в Укра╖н╕ Р. Конквеста про те, що «розгром куркул╕в частково був проведений заради того, щоб обезглавити селянство ╕ таким чином ослабити його оп╕р введенню нового порядку». Зайвим у ц╕й фраз╕ назвемо лише одне слово «частково».
У зв’язку з потребою зб╕льшити експорт с╕льгосппродукц╕╖ (яку могли дати, ясна р╕ч, лише високопродуктивн╕ куркульськ╕ господарства) XV з’╖зд ВКП(б) (1927 р╕к) проголосив «наступ на куркуля» хл╕бозагот╕влями та податками. Наступного року засуджено 33 тисяч╕ куркул╕в, ╖хн╓ майно було повн╕стю або частково конф╕сковане та розпродане. З 1927 до 1929 року частка куркульських господарств (╕з загального числа селянських господарств) зменшилась з 3,8 до 1,4 в╕дсотка.
На зас╕данн╕ Пол╕тбюро ЦК КП(б)У 5 липня 1929 року ухвалено р╕шення: «Скласти список на куркульсько-пом╕щицьк╕ господарства, що активно виступали проти наших м╕ропри╓мств в царин╕ хл╕бозагот╕вель, на вислання за меж╕ Укра╖ни». Того ж року, за пов╕домленнями ДПУ УСРР, ╕з заарештованих 8 139 куркул╕в було запроторено до концтабор╕в та вислано 1 103 ос╕б(5).
Оф╕ц╕йна вказ╕вка про розкуркулювання над╕йшла лише 30 с╕чня 1930 року, коли Пол╕тбюро ЦК ВКП(б) схвалило ╕ направило м╕сцевим парторганам Постанову «Про заходи по викор╕нюванню куркульських господарств в районах суц╕льно╖ колектив╕зац╕╖». Зг╕дно з нею куркул╕ та «нап╕впом╕щики», що виступали проти колектив╕зац╕╖, п╕длягали виселенню у п╕вн╕чн╕ та в╕ддален╕ райони СРСР, а саме у «П╕вн╕чний край, Сиб╕р, Урал та Казахстан».
Для вир╕шення питань та координац╕╖ заход╕в, пов’язаних з розкуркулюванням, 23 с╕чня 1930 року створено ком╕с╕ю у склад╕ «Кос╕ора (голова), Балицького (голова Укра╖нського ДПУ — ╤. В.), Порайка, Демченка, Постишева». На зас╕данн╕ Пол╕тбюро ЦК КП(б)У 8 лютого того ж року було ухвалено: «а) затвердити розверстку по округах на заслання у в╕ддален╕ райони кра╖ни; б) вважати за необх╕дне зак╕нчити... всю цю операц╕ю до 15 травня».
Уже 27 лютого заступник Голови ДПУ УСРР Карлсон пов╕домля╓ про 10 ешелон╕в з 17 294 розкуркуленими (з них чолов╕к╕в — 6 256, ж╕нок — 5 718, д╕тей — 5 320), що через станц╕ю Бахмач «пройшли на територ╕ю РРФСР».
У наступному пов╕домленн╕ — в╕д 09.03.1930 року — цей депеушник пов╕домля╓ про зак╕нчення розкуркулювання в 11 округах (табл. 1), з яких за меж╕ Укра╖ни було вивезено, за неповними п╕драхунками, в╕д 35 до 40 тисяч ос╕б.
Ц╕лком слушною ╓ думка деяких досл╕дник╕в цього пер╕оду про те, що 1930 року Укра╖на стояла «на пороз╕» громадянсько╖ в╕йни. Про це св╕дчать численн╕ пов╕домлення з м╕сць. Зокрема, у «Спец╕альному зведенн╕ про активн╕ антирадянськ╕ прояви на Укра╖н╕ (за даними на 9 березня 1930 року)» зазначалось (мову та стиль ориг╕налу збережено — ╤. В.):
«Всего охвачено массовыми выступлениями 16 округов:
1. Шепетовский
2. Бердичевский
3. Сумской
4. Проскуровский
5. Днепропетровский
6. Изюмский
7. Тульчинский
8. Волынский
9. Белоцерковский
10. Каменский
11. Могилевский
12. Кременчугский
13. Полтавский
14. Винницкий
15. Сталинский
16. А.М.С.С.Р.

(Продовження буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12652

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков