Версiя для друку Обговорити в форумi

Голодомор не можна замовчувати, бо це тримає суспільство в депресивному стані. Щоб Україна стала успішною державою, треба цю тему вивчити до кінця. На цьому наголосив директор Інституту суспільних досліджень, кандидат історичних наук Володимир Панченко на прес-конференції в Укрінформі.
«Забуття неможливе. Тему «Голодомор і суспільство» ми маємо проговорювати з цифрами і фактами до того моменту, поки це не стане безболісним. Тобто не можна сказати: давайте забудемо, бо це означатиме утримання суспільства в депресії, а депресивне суспільство не може бути успішним. Треба мати максимум інформації, від цього насправді не відбувається збільшення агресії, а навпаки — агресія буде зменшуватися», — підкреслив В. Панченко.
Він зазначив: суспільна депресія призводить до того, що людина, а відтак і нація, не може бути конкурентоспроможною. У соціально-економічному сенсі це є патерналізм. Це перешкоджає українцям бути заповзятливими, замість того, щоб починати свій бізнес, людині краще іти до когось працювати. Це надзвичайно шкідливе відчуття. І це в той час, коли всі країни борються за те, аби відсоток підприємців був високий — тобто 70% населення повинно хотіти мати свій бізнес.
«Голодомор і призвів до стану, який ми спостерігаємо сьогодні, — до неуспішності кожної нашої людини і нації загалом, на відміну від поляків, чехів, словаків, які не переживали цього надзвичайного фізичного і морального виснаження. Попри те, що у них був комуністичний режим, вони мали в собі залишки нормальної свідомості, в той час, як наш народ втратив цю нормальну свідомість і залишився психічно хворим і таким хворим є на сьогодні», — сказав директор Інституту суспільних досліджень і додав, що жертви Голодомору передали свої психологічні якості вже до третього покоління. В четвертому поколінні це починає зникати, і цей процес можна пришвидшити. «Процес лікування передбачає заглиблення в цю проблему. Якщо людина і суспільство закриваються від цієї проблеми, замість того, щоб відкритися, пройти через це і зрозуміти, — це не означає виліковування», — акцентував В. Панченко.
Науковий співробітник Інституту суспільних досліджень Ірина Рева навела цифри з дослідження, в якому порівнюються психологічні властивості людей, які пережили Голодомор, і тих, які його не переживали. «Відчуження від України та її національних інтересів є у 63% українців, які постраждали від голоду, цей показник наявний лише у 7% людей того ж віку на територіях, де Голодомору не було. Майже такі ж цифри стосовно українофобських настанов: у 63% українофобські настанови присутні в контрольній групі, яка пережила Голодомор, і 3% — в групі людей, які його не переживали», — поінформувала вона.
І. Рева додала, що типовою рисою постгеноцидного суспільства є зниження самооцінки, невпевненість у собі. Це для українців є властивою і серйозною проблемою, як і уникаючий спосіб реакції на конфліктну ситуацію — коли людина не захищає свої інтереси, самоусувається і чекає, доки ситуація вирішиться сама. «Поступово ми позбуваємося цих рис. Але бажано докласти зусиль до подолання постгеноцидних наслідків, тому що деякі риси можуть переходити в суспільні настанови», — підкреслила науковець.
Вона також наголосила: вкрай важливим для українців є позитивне переосмислення історії, перегляд травматичних подій не з тим, аби зациклитися на тому, що ми бідні, нещасні, а побачити те, що ми вижили, і вижили саме завдяки тому, що одні люди рятували інших, що люди навіть у найстрашніших ситуаціях залишалися людьми попри свій страх, попри те, що їм самим було погано.

Валентина ПАЩЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 06.12.2013 > Тема ""Білі плями" історії"