Версiя для друку Обговорити в форумi

Постаті

Активісти одеських молодіжних громадських організацій «Студентська Свобода» та «Сокіл» встигають не лише лекції та семінари відвідувати, займатися політичною та громадською роботою, а й постійно поповнюють знання в рамках свого Ідеологічного клубу. Свою чергову зустріч 9 листопада вони присвятили Дню української писемності та мови, поєднавши її з відзначенням 100-річчя від дня народження свого земляка — видатного науковця, етнографа та письменника Олекси Воропая. Прикро, що цю дату обминули своєю увагою не лише прихильні до «русского міра» місцеві органи влади, а й працівники закладів культури.
З лекцією про життя та творчість Олекси Воропая виступив голова обласної організації МГО «Студентська Свобода» Костянтин Василець. Він докладно розповів, що цей науковець і письменник має у своєму доробку не лише двотомний збірник «Звичаї нашого народу», а й книжки, майже невідомі сучасному українському читачеві. Серед них — «Вогні в церкві», «Українські народні легенди», «Українські народні загадки», «Ясир», «Пригоди Марка Чубатого». У 1953 році О. Воропай видав у Лондоні невелику, трохи більше 40 сторінок, книжку «У дев’ятім крузі». А завдяки її перевиданню в 1954 році англійською мовою, це одне з перших у світі документальних свідчень про Голодомор 1932-1933 рр. стало широковідомим. Ця книжка сповнена болем серця автора, мати якого померла у 1933 році від голоду.
1944 року Олекса Воропай з Одеси виїхав до Німеччини. Роки поневірянь у таборах переміщених осіб він детально описав у книжці «В дорозі на Захід». Згодом родина Воропая перебралася до Англії, сам він захистив докторську дисертацію, а його праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української еміграції, а й у науковому світі Європи, США та Канади. Помер Олекса Воропай у 1989 році, а два роки потому в Україні побачила світ його головна праця «Звичаї нашого народу». Де зберігається нині архів ученого, невідомо. Його документи, підготовчі матеріали до невиданих праць ще не вивчено. Схоже, що час повернення більшості праць Воропая ще не настав, але одеська «Просвіта» вже зробила крок на цьому шляху. Тепер до неї долучилися і молоді «свободівці».
«Праці Олекси Воропая є дуже актуальними, бо зараз українцям намагаються нав’язати абсолютно чужі цінності, що суперечать українським національним традиціям та звичаям. Під глобалістичними процесами нині намагаються стерти культурні кордони між націями, а ми, в свою чергу, будемо культивувати нашу самобутність і закликати українців берегти звичаї, вивченню яких приділив своє життя наш видатний земляк Олекса Воропай», — зазначив Костянтин Василець.
До цього мені лише залишається додати, що найкраще відзначило 100-річчя від дня народження Олекси Воропая Університетське видавництво «Пульсари». Воно видало книгу «Звичаї нашого народу» — уперше в кольоровому варіанті. Ілюстрації до цього тому, що має понад 600 сторінок, виконала художниця Інна Бородаєва. А презентація книжки відбулася ще в січні цього року. Нею не можна не захоплюватися, бо тут ґрунтовне наукове дослідження викладено яскравою й образною народною мовою. Читаєш ці оповіді й здається, ніби разом з автором береш участь у різдвяних чи купальських святах.
Ось лише один фрагмент, як сільські хлопчаки колядували:
«Була в нашому селі вдова — бідна така... Хата — копиця сіна; як великий сніг, то й вікон не знати. Ми її теж не минали, бо казали у нас: «Гріх обминути бідного!». Хоч знали, що нічого не винесе, але співали, — співали їй «вдовиної»:
А чи вдома, вдома бідная вдова?
Немає вдома — пішла до Бога,
Бога благати, щастя прохати:
— Ой, дай, Боже, два лани жита,
Два лани жита та й лан пшениці,
Лан пшениці — на паляниці...
— Ой, дай, Боже, ще й трохи гречки,
Трохи гречки — на варенички...
Бувай здорова, вдово,
з Ісусом Христом,
З Ісусом Христом та Святим Різдвом.
Дай, Боже!»

Сергій ГОРИЦВІТ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "Українці мої..."