Версiя для друку Обговорити в форумi

Напередодні святкування 200-літнього ювілею Т. Г. Шевченка варто згадати про ідейних натхненників його творчості, людей, які відтворювали український дух, історію, традиції й котрі стали сакральним символом нашого генія, — кобзарів. Цьогоріч виповнилося 210 років з дня народження одного з найвідоміших представників українського кобзарського мистецтва — Остапа Вересая.
Остап Вересай народився в 1803 р. на Полтавщині. Музичні здібності він успадкував від батька, який був незрячим і заробляв на прожиття грою на скрипці. В 4 роки вже й сам Остап втратив зір і, думається, іншого виходу, аніж податися у народні співці, у нього не було. Пройшовши багаторічний вишкіл пісенному ремеслу у досвідчених майстрів музичного слова, Остап Вересай у 18-річному віці отримав кобзу, розпочавши своє визначне мистецьке сходження.
Він подорожував багатьма куточками українських земель, виконуючи різноманітні балади, думи, сатиричні й гумористичні пісні. Остап Вересай мав невеликий пісенний репертуар, однак його живе виконання викликало захоплення. Він дуже уміло імпровізував, уживався в ролі своїх героїв, передавав їхні емоції й настрої так, ніби й сам був учасником тієї чи іншої визначної події минувшини. На його виступи завжди сходилося багато людей.
Не дивно, що на таку постать накинули оком і вищі кола тогочасного суспільства. Художник Лев Жемчужников створював його численні портрети, етнограф і письменник Пантелеймон Куліш записував його пісні, а сам Кобзар Тарас Шевченко послав Остапові Вересаю свою однойменну збірку віршів з дарчим автографом і невеликою сумою грошей.
Щиро полюбив народного співця і засновник української класичної музики — Микола Лисенко. Композитор професійно описав творчість кобзаря, зробив його знаменитим серед широкого загалу, популяризував його ім’я. Крім цього, Микола Віталійович залучив О. Вересая до своїх багатьох концертів у Києві, Москві, Петербурзі, різноманітних святкових й урочистих дійств, що зробило його знаним і відомим далеко за межами України.
Чи не головною тематикою творів кобзаря було прославлення славного козацького минулого. Це, звичайно, не могло сподобатися царській владі. Остапові Вересаю було заборонено виступати на концертах, відбув він і ув’язнення, однак попри все він завжди залишався собою, оспівуючи віковічні прагнення українського народу — волю, самостійність та героїзм.
Останні десятиліття свого життя О. Вересай провів у с. Сокиринці (нині Срібнянський район Чернігівської області). Тут він і помер у 1890 р. На його честь в селищі був створений музей та віднедавна проводиться фестиваль кобзарського мистецтва.
Його гра зачаровувала й дивувала, його спів приїжджали послухати іноземні міністри й письменники, він завжди ідентифікувався з українським, відображаючи його відвагу, силу та патріотизм. Саме такі люди стали справжніми хранителями української культури та традицій, надавши великий поштовх для творчості Тараса Григоровича Шевченка.
Тож згадаймо видатного представника кобзарського мистецтва — неперевершеного Остапа Вересая.

Олександр МУШТА,
науковий співробітник музею О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського Кам’янського державного історико-культурного заповідника
Черкаська область

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "Українці мої..."