Версiя для друку Обговорити в форумi

Днями у центрі інформаційних повідомлень кримських ЗМІ опинилась синагога, яку севастопольська єврейська релігійна община «Хабад» будує біля майдану Повсталих.
Взагалі-то, будівництво культових споруд у Севастополі — не новина. За останні десять років у місті збудовано більше десятка церков лише УПЦ Московського патріархату, однак перша в місті синагога, яка хоч і будується неподалік від майдану, чомусь стала поперек дороги проросійським організаціям міста.
З вимогою припинити будівництво цієї культової споруди синагогу пікетували спільним пікетом «Русская община Севастополя», російська община «Соболь», проросійський рух «За єдіную Русь» і «казачья» чорноморська сотня. У своїх виступах лідери названих організацій обізвали синагогу «капіщем», а релігійну общину — «нацистской ультраортодоксальной сектой». Та пікет і грізні заяви з вимогою припинити будівництво синагоги на єврейську громаду бажаного для проросійських організацій ефекту не справили, тоді через тиждень будівлю вночі закидали свинячими головами. Таким способом різномасті російські активісти помстилися севастопольським євреям.
Досі доволі стримана і миролюбна єврейська громада у відповідь провела прес-конференцію, на якій рада севастопольської єврейської релігійної общини «Хабад» виступила з офіційною заявою, якою названі вище організації були звинувачені не лише у фашизмі, а й у «нацистській пропаганді» і діях. Таким чином був спровокований міжрелігійний конфлікт, якщо не більше.
Здавалося, що міська влада мала би оперативно відреагувати на відверті провокаційні дії проросійських організацій, які сіють у місті міжнаціональний і міжрелігійний розбрат. Та вийшло дещо інше.
Реакція влади проявилася 12 листопада, коли на пленарному засіданні XIII сесії міської ради VI скликання одноголосно було ухвалене звернення депутатів севастопольської міської ради до Президента України і Верховної Ради України про необхідність вжиття заходів щодо «неукоснительного соблюдения статьи 37 Конституции Украины». Нагадаємо читачам, що це якраз та стаття, яка забороняє діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу, пропаганду війни, розпалювання расової, міжнаціональної, релігійної ворожнечі, отже, якраз тих самих дій, які демонструють і не тільки біля синагоги вищеназвані проросійські організації.
Однак, яке було здивування, коли громадськість ознайомили з доповіддю на сесії з цього питання, яку здійснив депутат від КПУ Артем Мальцев. Цей депутат у фашистських діях у Севастополі звинуватив ...український національно-визвольний рух, який існував понад шість десятиліть тому. Розлого довівши депутатам страхи, які несе в собі український націоналізм, Артем Мальцев запропонував своїм колегам, у зв’язку з виявленою ним загрозою фашизму в Севастополі, вийти з пропозицією перед керівництвом держави заборонити символіку ОУН, батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд», створених, на його думку, для «действий в операции Барбаросса совместно с диверсионными фашистскими батальонами» з членів ОУН, і які відтак стали базою Української повстанської армії, союзної з Вермахтом. «Иногда их называют «Украинский легион имени Степана Бандеры», кидав відкриттями депутат-дослідник.
Отже, з доповіді виходило, що свинячі голови в синагогу заносили не теперішні «казачкі» з антидержавних проросійських організацій Севастополя, а бандерівці чи то з «Роланду», чи то «Нахтігаля», а може, і з самого «Легіону імені Степана Бандери». Тут що не слово депутата, то нові історичні відкриття, на таке в народі кажуть: що дихне — то брехне!
 «Когда вижу, что по нашим улицам гуляет эта пакость с фашистской символикой, а на севастопольском Вечном огне львовские фашиствующие молодчики жарят яичницу, — не встидався брехати в сесійній залі з трибуни депутат, — я чувствую свою вину перед всеми 25 миллионами погибших из-за того, что ничего не могу сделать. Мы все, сидящие в этом зале, им жизнью обязаны. И каждый из нас по-своему в ответе за всё то, что происходит сегодня в городе и в стране. Именно это послужило причиной моей инициативы обращения к Президенту и высшему законодательному органу страны. Сегодня своим преступным бездействием, молчаливым согласием мы как будто бы смирились с уже расцветающей рядом с нами радикально-националистической идеологией, которую нам навязывает националистическое меньшинство, нам — большинству населения Украины. …И на уважении к их подвигу, а не на чуждой нам американской идеологии мы будем воспитывать наших детей и внуков», — заявив Артем Мальцев.
Далі цей дослідник основ фашизму розповів присутнім про загрозу, яку несе Україні український націоналізм та виступив проти переписування історії. А про синагогу і погрози єврейській громаді проросійськими активістами — ні слова.
Зрозуміло, чому цей комуніст, який веде цілком буржуазний спосіб життя, проти переписування історії. Бо тоді довелося би розказати депутатам і севастопольцям, що нацистські прихвосні з колаборантських проросійських воєнізованих організацій блукали севастопольськими вулицями в 1942-1944 роках якраз з тією ж самою символікою і прапорами, яку демонстрували біля будівлі синагоги всі оті теперішні «русскіє общіни» і «казачкі». І було їх тоді набагато більше, ніж в отих двох ротах, що іменувалися батальйонами «Нахтігаль» і «Роланд», і якими товаріщ Мальцев взявся лякати севастопольських депутатів, — аж чотири повнокровні батальйони СС. Слід було комуністу процитувати на сесії, як Ленін ще у далекому тепер 1921 році мріяв про допомогу італійських фашистів у звершенні світової революції. Чому цим закликом свого вождя до делегатів IV конгресу Комінтерну не хвалиться комуніст Мальцев?
Розказав би Мальцев колегам і нам усім заодно, дослідив би шлях і причини створення перших колаборантських підрозділів на території України, і навіть штабу і управління дивізії СС «Росія» саме у Севастополі. Або як партійні боси дременули у 1942 році з Севастополя, навіть не знищивши облікових карток рядових комуністів, чим практично видали їх окупантам, поділився би партійним досвідом зрад і антинародних дій своїх партійних попередників.
Це тим більш важливо, бо 16 грудня виповнюється 96 років першій Варфоломіївській ночі в Севастополі, кривавої різанини, яку організували і провели вірні ленінці-більшовики на чолі з Гавеном, Пожаровим і Ніною Островською щодо захоплення влади, організації збройного перевороту у місті. Чому не розказати про народження в крові севастопольців червоного флоту та подальші більшовицькі репресії, які перевершили репресії німецькі: кайзерівців і гітлерівців разом узятих. Було би якраз до місця, якраз до нинішньої традиції схилити голови перед пам’яттю безневинних жертв комуністичного терору в місті Севастополі, втрати від якого перевершили у кілька разів втрати Чорноморського флоту в роки Першої і Другої світових війн.
Врешті, говорячи про УПА, не треба було доповідачу спиратися на далекий від Севастополя Львів, бо, як свідчать архіви колишнього КДБ, підпілля ОУН і УПА в роки минулої війни діяло і у Севастополі, очолював його сотник «Петро», а результати їхньої антигітлерівської боротьби після розстрілу цього підпілля спершу гітлерівцями в 1943 і остаточно комуністами у 1944 році присвоїли собі після війни комуністи.
Та Мальцев про більшовизм і його криваві репресії у Севастополі не говорить, для нього фашизм — це все, що пов’язане з незалежністю України. Тому він, скоріш за все, вважає антиконституційні дії проросійських організацій такими, що повністю відповідають статті 37 Конституції України.
Як на мене, дивним виглядає факт того, що навіть члени Партії регіонів у залі міськради робили вигляд, що вірять словам доповідача і замшілим комуністичним догмам, відвертій брехні (коли хто бачив львів’ян, що смажать яєчню на Вічному вогні на майдані Нахімова?) і перекрученим історичним фактам, та не бачать фашистських колон майже під стінами власної міської ради. Можливо, існує між ними якийсь зв’язок, про який ми не відаємо?
Тому вже взагалі не виглядали дивними відверто профашистські і провокаційні антиукраїнські дії наступного після сесії дня тих же організацій, але вже під стінами Генерального консульства Польської Республіки у Севастополі. На черговому пікеті вони войовничо погрожували полякам спалити їхнє консульство «коктейлем Молотова». І демонстративно під брамою консульства виливали якусь запалювальну рідину. «Каждый русский ребёнок умеет готовить коктейль Молотова», «ми єщьо прідьом», — погрожував у бік консульства отаман козаків чорноморської сотні.
Якихось дій правоохоронних органів чи, як прийнято зараз називати, — силових структур на відверті вже не тільки міжнаціональні, а міжнародні провокації антидержавних сил не простежувалося. У міліціонерів, що стояли поряд, таке дійство викликало задоволення. Тож оця антиукраїнська вседозволеність, слід очікувати, вже незабаром викличе новий сплеск антиукраїнських і міжнаціональних провокацій, відвертої історичної брехні і перекручування історичної правди, направленої на приниження українців і Української держави.
Тож Президенту України і уряду країни і справді слід звернути пильну увагу на виконання в Севастополі статті 37 Конституції України та роль при цьому міської влади.

Мирослав МАМЧАК
м. Севастополь

Російський пікет біля польського консульств

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 22.11.2013 > Тема "Резонанс"