Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4268)
З потоку життя (7286)
Душі криниця (3926)
Українці мої... (1572)
Резонанс (1844)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (585)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (121)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (118)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МОРСЬКИЙ М╤Н╤СТР УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ
14 серпня виповниться 160 рок╕в в╕д народження в╕це-адм╕рала УНР та Укра╖нсько╖ Держави Андр╕я...


ПСИХОЛОГ╤ЧН╤ ПОРТРЕТИ «В╤ЙНИ» ЕМОЦ╤ЙНОГО ФОТОГРАФА
Олександр Гляд╓лов весь цей час документу╓ бойов╕ д╕╖ та ╖х насл╕дки по вс╕й кра╖н╕.


МИ ЗНА╢МО, ЩО ПЕРЕМОЖЕМО
Козак Мамай ХХ╤ стол╕ття запряг вола ╕ тягне п╕дбитий рос╕йський танк.


«УКРА╥НСЬКИМ Д╤ТЯМ – УКРА╥НСЬКУ КНИГУ!»
Укра╖нським д╕тям в ╓вропейськ╕ кра╖ни передано понад 190 тисяч книжок.


ЛЮДМИЛА СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХ╤ВСЬКА: «СЕРЕД ВОРОЖИХ ОБСТАВИН БАТЬКИ ВИХОВУВАЛИ НАС СВ╤ДОМИМИ УКРА╥НЦЯМИ»
В цей тривожний ╕ водночас величний час, коли трива╓ боротьба за укра╖нську Укра╖ну, так важливо...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 25.10.2013
КОЗАЦЬКИЙ ГЕТЬМАН БАЙДА-ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

Постат╕


П╕сню про Байду зна╓, мабуть, кожен в Укра╖н╕. Та далеко не вс╕м в╕доме справжн╓ пр╕звище цього легендарного героя, якому народ дав таке звучне ╕м’я, а ще менше в╕дом╕ житт╓в╕ кол╕з╕╖ ц╕╓╖ людини.
Байдою звали Дмитра ╤вановича Вишневецького, якому по праву судилося стати одним ╕з перших ватажк╕в козаччини. Одразу зазначимо, що досл╕дники неодностайн╕ у питанн╕ — хто саме був першим. Користуючись найб╕льш повним ╕ науково вив╕реним списком, який подано в працях академ╕ка М. С. Грушевського з ╕стор╕╖ Укра╖ни, схиля╓мося до думки, що саме Дмитро Вишневецький започаткову╓ укра╖нське гетьманство.
Князь Дмитро ╤ванович Вишневецький був старшим ╕з чотирьох син╕в князя ╤вана Михайловича Вишневецького. Його ╕м’я згаду╓ться вперше в люстрац╕╖ 1545 р. (де заф╕ксован╕ матер╕али рев╕з╕╖ Волинського во╓водства). В цих документах Вишневецький значився як володар ма╓тк╕в у селах Кушнин, П╕дгайц╕, Окнин, Тараж, Комарин, Крутнев, Лопушна Кременецького пов╕ту.
Про родов╕д Д. Вишневецького серед ╕сторик╕в нема ╓дино╖ думки. Польськ╕ вчен╕ вважають, що в╕н походить з роду Корибута сина Ольгердова. Рос╕йський ╕сторик М. М. Карамз╕н в╕дносить його до нащадк╕в Рюрика. «Родословная книга» засв╕дчу╓ походження Вишневецьких з княжого роду Гедимин╕в. Доречно згадати з цього приводу думку М. Грушевського: «Р╕д княжат Вишневецьких був галузею (старшою л╕н╕╓ю) кн. Збаразьких, потомк╕в князя Федька Несвизького, славного героя повстання укра╖нського панства п╕д прапором Свитригайла. Се був багатий княжий р╕д, якого гн╕здом була полуднево-зах╕дня Волинь (Кременеччина), а два близько положен╕ м╕стечка Збараж ╕ Вишневець, на тепер╕шн╕й галицьк╕й границ╕, дали ймення двом княжим л╕н╕ям сього роду».
Чи такою вже була л╕н╕я дол╕, чи то неспок╕йна вдача вела Дмитра Вишневецького шляхами тривожними, небезпечними, але це не були просто пошуки пригод, його честолюбив╕ устремл╕ння не прямували в б╕к турн╕р╕в ╕ пригод середньов╕чного лицарства. Хоча деяк╕ вчен╕, зокрема французька досл╕дниця Шанталь Лемерсь╓-Келькеже, схильн╕ до того, щоб трактувати його як кондоть╓ра (у буквальному переклад╕ — найманий полководець), проте житт╓пис Дмитра Вишневецького св╕дчить про безп╕дставн╕сть тако╖ характеристики. Перед нами поста╓ не романтичний шукач пригод, а ц╕льна геро╖чна натура. В ньому по╓дналася в╕двага варяга-дружинника ╕з значущ╕стю постат╕ литовського князя час╕в Ольгерда й В╕товта. Недарма Дмитра Вишневецького його сучасники пор╕внювали з╕ слов’янським богатирем, сил╕ якого було п╕двладне майже все.
В╕дваз╕ та мужност╕ таких людей в╕ддавали належне нав╕ть польськ╕ хрон╕сти. Вони не могли приховати свого захоплення «хоробрими русинами». Один з них так писав про народ, «ов╕яний славою»: «У подолян не в╕др╕зниш, хто пан, а хто слуга, ламаного шеляга не варта гординя. Не носять вони строкатого вбрання; вони ов╕ян╕ славою, яка дорожча ваших наряд╕в. Слава про цей народ в╕дома повсюди, ╕ залишиться за ним на в╕ки в╕чн╕, хоча б Польща й загинула. Те, що вчинив Геркулес, коли перебив г╕др ╕ не щадив земних бог╕в, то на Рус╕ може зробити кожен. Самсон роздер щелепи левов╕: под╕бн╕ подвиги в наш час русину ╓ звичними; могутн╕й турок роззявив на нас пащу, ╕ хоробр╕ русини не раз пхали до не╖ руку. Вирушив би в╕н з численним в╕йськом на Польщу, але зупинила його руська сила».
╤ Дмитро Вишневецький був ╕з то╖ само╖ славно╖ когорти, про яку писав хрон╕ст, а кр╕м того, в╕н мав у житт╕ й певну, визначену мету — захищати св╕й край в╕д споконв╕чних ворог╕в ╕ руйн╕вник╕в В╕тчизни — бусурман╕в.
Польський король Сиг╕змунд Август шанував Дмитра Вишневецького за см╕лив╕сть ╕ в╕двагу ╕ в 1550 р. призначив його старостою Черкас та Канева — тобто на т╕й меж╕, де н╕коли не припинялася боротьба м╕ж волелюбними козаками ╕ татарською ордою. Власне, тут ╕ потр╕бен був ватажок авторитетний та енерг╕йний, який орган╕зував би над╕йну в╕дс╕ч татарським полчищам, оборону в╕д наб╕г╕в на Укра╖ну.
Дмитро Вишневецький — це укра╖нський феодал польсько-литовсько╖ держави, хоч ╕ не з тих, хто ц╕лком влаштовував тогочасну адм╕н╕страц╕ю, яка здеб╕льшого в╕дсувала укра╖нц╕в в╕д процес╕в управл╕ння. Мотивували це тим, зазначав М. Грушевський, що для католицько╖ держави, якою була Литва, православн╕ не можуть бути щирими слугами. Управл╕ння державою ╕ пов’язан╕ з цим прив╕ле╖ тримало в сво╖х руках католицьке панство. А надання во╓водсько╖ посади нав╕ть так╕й надзвичайно заслужен╕й перед державою ╕ шанован╕й особ╕, як Костянтин Острозький, викликало бурю невдоволення серед католицького магнатства. Тому укра╖нське панство збайдуж╕ло до пол╕тичного життя, а займалося здеб╕льшого власним благоустро╓м. Але Дмитро Вишневецький не м╕г спок╕йно спостер╕гати, як на укра╖нськ╕ земл╕ зд╕йснювали граб╕жницьк╕ напади султанська Туреччина та Кримське ханство, як гинули м╕ста ╕ села, а тисяч╕ однов╕рц╕в гнали в полон. У ц╕й ситуац╕╖ польсько-литовський уряд виявився безсилим. Вс╕ оборонн╕ заходи литовське княз╕вство спрямувало лише на зм╕цнення окремих замк╕в на п╕вденному пограничч╕.
Дмитро Вишневецький мав нам╕р виступити в пох╕д проти загарбник╕в. Та обережний король стримував його, подекуди заради власного спокою, а здеб╕льшого — зв’язаний об╕цянкою перед кримським ханом Девлет-Г╕ре╓м.
Минуло два роки в╕д часу призначення Вишневецького старостою. Отримавши чергову в╕дмову в╕д польського короля про в╕йськове спорядження, в╕н поставив ультимативну вимогу, загрожуючи в раз╕ незгоди перейти на службу до московського царя або турецького султана. Можливо, прискорили таке р╕шення й особист╕ причини: невдале сватання до княжни Галешки Острозько╖. Не отримавши згоди короля, Вишневецький з╕брав заг╕н в╕дданих йому людей ╕ подався в степ. Згодом поселився в Б╓лгород╕, що належав тод╕ Туреччин╕.
II
Король, аби не втратити зд╕бного во╓начальника, послав г╕нця з проханням вернутися. Вишневецький повернувся до Черкас ╕ приступив до зд╕йснення давн╕шньо╖ сво╓╖ мр╕╖, а саме: спорудження в╕йськово╖ фортец╕, що над╕йно захищала б укра╖нськ╕ земл╕ в╕д нападник╕в. На Дн╕пр╕, серед численних порог╕в, на остров╕ Хортиця вир╕шив Дмитро Вишневецький звести замок. Чому саме тут? Бо з п╕вдня до Укра╖ни прилягала могутня Турецька держава, заснована на ру╖нах В╕зант╕╖, яка забрала п╕д свою оп╕ку сус╕дн╕ княз╕вства — Серб╕ю, Болгар╕ю, Молдав╕ю, а на сход╕ — простяглися волод╕ння Кримсько╖ Орди, що заснувалася тут ╕з столицею в Бахчисара╖.

(Зак╕нчення в наступному номер╕)

У м╕ст╕ Тальне Черкасько╖ област╕ на центральн╕й площ╕ встановили ╓диний в Укра╖н╕ пам’ятник чотирьом гетьманам — ╤вану Мазеп╕, Петру Дорошенку, Байд╕-Вишневецькому ╕ Богдану Хмельницькому.
 Як пов╕домили УН╤АН у прес-служб╕ Тальн╕всько╖ райдержадм╕н╕страц╕╖, над створенням скульптурно╖ композиц╕╖ працювала група художник╕в, скульптор╕в та ╕сторик╕в, а реал╕зац╕я проекту стала можливою завдяки сприянню та ф╕нансов╕й п╕дтримц╕ м╕сцевого благод╕йника Володимира Мовчана ╕ народного депутата Геннад╕я Бобова.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12468

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков