Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4268)
З потоку життя (7286)
Душі криниця (3926)
Українці мої... (1572)
Резонанс (1844)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (585)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (121)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (118)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МЕДОВИЙ СПАС
Наш╕ традиц╕╖


Галина ЛИТОВЧЕНКО: РОНДЕЛ╤ З КРИМСЬКИХ ОБ╤ЙСТЬ
«У вирвах стогне мирний наш квартал, жахн╕ ру╖ни на п╕дмогу кличуть…»


НЕСПАЛИМА. З ГЛИБИНИ СТОЛ╤ТТЯ. НЕЗБОРИМА
У столиц╕ в╕дкрилася художня виставка ╕сторично╖ картини.


ПЕРШИЙ КОРОВАЙ
Наш╕ традиц╕╖


СКУЛЬПТУРА ╤ КРИМСЬК╤ ПЕЙЗАЖ╤
Нин╕ козацьк╕ нащадки захищають Укра╖ну в╕д орди. Як ╕ предки колись…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 25.10.2013
ЗУСТР╤Ч╤ НА ФОРУМ╤

В╕длуння книжкового свята

Про Форум видавц╕в у Львов╕ я вже написав чималий матер╕ал (див. «КС» в╕д 20.09.2013 — «Форум в╕дроджу╓ ╕ п╕дтриму╓ нашу ╓вропейськ╕сть»), але до ц╕╓╖ теми можна повертатися знову й знову. Адже Форум — це вже суто льв╕вське явище, ╕ в╕н дуже допомага╓ розкрити потенц╕йн╕ можливост╕ «галицького П’╓монта». У вересн╕ це м╕сто ╕нтенсивно сп╕лку╓ться з рештою рег╕он╕в Укра╖ни. Це не формальне сп╕лкування, звичайно, але воно зам╕ня╓ тисяч╕ наукових конференц╕й. Для прикладу наведу лише три зустр╕ч╕, три розмови з в╕дв╕дувачами Форуму, ╕ ви зрозум╕╓те, наск╕льки це неформальне сп╕лкування розширю╓ горизонти. А якщо це помножити на к╕льк╕сть гостей?
Скаж╕мо, Дмитро Бондаренко, молодий укра╖номовний письменник з Дн╕пропетровська, завжди багато розпов╕да╓ про мовн╕ тенденц╕╖ у сво╓му великому промисловому м╕ст╕. Все перепов╕дати не буду, наведу лише маленький фрагмент нашо╖ з паном Дмитром розмови:
— Нер╕дко був св╕дком такого, — зауважу╓ письменник, — дн╕пропетровський укра╖нець-сх╕дняк раптом усв╕домлю╓, що в╕н — великий патр╕от ╕ п╕сля багатьох рок╕в сп╕лкування рос╕йською раптом вир╕шу╓ перейти на укра╖нську. ╤ перше, що в╕н робить, то це йде у найближчий магазин ╕ вимага╓ в╕д продавц╕в, щоб т╕ з ним сп╕лкувалися укра╖нською. Хоча сам лише вчора розмовляв рос╕йською... Причому вимага╓ це агресивно, з якимись претенз╕ями, нав╕ть ╓ внутр╕шня готовн╕сть до скандалу. А пот╕м, розчарувавшись, каже: «Ось бачите, не дають нам говорити р╕дною мовою!». ╤ назавтра ж переходить на рос╕йську мову. Таких приклад╕в я знаю чимало. Як людина, яка завжди сп╕лку╓ться укра╖нською в рос╕йськомовному Дн╕пропетровську, маю свою точку зору: не варто вимагати, щоб у розмов╕ з тобою переходили на укра╖нську. Проте сила особистого прикладу може вплинути на багатьох. Наприклад, той же дн╕пропетровський театр одного актора «Крик». Його кер╕вник, режисер ╕ виконавець в одн╕й особ╕ Михайло Мельник ще в непевних дев’яностих ходив по ВНЗ, школах ╕ укра╖нською мовою запрошував в╕дв╕дати св╕й укра╖нський театр. На нього тривалий час дивилися, як на дивака. Але зараз вже ма╓ ц╕лком заслужений авторитет, на його вистави завжди розкуплен╕ квитки нав╕ть на дек╕лька м╕сяц╕в наперед. ╤ люди бачать, що св╕дома укра╖номовна людина ц╕лком може в╕дбутися ╕ в нав╕ть суц╕льно ╕ншомовному середовищ╕, якщо вона д╕╓ не через агрес╕ю, а через культуру.
Чудовим м╕сцем для зустр╕чей п╕д час Форуму традиц╕йно ╓ «молочне» кафе на Коперн╕ка. Ось ╕ цього разу випадково побачив там добре в╕домого «св╕тличанам» Володимира Леонюка з приятелем. Т╕ несп╕шно пили каву ╕ про щось говорили. За зб╕гом обставин я того ж ранку витягнув ╕з поштово╖ скриньки «Кримську св╕тлицю», а в н╕й — ╕нтерв’ю з паном Леонюком. Порадував колишнього пол╕тв’язня, незламного борця за укра╖нськ╕сть Берестейщини. А пот╕м виявилося, що поряд з ним сидить колишн╕й однокурсник добре в╕домого «св╕тличанам» журнал╕ста Валер╕я Тарасова — Орест Чорн╕й. Вчилися вони з майбутн╕м редактором феодос╕йсько╖ «Победы» у нашому ж таки Львов╕ у 1961-1966 роках. А ще з ними тод╕ вчився поет з Берестейщини Антон Цвид. Почали говорити про одного, а пот╕м про другого ╕... не зчулися, як година пройшла. Так що — св╕т т╕сний! А льв╕вська кава п╕д час Форуму видавц╕в — це вже не так нап╕й, як зас╕б зближення людей. Ну, це не мною першим сказано, я просто повторюю прописну ╕стину.
А пот╕м була ц╕кава розмова (у тому ж кафе) з двома закарпатцями Миколою Михайлюком ╕ Павлом Годваном. Вони, мешканц╕ гуцульського Рахова, не могли пропустити таку под╕ю, як Форум видавц╕в. Для нас ╕з «св╕тличанином» Романом Михайловичем Пляцком ця зустр╕ч стала нагодою поговорити про закарпатську специф╕ку в пол╕тичному житт╕ Укра╖ни. Напередодн╕ ми встигли переглянути часопис «Укра╖нський тиждень», де була стаття «Лояльн╕ прагматики». Йшлося про ментал╕тет закарпатц╕в, ╖хн╕ пол╕тичн╕ уподобання. Була там ╕ «електоральна мапа Закарпаття», на як╕й р╕зними кольорами були зафарбован╕ райони област╕. Найб╕льш проукра╖нськими рег╕онами, виявля╓ться, ╓ Рах╕вський ╕ М╕жг╕рський. У першому переважають гуцули, у другому живуть бойки. ╤ одн╕, й друг╕ мають етнограф╕чних родич╕в по ╕нший б╕к Карпатського хребта. Тому й в╕дчувають себе нев╕д’╓мною частиною Укра╖ни. Але ╓ ще там ╕ «русинськ╕» терени, ╕ угорськ╕... Ми з Романом Михайловичем поц╕кавились: чому у сус╕дньому з Гуцульщиною Тяч╕вському район╕ настро╖ ╕нш╕? Виявилося, що «червоний пояс» Закарпаття ╕сну╓ досить давно. Тяч╕вц╕ давно вже ╖здять на зароб╕тки в Рос╕ю, тому часом краще волод╕ють л╕тературною рос╕йською, ан╕ж л╕тературною укра╖нською. Якщо на Гуцульщин╕ ╓ ╕ греко-католицьк╕, ╕ реформаторськ╕ церкви, то Тяч╕вщина ╓ переважно вотчиною УПЦ МП. Остання традиц╕йно п╕дтриму╓ пророс╕йськ╕ настро╖. ╢ ще так званий «Центр», тобто типове Закарпаття, так зван╕ русинськ╕ рег╕они, для яких характерна лояльн╕сть до влади та ор╕╓нтац╕я на м╕сцевих л╕дер╕в. Якщо Рах╕вщина — це закарпатська Галичина, а Ужгород — це закарпатський Ки╖в, то Берег╕вський район (м╕сце компактного проживання угорц╕в) можна назвати м╕сцевим Кримом. Ось так ми з Романом Михайловичем ознайомилися з рег╕оном, який н╕би й поряд, але не надто добре вивчений. Добре, що Форум сприя╓ контактам укра╖нц╕в з р╕зних рег╕он╕в!

Серг╕й ЛАЩЕНКО


На фото:
С. Лащенко, М. Михайлюк, П. Годван, Р. Пляцко

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12455

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков