Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4268)
З потоку життя (7286)
Душі криниця (3926)
Українці мої... (1572)
Резонанс (1844)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (585)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (121)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (118)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПУСТКА…
А чому б цей гуртожиток не привести до ладу ╕ не в╕ддати його вимушеним переселенцям?


9 СЕРПНЯ - М╤ЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ КОР╤ННИХ НАРОД╤В
М╕жнародний день кор╕нних народ╕в щор╕чно в╕дзнача╓ться 9 серпня.


НЕЗАКОННИЙ ╤МПОРТ НАФТОПРОДУКТ╤В ╤ «СТЕЖКА» ДО МЕДВЕДЧУКА: СУДИТИМУТЬ 14 МИТНИК╤В
П╕д час митного оформлення службов╕ особи митниц╕ “не пом╕чали” п╕дм╕ни…


ПРЕЗИДЕНТ ПРИЗНАЧИВ КОСТ╤НА ГЕНПРОКУРОРОМ
Президент Укра╖ни Володимир Зеленський призначив Андр╕я Кост╕на генеральним прокурором Укра╖ни.


ОЛЕКСАНДРА КЛИМЕНКА ПРИЗНАЧИЛИ КЕР╤ВНИКОМ САП
Кер╕вником Спец╕ал╕зовано╖ антикорупц╕йно╖ прокуратури 28 липня був призначений Олександр Клименко.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 25.10.2013
СЕКРЕТИ ГЕНЕРАЛА Т╤ШКОВА

Захисник В╕тчизни

╢ в наш╕й держав╕ закохан╕ в свою справу люди, як╕ ╓ прикладом для ╕нших. ╥х любить широкий загал, з ними хочуть фотографуватися ╕ мал╕, ╕ доросл╕, вони ╓ авторитетами в сво╖й царин╕ ╕ знаковими постатями для кра╖ни ╕ нав╕ть св╕ту. Такою людиною ╓ ╕ Юр╕й Михайлович Т╕шков, кандидат техн╕чних наук, генерал-майор, директор науково-випробувального центру Збройних Сил Укра╖ни, легенда в╕тчизняно╖ випробувально╖ ав╕ац╕╖ ╕ льотний довгожитель. А нещодавно в╕н в╕дсвяткував св╕й юв╕лей – 65 рок╕в!
Ще при Союз╕ кра╖на в╕дзначила Юр╕я Т╕шкова найвищою нагородою, про яку мр╕яв кожен випробувач, званням «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». За всю ╕стор╕ю таких льотчик╕в було лише 445. В Укра╖н╕ в╕н став Геро╓м Укра╖ни, а у 2013 роц╕ удосто╓ний ╕ Державно╖ прем╕╖ Укра╖ни в галуз╕ науки ╕ техн╕ки.
На теренах СНД ╕, напевно, в св╕т╕ (адже широко це не практику╓ться) в╕н — ╓диний, хто ма╓ тисяч╕ ╕ тисяч╕ випробувальних посадок вертольот╕в «без двигун╕в». Саме так╕ посадки за ╖хню небезпеку американц╕ та англ╕йц╕ прозвали «гл╕садою смерт╕». Все його життя – коп╕ткий труд, самовдосконалення ╕ майстерн╕сть, пошук ╕ усп╕шне знаходження шлях╕в самореал╕зац╕╖.
Про те, як талановитий г╕рський прох╕дник-п╕дривник став видатним ав╕атором, наше ╕нтерв’ю.

— Юр╕ю Михайловичу, у ваш╕й б╕ограф╕╖ в╕дсл╕дкову╓ться сво╓р╕дна маг╕я чисел! Розкаж╕ть, будь ласка, коротко про себе.
— Народився в багатод╕тн╕й родин╕ у степовому селищ╕ в Середн╕й Аз╕╖ п╕д Алма-Атою в 1948 роц╕. До льотного училища вступив у 1968 роц╕, у 1978-му розпочав службу на випробувальному аеродром╕ у Криму, в 1998 роц╕, знову р╕вно через 20 рок╕в, очолив Державний науково-випробувальний центр ЗС Укра╖ни. Прол╕тав 45 рок╕в, осво╖в близько 45 тип╕в л╕тальних апарат╕в, за штурвалом пров╕в понад 5000 годин. Займаюся випробувальною ╕ науковою роботою в сфер╕ ав╕ац╕йно╖ техн╕ки ╕ озбро╓ння, старший науковий сп╕вроб╕тник, академ╕к Академ╕╖ технолог╕чних наук Укра╖ни. Учасник миротворчо╖ м╕с╕╖ в Республ╕ц╕ Югослав╕я та почесний громадянин К╕ровського району.
— В чому поляга╓ секрет вашого усп╕ху?
— З дитинства мене привчили трудитися, ось ╕ виходить як сл╕д. А якщо робити щось з примусом, то ╕ результату не буде. Один льотчик якось сказав, що я зд╕йснив ус╕ сво╖ дитяч╕ мр╕╖!.. Хтось каже – талант. А талант – це 99 в╕дсотк╕в роботи ╕ один — зд╕бностей. Коли це зб╕га╓ться, то з’явля╓ться любов до роботи ╕ людина ста╓ усп╕шною.
— А в чому секрет льотного довгол╕ття?
— В усьому треба знати м╕ру, в житт╕ багато принад ╕ тому здоровий спос╕б життя — не пуст╕ слова... По-перше, дякую сво╖м батькам, як кажуть, «спасибо матери с отцом, что вышел ростом и лицом». З дитинства не годували н╕якою «х╕м╕╓ю», пили молоко з-п╕д кор╕вки, ╖ли моркву, яблука, все було натуральне… По-друге, до льотчик╕в завжди ставилися з увагою: тут ╕ правильне харчування в льотн╕й ╖дальн╕, ╕ в╕дпустки, ╕ проф╕лактор╕╖. Усе це в комплекс╕ ╕ в╕д╕грало...
Я вже думав — треба завершувати… Але минулого року в Таджикистан╕ дов╕дався, що одному льотчику виповнилося 65 рок╕в, допов╕ли президенту, той присво╖в йому звання генерала, ╕ ось йому вже 70, ╕ в╕н продовжу╓ л╕тати в горах Пам╕ру... Н╕хто ╕ гадки не мав, що можна л╕тати у такому в╕ц╕! Для м╕жнародних ав╕ал╕н╕й за стандартами ╤КАО – це, звичайно, межа. На рад╕сть чи н╕, але у в╕йськових наказах льотний в╕к не обмежений! Шкода, що не зустр╕вся з цим чолов╕ком, я ╕з задоволенням потиснув би йому руку! Ось це – ор╕╓нтир!
— У вас ╓ мр╕я?
— Напевно, дожити до того в╕ку, коли онуки встануть на ноги. Вони багато знають, сп╕лку╓мося часто. Поки ╖х дво╓, ось-ось ╕ буде трет╕й. Максим уже вступив до ун╕верситету, а ╢вген ще в десятому клас╕. ╤нод╕ доводиться «виховувати» – перех╕дний пер╕од! Хочеться, щоб вони стали нормальними людьми, г╕дними членами нашого сусп╕льства. Оце ╕ ╓ мр╕я... Треба прожити з╕ св╕тлою, високо п╕днятою головою. Як ╕ я намагався жити, а мене м╕й батько наставляв.
— З яких людей ви брали приклад, у кого вчилися?
— ╢ люди, як╕ не просто мають природн╕ зд╕бност╕, а вони ╖х правильно розвинули, правильно ними користуються. На них треба р╕внятися, тягнутися до них. ╤ тод╕ буде результат… У Безенчуку п╕д Самарою нас, курсант╕в, вражало, коли командир полку полковник Бебешк╕н на вертольот╕ М╕-1 вимикав двигуни ╕ с╕дав прямо на стоянку. Для нас це був вищий клас, це захоплювало. Ось так треба л╕тати!..
Коли перейшов на випробувальну роботу, вчився у заслужених льотчик╕в-випробувач╕в, генерал╕в О. В. Преснякова, Е. М. Колкова, у полковник╕в ╢. М. Н╕к╕т╕на, В. В. Святошнюка, В. ╤. ╢фимова та багатьох ╕нших льотчик╕в, як╕ робили свою справу профес╕йно.
╤ в один момент зм╕г сказати: «Я можу робити на вертольотах все!». Сьогодн╕ для мене не ╕сну╓ жодного завдання на вертольот╕, якого б я не виконав. Мен╕ пощастило, але вважаю, що таланить тому, хто намага╓ться чогось досягнути. Я не заздр╕сний, ╕ коли хтось робить краще за мене, ╕ соб╕ думаю, а як мен╕ теж зробити краще. Це ╕ допомага╓ мен╕ в житт╕. Не рвався, не випрошував, але ╕нженери завжди просили командир╕в: «На випробування в╕дправте Т╕шкова, у нього виходить добре!».
Одного разу б╕ля острова К╕льдим в район╕ Норвег╕╖ вноч╕ йшли контрольн╕ польоти з корабля, з вис╕нням над морем, з п╕дйомом людей. А пот╕м начальник нашого управл╕ння генерал Колков сказав, що вперше за 35 рок╕в за результатами польот╕в отримав телеграму в╕д командувача ав╕ац╕╖ флоту з подякою, що льотчик добре ╕ пол╕тав, ╕ вив╕з людей, ╕ все роз’яснив… А я просто старався ╕ показував, що вм╕ю робити…
— Вам колись бувало моторошно?
— Страх р╕зним бува╓. Коли все ц╕пен╕╓ чи, навпаки, який моб╕л╕зу╓, жене адренал╕н, ста╓ митт╓вою реакц╕я. Тод╕ ╕ншим ста╓ бачення, ╕нше сприйняття ╕нформац╕╖. В мене орган╕зм, напевно, захища╓ться, закрива╓ться, стира╓ негатив з пам’ят╕… Як правило, я не пам’ятаю поганих людей, випадки…
Умови випробувань завжди р╕зн╕, а часом — непри╓мн╕. П╕д час посадки неподал╕к Севастополя на важкий ав╕анесучий крейсер «Новорос╕йськ» на вертольот╕ Ка-27ПЛ зламалася ст╕йка, ми впали на правий б╕к. Я праворуч сид╕в, командиром ек╕пажу був Микола Рижков, пот╕м в╕н став заслуженим льотчиком-випробувачем СРСР... Катастрофа сталася вноч╕, при крен╕ в 10 градус╕в, коли палуба ще й зд╕ймалася та опускалася на 8 метр╕в. Тих с╕м секунд я запам’ятав на все життя – бачив усе, був сконцентрований, працював автоматично… Бачив, як летять осколки скла, як зайнявся вертол╕т... Була думка, що зараз роздавить ╕ треба зберегти голову. Але страху не було. Нас врятувало те, що зламалася не л╕ва ст╕йка, що корабель переходив з л╕вого крену в правий, що нас протягнуло по палуб╕ метр╕в 15 ╕ кинуло на надбудови, а не за борт... На диво, з каб╕ни вибралися сам╕. Але пот╕м заснути не м╕г...
— А що треба знати молодому льотчику ╕ випробувачу?
— Треба любити свою справу. Треба розум╕ти ф╕зичну суть явища, яке в╕дбува╓ться, треба знати ╕нструкц╕╖, сумл╕нно вчитися, ╕ ставити соб╕ завдання стати майстром льотно╖ справи. Щоб м╕г сказати: «Я можу, я л╕таю!». Треба добре ор╕╓нтуватися ╕ ч╕тко в╕дпов╕дати на запитання….
Був такий знаменитий льотчик Михайло Михайлович Громов. В╕н казав, щоб навчитися керувати машиною, спочатку треба навчитися керувати собою. Бути стриманим. Для випробувача це – головне. Випробування – це коп╕ткий, творчий, не завжди прогнозований шлях. Це на папер╕ все добре склада╓ться, а в пов╕тр╕ бува╓ все навпаки. ╤ треба на це оч╕кувати, в╕дчувати, вм╕ти знаходити режими, прогнозувати, продумувати кожен пол╕т, не лише складн╕, але й прост╕ завдання! Як правило, катастрофи в╕дбуваються саме п╕д час звичайних завдань через людський фактор…
— А що у вас в житт╕ викликало захоплення, вразило?
— Вже у дорослому в╕ц╕ я побачив М╕ланський палац Дуомо... Його просто треба бачити! 400 рок╕в будували... В безперервному потоц╕ люди йдуть захоплен╕ та здивован╕ величчю палацу та майстерн╕стю зодчих… ╤ коли я в сторон╕ став, прислухався, щоб оц╕нити усю його красу повною м╕рою, то збагнув, що ╕ я щойно мав такий самий спантеличений вигляд! Тут розум просто поступа╓ться емоц╕ям! Ось в так╕ моменти ╕ розум╕╓ш увесь ген╕й людства... Або коли летиш над Пам╕ром, бачиш гори, р╕ки, потоки, то розум╕╓ш м╕сце людини в св╕т╕. Напевно, тому так багато мудрец╕в на Сход╕…
— Чи ╓ у вас улюблена страва? Як╕ ваш╕ вподобання?
— Будь-яка добре приготована! Я жодним чином не жартував, коли з задоволенням скуштував борщ у санатор╕╖ «Хм╕льник», а пот╕м 21 день його нахвалював. Кухар╕ щоразу виходили, дивилися, а де той генерал, який так хвалить!.. ╤ сам вм╕ю ╕ люблю готувати. Особливо добре плов виходить, шашлик, адже вир╕с у Середн╕й Аз╕╖, а там — це нац╕ональн╕ страви. А якщо дружина не завадить, то й борщ добре зварю! Чому? Бо в не╖ сво╖ рецепти, а в мене — сво╖… Головний секрет — треба готувати з любов’ю, тод╕ ╕ вийде смачно…
Подоба╓ться полювання. ╤ не питання когось вполювати чи пересл╕дувати… Ось на Чауд╕ взагал╕ особлива атмосфера. ╤деш ╕ рад╕╓ш сонцю, яке пливе по небу, дивишся, як хмарки б╕жать, яке пов╕тря чисте, як море далеко видно… З собакою гуляти люблю, особливо вранц╕, коли вста╓ сонце ╕ видно степ ╕ гори… Лазню топити подоба╓ться… З дитинства вир╕с на земл╕, мабуть, тому ╕ побудував будинок. На свята, вих╕дн╕, день народження в ньому завжди людно, з’╖жджаються родич╕, чути дитячий см╕х... Подоба╓ться виноград п╕др╕зати, доглядати дерева. Це ╓ ╕ труд, ╕ життя. Думаю, можу сказати, що я — щаслива людина...
А в юност╕ займався ╕ в╕льною боротьбою, нав╕ть виступав на чемп╕онатах, легкою атлетикою, десятиборством. Пот╕м м╕ж польотами добре грав у шахи, нав╕ть прозвали шаховим Марадонною. Займався ╕ парашутним спортом, мав понад тисячу стрибк╕в, виконував ус╕ нормативи, але обрав шлях випробувача... Захопився наукою, захистив дисертац╕ю… ╤ хочу сказати, яке ж це задоволення — розв’язати якусь наукову задачу!..
— Чим ви пиша╓тесь, а що не вдалося зробити?
— Для мене очолювати науково-випробувальний центр — це велика честь. Прибув сюди кап╕таном, дослужився до генерала ╕ вже 15 рок╕в керую колективом, слово «командувати» тут не п╕дходить. Треба, щоб люди розкривались, щоб п╕дходили творчо. Десь п╕дкажеш, десь вислуха╓ш, десь сам навчишся... Мен╕ випав не найкращий час — реформування, скорочення, але мен╕ вдалося в╕дстояти Центр. Це – моя горд╕сть. Сво╓ю роботою ми показали, хто ми ╓, довели, що ми потр╕бн╕ держав╕, що ми затребуван╕.
А душа болить ось за що. За 20 рок╕в ми навчили понад 100 льотчик╕в-випробувач╕в! Де вони зараз? Б╕льша частина розб╕глася по Африках, на зароб╕тки! Ще не так давно до грошового п╕двищення льотчик у держав╕ заробляв, як дв╕рник... ╤ ми пост╕йно балансу╓мо на меж╕. Так, ми можемо вир╕шувати важлив╕ державн╕ завдання, але за спиною нема╓ тих, хто нас п╕дпира╓… А профес╕ю льотчика-випробувача можуть осво╖ти не так вже й багато людей. ╤ коли люди стають на крило, ╕ зам╕сть випробувально╖ роботи летять в Африку грош╕ заробляти, це дуже болить... Потр╕бно, щоб розвивалася промислов╕сть, було багато роботи, тод╕ б народ не т╕кав. Ось це — принижу╓. Але ╕стор╕ю не зм╕нити, треба працювати в тих умовах, в яких ми ╓.
— ╤ на завершення розкаж╕ть, будь ласка, про найб╕льш повчальну ╕стор╕ю з вашого життя.
— Як не дивно, я завжди розпов╕даю одну ╕стор╕ю... Якось в м╕ст╕ Фрунзе, нин╕ Б╕шкек у Киргиз╕╖, ще студентами через погану погоду нас розм╕стили в одному готел╕. Хтось грав, хтось за столом в╕дпочивав, а мен╕ пощастило: на ст╕н╕ б╕ля л╕жка гор╕ло бра, л╕г ╕ почав читати. Заходить л╕тн╕й чолов╕к, подивився на вс╕х ╕ похитав головою: «Ех, хлопц╕, хлопц╕, даремно ви життя прожига╓те! Ось один хлопчина розумний: сидить ╕ чита╓, з нього ╕ буде толк!». Тод╕ мене це наст╕льки вразило, що пот╕м у мо╖х руках завжди книжка була…
Мене ще в дитинств╕ привчила читати наша сус╕дка — тьотя Л╕да Перепелятникова. Вона торгувала у книжковому ларку ╕ завжди казала: «Юро, давай читай!». Я повертав книжки, бо грошей, щоб купляти, не було. Любив розпов╕д╕ Джека Лондона... Тому, напевно, в юност╕ п╕шов спочатку працювати в шахти на Забайкалл╕, добувати золото. Опанував там всю техн╕ку, п╕дривав, отримав найвищий 6-й розряд г╕рського прох╕дника-п╕дривника…
— А тепер вже ╕ часу, напевно, нема, щоб читати?
— В мене зараз на стол╕ лежить, не пов╕риш, «Собаче серце» Булгакова. Вже трет╕й раз перечитую. ╤ кожного разу — вона ╕нша!.. Чи пригада╓ хто, ск╕льки було професору Преображенському рок╕в?!. А в╕н говорить: «Доктор Борменталь, мен╕ 60 рок╕в, тому я маю право давати поради: н╕коли не робити н╕кому погано!».
Зараз мен╕ подоба╓ться слово бонус. Ось переступиш ш╕сть десятк╕в, ╕ кожен день ста╓ бонусом, так рад╕╓ш життю! Нещодавно перечитав ╕ шк╕льну програму Чехова. Йому було 44 роки, але як майстерно в╕н випису╓ характери людей, ╖хн╕ думки, почуття! Нав╕ть у Таджикистан╕ купив Коран, а там вся житт╓ва мудр╕сть, важлив╕ ╕ прост╕ реч╕, наприклад, як треба женитися, як давати в борг. ╤ старого таджика так вразило, що м╕ж польотами я читав Коран, що в╕н мен╕ подарував старовинне дореволюц╕йне видання Омара Хайяма. Там ╓ ось так╕ рядки:
«Кто понял жизнь, тот не спешит, он молча наблюдает,
Как спит ребенок, молится старик, как дождь идет и как снежинка тает…»
В цьому, напевно, ╕ поляга╓ житт╓ва мудр╕сть…
— Дяку╓мо за бес╕ду, бажа╓мо довгол╕ття, житт╓вих радощ╕в ╕ людського щастя. З юв╕ле╓м!

Розмовляв
Руслан СЕМЕНЮК
(Фото з особистого арх╕ву генерала Ю. М. Т╕шкова)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12454

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков