Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4268)
З потоку життя (7286)
Душі криниця (3926)
Українці мої... (1572)
Резонанс (1844)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (585)
"Будьмо!" (265)
Ми єсть народ? (239)
Бути чи не бути? (121)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (118)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУВ: ХРОН╤КИ СПРОТИВУ
Попри ви╖зд з Ки╓ва значно╖ к╕лькост╕ мешканц╕в напередодн╕ та пом╕тно спорожн╕л╕ вулиц╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у числ╕ 52 за 2021 р


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у № 52 за 2021 р.


ВИПУСКНИК ОДЕСЬКОГО П╤ХОТНОГО, ЩО ПЕРЕМ╤Г ЧАС, АЛЕ ЗАГИНУВ МОЛОДИМ
Саме в Одес╕ в╕н вперше побачив л╕так ╕ захот╕в л╕тати. Сво╖м Костянтина називають у Ки╓в╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у №52 за 2021 р.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 25.10.2013
ФЕД╤Р УШАКОВ ╤ СИД╤Р Б╤ЛИЙ: ХТО Б╤ЛЬШЕ ЗДОЛАВ ВОРОГ╤В У ЧОРНОМУ МОР╤?

15 жовтня у Севастопол╕ в╕дзначили пам’ять святого праведного во╖на адм╕рала Федора Ушакова. У православних храмах московськ╕ отц╕ в╕дслужили «в╓л╕чан╕╓»: «Величаем тя, святый праведный воине Феодоре, и чтим святую память твою, ты бо молиши о нас Христа Бога нашего». Про «непереможного адм╕рала флоту рос╕йського» звучало з екран╕в м╕сцевого телебачення, рад╕оеф╕ру протягом к╕лькох дн╕в, на молебнях та на урочистих з╕браннях шанували адм╕рала. Вшанувати пам’ять ╓диного святого серед рос╕йських адм╕рал╕в до Севастополя прибув в╕дставний адм╕рал ╤гор Касатонов.
Нагада╓мо читачам, що Рос╕йська православна церква зарахувала колишнього командувача Чорноморського флоту (1790-1792 рр.) мордвина адм╕рала Федора Ушакова до сану святих у 2001 роц╕, ╕ з тих п╕р в╕н вважа╓ться покровителем рос╕йських в╕йськових моряк╕в. Однак зарахування адм╕рала до сану святих, як ╕ все на той час у Севастопол╕, пам’ята╓мо, мало б╕льше св╕тський пол╕тичний, н╕ж рел╕г╕йний характер. З тих п╕р Фед╕р Ушаков виставля╓ться московською церквою разом з командуванням Чорноморського флоту непереможним адм╕ралом, сво╓р╕дним рос╕йським Нельсоном на Чорному мор╕. При цьому оц╕нки англ╕йського адм╕рала, дан╕ рос╕йському, до уваги не беруться.
Ось днями в штаб╕ Чорноморського флоту прото╕╓рей Серг╕й Халюта, благочинний Севастопольського округу, на м╕тингу-рекв╕╓м╕, присвяченому пам’ят╕ Федора Ушакова, сказав, що трет╕й командувач Чорноморського флоту був: «Воин непобедимый, не проигравший ни одного сражения. Адмирал, который заботился о моряках. Адмирал, который любил своих подчиненных...
...И сегодня каждого из вас, поднимающихся по этой лестнице, встречают словами: «Не отчаивайтесь, сие грозные бури обратятся к славе России».
Це говорив отець, в кишен╕ якого — паспорт громадянина Укра╖ни, ╕ який в лон╕ Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Московського патр╕архату на укра╖нськ╕й земл╕ примножу╓ славу не сво╖й Батьк╕вщин╕? Це як╕ «бур╕» в Укра╖н╕ мають примножити славу Рос╕╖? Не знаю, в╕да╓ про це святий отець чи н╕, але «праведний во╖н», будучи командиром л╕н╕йного корабля, за спогадами його сучасник╕в, таки добре товк матроськ╕ спини канчуками ╕ любив порахувати ╖хн╕ зуби за сказане укра╖нське слово.
Ще б╕льш глибоко розвинув «╕сторичну пропов╕дь» отця Халюти голова Севастопольсько╖ м╕сько╖ державно╖ адм╕н╕страц╕╖ Володимир Яцуба: «Хочу пожелать, чтобы мы помнили свою историю, чтили тех великих флотоводцев, героев России, которые отдали свою жизнь за независимость Родины. История учит: тот, кто не знает своей истории, учит историю других народов». Ось на цих словах високого державного укра╖нського чиновника зупинимося окремо, бо все сказане дал╕, наприклад, рос╕йськими адм╕ралами, не йде в жодне пор╕вняння з цими висновками. Рос╕йськ╕ адм╕рали шанують сво╖х нац╕ональних геро╖в, як╕ воювали за ╕нтереси ╕ розширення ╖хньо╖ ╕мпер╕╖. Але ж укра╖нець, виходець з козацького краю Володимир Яцуба заклика╓ нас «чтить» не нац╕ональних геро╖в Укра╖ни, а переповнений горд╕стю за геро╖в Рос╕╖, як╕ дивним чином воювали «за незалежн╕сть Род╕ни», тобто Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, на територ╕╖ Укра╖ни.
Однак Фед╕р Ушаков сво╓ життя на олтар сво╓╖ Батьк╕вщини не поклав, в бою не загинув. За незалежн╕сть якого народу чи яко╖ кра╖ни в╕н воював на просторах Чорного моря? Може, укра╖нц╕в чи кримських татар? Боротьби за чию свободу ╕ незалежн╕сть чи, може, за зд╕йснення ╕мперських амб╕ц╕й ╕мператор╕в вимагала у нього його в╕йськова присяга, яку сьогодн╕ виставляють за приклад в╕йськовим морякам обох флот╕в в╕дразу: «Аз, Феодор Ушаков, обещаюся и клянуся Всемогущим Богом пред Святым Его Евангелием в том, что хочу и должен ея императорскому величеству моей всемилостивейшей Государыне императрице Екатерине Алексеевне самодержце и ея императорскаго величества любезнейшему Сыну Государю Цезаревичу и Великому Князю Павлу Петровичу, законному всероссийскаго престола Наследнику, верно и нелицемерно служить и во всем повиноваться, не щадя живота своего до последней капли крови... В чем да поможет мне Господь Бог Всемогущий!».
Якби ми вчились так, як треба, то й мудр╕сть би була своя, запов╕дав нам Тарас Шевченко. Але якби були власн╕ ╕сторичн╕ знання та державна мудр╕сть, х╕ба вся ота чиновницька рать слухала б мовчки твердження про визначний внесок Ушакова в буд╕вництво Севастополя, в якому в╕н перебував усього к╕лька рок╕в далеко не на перших ролях, а командував флотом всього два роки.
Та ╕сторичну правду не приховати. Вона в тому, що рос╕йсько-турецька в╕йна 1787-1791 рр. застала Чорноморську ескадру «великого моря» контр-адм╕рала М. Войновича не в кращому стан╕. Напередодн╕ початку бойових д╕й вона значно постраждала в╕д шторму, б╕льш╕сть корабл╕в були виведен╕ з ладу, частина загинула. За св╕дченням канцлера Олександра Безбородька, вони «просто згнили», однак так╕ ╕сторичн╕ факти не заважають командувачу Чорноморського флоту в╕це-адм╕ралу Олександру В╕тку стверджувати, що «более боеспособной эскадры в те времена, чем эскадра Федора Федоровича Ушакова, не было».
А я ось заперечу. Була б╕льш бо╓здатна ескадра на той час, н╕ж ескадра Войновича, комбригом у як╕й служив Ушаков. Це була Лиманська (Дн╕провська) флотил╕я веслувальних суден, авангардом яко╖ командував той самий Сид╕р Б╕лий, запорозький полковник, у рос╕йськ╕й арм╕╖ — п╕дполковник. М╕ж ╕ншим, Фед╕р Ушаков ту в╕йну починав командиром корабля, а не ескадри. Чомусь заслуги справжнього командира ескадри контр-адм╕рала Марка Войновича у т╕й в╕йн╕ значно применшуються. ╤ ще не досл╕дженими залишаються стосунки м╕ж Войновичем ╕ Ушаковим та що призвело до в╕дставки Войновича з посади головного командира Чорного моря ╕ зам╕ни його Федором Ушаковим у 1790 роц╕.
У Севастопол╕ замовчу╓ться ╕ той факт, що 1 травня 1783 року ескадру з 16 новозбудованих корабл╕в з Херсона до Севастопольсько╖ бухти прив╕в кошовий отаман В╕йська в╕рних козак╕в полковник Сид╕р Б╕лий, а не Фед╕р Ушаков — у фельдмаршала Потьомк╕на не було адм╕рал╕в, як╕ б краще отамана знали район плавання. Новозбудован╕ корабл╕ склали ескадру «великого моря» п╕д командуванням контр-адм╕рала Войновича, а Фед╕р Ушаков перед початком в╕йни у 1787 роц╕ командував л╕н╕йним кораблем «Святий Павло». Ескадру Войновича перед самим початком в╕йни сп╕ткала велика невдача — бурею ╕ штормом б╕льш╕сть корабл╕в були виведен╕ з ладу чи втрачен╕. Турецьк╕ адм╕рали волод╕ли ситуац╕╓ю на мор╕, тож основний тягар в╕йни на Чорному мор╕ випав на долю Лимансько╖ веслувально╖ флотил╕╖. Отже, називати залишки ескадри Войновича найб╕льш бо╓здатною силою на мор╕ ╓ великим переб╕льшенням.
Однак в╕ддамо належне морськ╕й виучц╕, хороброст╕ та бойов╕й майстерност╕ Федора Ушакова. В╕н особисто знав Сидора Б╕лого ╕ досконало вивчив тактику бою козацького веслувального флоту проти флоту турецького. ╤ зум╕в усп╕шно перенести ╖╖ на тактику ╕ д╕╖ флоту «великого моря», ставши таким чином «новатором у тактиц╕ в╕трильного флоту», чого заперечувати не варто.
Кр╕м бойових заслуг, свят╕ отц╕ у сво╖х молебнях в╕дзначали скромн╕сть рос╕йського адм╕рала. Погодимося з цим. Так, Ушаков був скромним адм╕ралом, нав╕ть жодного разу не згадав добрим словом тих, з ким разом воював ╕ у кого перейняв тактику морського бою! Про «скромн╕сть» рос╕йського адм╕рала залишив ╕нформац╕ю ╕ англ╕йський адм╕рал Нельсон.
У бойовому послужному списку Федора Ушакова п╕д час рос╕йсько-турецько╖ в╕йни рахуються переможн╕ битви 14 червня 1788 року б╕ля острова Зм╕╖ний (Федон╕с╕), Керченська морська битва 8 липня 1790 р., битва на траверз╕ коси Тендра 28 серпня 1790 р., битва б╕ля мису Кал╕акр╕я 31 липня 1791 р. П╕д час Середземноморського походу 1798–1800 рок╕в Фед╕р Ушаков проявив себе не лише як флотоводець ╓вропейського р╕вня, що взяв штурмом фортецю на остров╕ Корфу в 1799 роц╕, але й як пол╕тик ╕ дипломат при створенн╕ грецько╖ Республ╕ки Семи Остров╕в п╕д протекторатом Рос╕╖ ╕ Туреччини. Однак б╕льш╕сть битв Федора Ушакова зак╕нчувалися не повним розгромом сил противника, а ось так: «Вскоре сопротивление турок было сломлено и они, обратившись к русскому флоту кормой, пустились в бегство». А це значить, що сили противник збер╕г для подальшо╖ боротьби. Лише у битв╕ при Тендр╕ Федору Ушакову вдалося захопити 66-гарматний фрегат «Мелек╕ Бахр╕» та знищити в бою флагмана турецького флоту 74-гарматну «Капудан╕ю», заодно ╕ полонити турецького адм╕рала Са╖д-бея з 18 оф╕церами.
А тепер подивимося на бойов╕ результати п╕д час т╕╓╖ ж в╕йни командира козацько╖ ескадри Лимансько╖ флотил╕╖ полковника Сидора Б╕лого, геть забутого у Севастопол╕; на Чорноморському флот╕ та й у В╕йськово-Морських Силах Укра╖ни в╕н не вважа╓ться видатним флотоводцем. Не моляться за його пам’ять ╕ отц╕ УПЦ МП.
Згадаймо славн╕ батал╕╖ козацького отамана. 7 червня 1788 року турецький адм╕рал Гасан-паша, знаючи стан ескадри «великого моря», прив╕в п╕д Очак╕в проти Лимансько╖ козачо╖ флотил╕╖ 57 бойових корабл╕в: л╕н╕йних, фрегат╕в ╕ менших. Сид╕р Б╕лий вийшов у лиман назустр╕ч противнику. Спалахнув зустр╕чний б╕й козацьких чайок з великими в╕трильними кораблями турецького флоту. П╕дсумок ц╕╓╖ битви прив╕в у сво╖й реляц╕╖ фельдмаршалов╕ Г. Потьомк╕ну генерал-аншеф Олександр Суворов: «Ура! Светлейший князь. У нас шебека 18-пуш., корабль — 60 пуш., не палит, окружен. Адмиральский корабль — 70 пуш. Спустил свой флаг. Наши на нем».
У бою 7 червня турецький флот втратив три л╕н╕йних корабл╕ ╕ в╕дступив, як би написали в сучасн╕й ╕стор╕╖: повернувся кормою. Та далеко не вт╕кав, бо нова битва з козаками в Дн╕провському лиман╕ розгор╕лася 17 червня того ж року. Про п╕дсумки здобуто╖ перемоги генерал-фельдмаршал князь Григор╕й Потьомк╕н зв╕тував до столиц╕ в реляц╕╖ в╕д 19 червня 1788 року: «Флот кап╕тан-паш╕ веслувальною флотил╕╓ю розгромлений, 6 корабл╕в л╕н╕йних спалено та 2 п╕ддалися.., 30 суден розбит╕… М╕ж кораблями знищен╕ кап╕тан-пашинський та в╕це-адм╕ральський, у полон взято людей з 3000, побито не менше… Ця перемога здобута малими, новозбудованими за небувалим кал╕бром, веслувальними суднами, яких побудовано до 200, …легк╕сть ╕ моторн╕сть (╖х) така, що ворожий корабель т╕льки встигав ╖х побачити, а вони уже той оточують… Встановлено, що вони незр╕внянно б╕льше загибел╕ ворожому флоту вчиняти можуть, ан╕ж велик╕ в╕йськов╕ корабл╕ — як це в останн╕й поразц╕ турецького флоту насправд╕ й виявилося. Цими суднами переважно управляють запорожц╕…». У ц╕й битв╕ Сид╕р Б╕лий отримав важке поранення, в╕д якого помер. Похований б╕ля фортец╕ К╕нбурн.
А тепер, з╕ставивши результати морських битв, доходимо висновку, що лише за дв╕ битви протягом 10 дн╕в запорозький отаман ╕ полковник Сид╕р Б╕лий знищив ворожого флоту б╕льше, н╕ж адм╕рал Фед╕р Ушаков за всю свою в╕йськову службу! Ось вам ╕сторична правда про под╕╖ того часу, правда про найб╕льш бо╓здатну ескадру тод╕шнього Чорноморського флоту, про морську славу В╕тчизни ╕ забутих звитяжц╕в морських битв.
Сид╕р Б╕лий ╕ Фед╕р Ушаков в один ╕ той же час мужньо билися з одним ╕ тим же ворогом на Чорному мор╕. Правда про бойов╕ заслуги Сидора Б╕лого не применшу╓ бойових заслуг Федора Ушакова. Вони обидва — два р╕зних св╕ти. Тод╕ чого так вперто представниками державно╖ влади у Севастопол╕ замовчу╓ться правда про в╕тчизняних геро╖в Чорного моря з козацького флоту Укра╖ни? Якщо Фед╕р Ушаков боровся за розширення кордон╕в ╕ нов╕ моря ╕ земл╕ для ╕мпер╕╖, то Сид╕р Б╕лий свято в╕рив, що бореться за визволення р╕дно╖ земл╕ в╕д в╕кового поневолення. ╤ поклав на олтар ц╕╓╖ боротьби найдорожче — сво╓ життя! Але ж забутий невдячними нащадками, бо не був адм╕ралом, а лише козацьким отаманом (ох ╕ ненавид╕ли ╖х в ╕мпер╕╖!) ╕ п╕дполковником — отже, вся слава рос╕йському адм╕ралу. Перемогло ханжество ╕ холуйство перед чужинцями, оте малорос╕йство, з якого, в╕дзначав ще Шевченко, «см╕ються вже люди».
Сидору Б╕лому не довелося бачити, чим завершилося бойове побратимство укра╖нських ╕ рос╕йських моряк╕в на мор╕, як оц╕нила ╕мпер╕я пролиту козаками кров. Але свят╕ отц╕ мали б знати святу правду, як п╕сля переможного завершення в╕йни моряк╕в козацького флоту, щоб не перечили повному привласненню морсько╖ слави т╕╓╖ в╕йни лише прийшлим адм╕ралам, викинули на Кубань. Невже в Укра╖н╕ забули, як засп╕вали з горя вчорашн╕ переможц╕ морських битв ╕ геро╖ переможних реляц╕й: «Поселився москаль дома, виганя╓ з хати. Як нам, б╕дним чорноморцям, на Кубан╕ жити?». Так пот╕м на Чорноморському флот╕ повелося ╕ трива╓ дос╕ — вся звитяжна слава, незалежно в╕д того, ким здобута, належить виключно рос╕йському флоту ╕ видатним рос╕йським адм╕ралам. Земл╕ козацьк╕ п╕сля депортац╕╖ запорожц╕в були роздан╕ царським вельможам.
Та, як писав Тарас Шевченко, «слава не вмре, не поляже». Тож святими для укра╖нських моряк╕в мають бути ╕мена Сидора Б╕лого та продовжувача його справи, звитяги ╕ козацько╖ слави полковника ╕ бригадира Антона Головатого, який по праву д╕лить з Сидором Б╕лим звитяжну славу перемоги п╕д Очаковом. Укра╖нськ╕ моряки мають знати ╕ завжди пам’ятати, що Сид╕р Б╕лий здобував сво╖ перемоги над ворогом, визволяв укра╖нське чорноморське узбережжя п╕д прапором, який ╓ сьогодн╕ в основ╕ (син╕й хрест на б╕лому пол╕) В╕йськово-Морського прапора Збройних Сил Укра╖ни. В╕н його приймав з рук Олександра Суворова ╕ перший покрив звитяжними перемогами за р╕дну землю. Тож чому ╕м’я цього звитяжного моряка не шану╓ться в укра╖нському флот╕ та у Севастопол╕? Для укра╖нських моряк╕в не повинно стояти дилеми, чи╓ ╕м’я — Федора Федоровича Ушакова чи Сидора Гнатовича Б╕лого ╓ значущим для морсько╖ ╕стор╕╖ Укра╖ни, ╕стор╕╖ В╕йськово-Морських Сил Збройних Сил Укра╖ни.
Ось ╕ справд╕, хто не зна╓ ╕стор╕╖ свого народу, той пропов╕ду╓ ╕стор╕ю ╕нших народ╕в, хто не гордиться подвигами захисник╕в свого краю, той пада╓ ниць перед подвигами тих, хто ╖х зд╕йснював при закабаленн╕ в колон╕альне ярмо р╕дного народу...

Мирослав МАМЧАК
м. Севастополь
Могила Сидора Б╕лого .

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2013 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=12444

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков