Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє! Висилаю на конкурс роботу «Моя улюблена вчителька» Марії Шкуро, учениці 7 класу школи «Маріамполь», що в м. Севастополі. Можливо, ця робота вас зацікавить. Дівчинка пробує писати українською, хоча це не так просто їй дається, бо вона з російськомовної сім’ї.
З повагою, Людмила СМОЛЯР, учитель-методист української мови та літератури школи «Маріамполь»

УЛЮБЛЕНА ВЧИТЕЛЬКА

Щоб учителем стати,
Треба щире серце мати.
(Народне прислів’я)

Учитель – це горде, славне звання. Школа і перша вчителька – це найдорожче з нашого дитинства, те, що людина проносить через усе своє життя. Мабуть, тому так багато книг, пісень присвячено вчителям.
Андрій Малишко теж обрав темою однієї зі своїх пісень розповідь про першого друга. Це пісня «Вчителька». Поет з любов’ю і ніжністю змальовує образ учительки. Вона — невтомна трудівниця, відкриває світ прекрасного дітям, вчить рідній мові. Багато дітей вивчила, а вони, повні знань і добра, розлетілися світами:

Скільки підросло
й полетіло нас
В молодій весні,
в колосистім полі…

І так повторюється з року в рік. Ця пісня цікава, зрозуміла і близька усім учням. У ній розповідається про школу, про вчительку, в якої таке добре серце. Я переживала разом з нею втрату на фронті синів. Мені хотілося їй допомогти, підтримати, зробити так, щоб вона не була самотньою. Хоча вона не самотня – у неї велика шкільна родина.
Я з глибокою вдячністю згадую свою першу вчительку Олену Геннадіївну Болдирєву. Вона невисока, з гладенько причесаним волоссям, у строгому темному костюмі й туфлях на підборах. Дуже рідко усміхається. Але якщо усміхається, то по-справжньому, щиро, від її усмішки теплішає на душі. А як вона любить нас! Ми всі – її діти.
Олена Геннадіївна носить окуляри в красивій оправі, а за ними – втомлені очі. У неї є родина, а вона до пізнього вечора сидить з учнями в класі. У неї є щось таке, що відрізняє Вчителя з великої букви від усіх інших. З цим треба народитися.
Добре запам’ятався один день з нашого шкільного життя. Ошатні й урочисті ми зібралися в прикрашеній залі. Але чому крізь усмішки пробивається смуток? В очах мам і бабусь, які прийшли на свято, сльози: ми закінчили 4 клас і розлучаємось з першою вчителькою Оленою Геннадіївною. Вона привела нас до Країни знань, з надзвичайним терпінням вчила не тільки читати й писати, а й любити працю, шанувати батьків, бути чуйними.
Усі стежки в доросле життя починаються від шкільного порога. Початок усіх професій — у шкільному класі. Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника.
Це ж бо він, учитель, повів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів шкільних предметів, а й найскладнішої з наук – бути людиною.
Тому і звучить над світом пісня Андрія Малишка «Вчителька», відгукуючись у наших серцях.

Марія ШКУРО,
учениця 7 класу школи «Маріамполь»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2013 > Тема ""Джерельце""