Версiя для друку Обговорити в форумi

Мистецтво

У севастопольській галереї «Південний Ермітаж» відкрилась експозиція робіт двох художників – члена Спілки архітекторів України і Росії Валентини Носкової та митця з м. Торез Донецької області Володимира Шияна.
Валентина Іванівна у 1967 р. закінчила навчання на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту, а з 1970 р. живе і творить у Севастополі. У 1992 р. вона створила творче товариство «Благо» для дітей і дорослих з обмеженими можливостями здоров’я. Валентина Носкова є організатором і автором 18 міжнародних пленерів «Море. Квіти. Храми» та учасником більше 40 міських, республіканських і міжнародних виставок.
Цього разу вона виставила свої акварельні та графічні роботи.
Володимир Шиян народився у 1958 році в Луганській області в сім’ї шахтаря, а основами живопису та рисунку оволодівав самостійно. В Торезі відвідував ізостудію під керівництвом Миколи Пошивайла. З 1989 до 1991 року сам був керівником та має учнів, які стали професійними художниками. Тривалий час він є учасником творчого об’єднання донецьких художників «Натхнення». Його роботи знаходяться у приватних колекціях в Україні, Росії та Франції. Відвідувачі ж цієї виставки споглядають його живописні роботи – переважно натюрморти із зображенням квітів і фруктів та краєвиди.
Поціновувачів мистецтва привітала директор галереї Марина Данилова, яка після вступної промови передала слово заслуженому художнику АРК Анатолію Шорохову. Він зробив висновок після попереднього огляду експозиції, що живопис знаходиться в необхідному колориті, та підкреслив внутрішню і зовнішню гармонійність картин, прекрасний композиційний зв’язок між предметами в натюрмортах.
Кажучи про графіку Валентини Носкової, художник охарактеризував її насамперед як любов мисткині до міста, до довершеної архітектури минулих років, яка нині, на жаль, зникає.
Головний редактор дирекції художніх програм Севастопольської регіональної державної телерадіокомпанії Ірина Катвалюк додала, що Валентина Іванівна – архітектор і відображає краєвиди міста, якого вже немає і ніхто його таким не побачить, хіба що на фотографіях. Окрім того, вона навчила малювати дітей, а 62 колишніх учні стали архітекторами і облаштовують міські простори.
У короткому слові Валентина Носкова, зокрема, сказала: «Повторити природу неможливо. Але ми робимо спроби».
У розмові Володимир Шиян пояснив своє захоплення натюрмортом – бо він тренує руку і око, дозволяє експериментувати з кольорами та композицією. Для Володимира Васильовича любов до мистецтва і творчість стали з дитинства сенсом життя. При цьому довелось долати заборону батьків на таке захоплення, які хотіли бачити сина залізничником. Його творчості дуже допомагає кримська природа – через те, що і повітря, і сонце в Криму прозоріші і цікавіші, ніж в інших регіонах, приходять нові колористичні рішення. Він каже, що чим більше працює, тим частіше приходить натхнення.
Просвітянка Наталія Прієзжих не вперше бачить роботи митця. Вирізняє їх за особливою теплотою і душевністю. Однією з робіт художника вона милується вдома.
Вишукану красу простих на перший погляд картин відзначила союзянка Ганна Бобир.
Художниця Ольга Грушко знає Володимира Шияна з дитинства і каже, що живопису він навчався завжди, все свідоме життя. Йому цікаве все прекрасне. Найважливішим вона вважає присутність у творчості українського колориту в натюрмортах і барв, притаманних природі рідного краю.

Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 13.09.2013 > Тема "Душі криниця"