Версiя для друку Обговорити в форумi

Я хочу буть несамовитим,
Я хочу в полум’ї горіть,
Щоб не тужити
за прожитим,
Димком на світі не чадіть.
Василь Симоненко

Талант, як і особистість, обдарованість і творчість Віктора Юрика ще чекають на дослідників — належних цінителів мистецтва. Самі ж ми про своїх земляків сказати хоч би щось належне не квапимося, зволікаємо, бо іноді думаємо: чому про нього, а не про мене? А може, й боїмося зізнатися, що так досі ще й не втямили, з ким поруч росли, жили. Або ще й заздрість, як іржа залізо, точить, що він це вміє запросто, а тобі природою, Богом не дано!.. А якби Віктору Юрику випала слушна нагода спілкуватися, а може, й заприятелювати з відомими – прозаїком, критиком, літературознавцем, публіцистом, автором роману «Автопортрет художника в зрілості», лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Михайлом Слабошпицьким чи то поетесою, прозаїком, критиком Світланою Йовенко, то, напевно ж, їхні пера залишили б нам свій слід визнання й належну оцінку цьому живописцю.

«НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ»

Я завше там, де труд,
де людно,
Де разом думка й почуття.
Бо чистоту творити
 трудно,
Без творчості нема життя.
 Павло Тичина
Саме таку назву – «Недоспівана пісня» — мала виставка творів художника Віктора Юрика, що відбулася торік у Києві. Живописець залишив по собі чудові картини. Більшість із них – пейзажні. Вернісаж у залі фонду Міжнародної асоціації «Допомога сім’ям Чорнобиля», що на житловому масиві Троєщина в Києві, організували донька Віктора Сергійовича Наталя й дружина Валентина. За п’ять днів цю виставку відвідало близько 200 осіб.
А дивитися, повірте на слово, було і є на що! На відкриття вернісажу зійшлися колеги по роботі (Віктор викладав образотворче мистецтво в гімназії «Троєщина»), учні, однокурсники, любителі живопису. Ось фрагменти записів у книзі відгуків про виставку:
«Світла пам’ять колезі, вчителю, прекрасній людині Віктору Сергійовичу. Пам’ятаємо, шануємо, любимо. Колектив гімназії «Троєщина».
«Чудова виставка робіт прекрасної Людини, Вчителя, Патріота рідної землі Юрика Віктора Сергійовича. Дякуємо за можливість ще більше й глибше дізнатися про глибину таланту та його розмаїття. Вдячні організаторам виставки, рідним, друзям, котрі бережуть пам’ять про Велику Людину. З повагою, пам’яттю та любов’ю до Юрика В. С. сім’я Колісниченків. 23.10.2012».
Пізнаючи життя,
 себе я пізнаю.
Чого ж іще в житті
 людині треба?
Не досягну зірок —
 не буде каяття;
Все ж працюватиму
 і матиму надію:
У вихованцях —
 сенс мого життя,
Їх славним успіхам
 я щиро порадію!
Так написав Віктор Сергійович в одному зі своїх віршів-сповідей. Він радів, коли його учні посідали в образотворчому мистецтві найкращі місця на районних, міських, всеукраїнських олімпіадах, вступали до ВНЗ й технікумів.

НАРОДНА КАРТИНА ЯК МИСТЕЦТВО

У щастя людського
 два рівних є крила:
Троянди й виноград –
 красиве і корисне.
Максим Рильський

...Із того дня, як батько подарував Віктору кольорові олівці, минули десятки літ. Хлопець завжди малював, по-іншому став бачити світ, його веселкові барви, красу рідних просторів. Віктор ладен був за один день розмалювати в хаті піч. Прохав маму, аби дозволила допомогти їй білити стіни хати, підводити над призьбою чорною сажею, бо йому здавалося, що то була не просто жіноча робота, а один із видів малярства.
Хотілося юнакові хоч би в чомусь, хай, можливо, й не зовсім довершено, бо не все ж зразу вдається, повторити, репродукувати зрозумілі йому чудові пейзажі Олексія Саврасова, Івана Айвазовського, Івана Шишкіна, Архипа Куїнджі, Ісаака Левітана, Костянтина Коровіна, Ігоря Грабаря, Костянтина Юона...
Переді мною – художній альбом Віктора Юрика із назвою «Романтичний сюжет», виданню якого посприяв голова Запорізької організації НСПУ Григорій Лютий. У передмові до альбому заслужений художник України, голова Запорізької обласної організації Національної спілки художників Ірина Гресик пише:
«Митець має щасливу долю через те, що його твори живуть і після того, як автор завершує свій життєвий шлях. Мені не довелося знати Віктора Юрика, але, побачивши його твори, маю відчуття, що була давно знайома з цією людиною, знала її долю, радощі та мрії.
Не сприймаю аматорства як у мистецтві, так і в житті. Але інша річ – «народна картина», її щирість, теплота та відвертість почуттів не можуть залишити глядача байдужим.
Твори Віктора Юрика створені в кращих традиціях української народної картини. Автор малював не те, що бачив, а те, що любив, що відчував, про що мріяв. Дві головні теми його творів: українське село, яке він добре знав, та море, що уособлювало для автора широчінь та безмежний простір. «Земне» — тепле, улюблене та «небесне» — мрію».
Якби вони зустрілися, то, без будь-якого сумніву, порозумілися б як митці. Ірина – донька художника Станіслава Шинкаренка, сама неабияка майстриня пензля, організатор всеукраїнських пленерів, які дали дорогу не одному юному даруванню. Саме Ірина могла б познайомити Віктора з цілою когортою художників Запорізької області, в яких є чому навчитися. І, мабуть, вони побачили б у картинах Віктора Юрика ексклюзив – манеру, притаманну тільки йому одному серед тисяч живописців. На жаль, не сталося.

НАВІТЬ ДЕРЕВА УСМІХАЮТЬСЯ...
Віддав себе я праці
 без вагання,
Я йшов туди, де розум
 посилав…
 Борис Грінченко

Розкриваємо альбом. Вдумуємося в побачене. Перша картина — «Яблуні цвітуть – яке ж це чудо!». Дійсно, хочеться дивитися й бачити це диво, що прикрашає обкладинку. Дерева ще без листя. Та ми, милуючись рожево-молочним цвітом, усміхаємося їм, як і вони нам, вітаючи одне одного з весною.
Репродукція картини Василя Касіяна «Знов напився» свідчить про різнобічність таланту художника Віктора Юрика. Вдивляємось у вітрила кораблів на полотні «У кільватерному строю», їхню готовність до подвигу, перемоги. «Монастир», «Краківський костел», «Село з церквою» свідчать про особливе світосприйняття майстра пензля. А хто з нас не бачив, а то й не піднімався до аж занадто унікальної споруди в Криму, однак у Віктора Юрика «Ластівчине гніздо» якесь особливе, що притягує до себе. «Балтика. Вечорова тиша»... Ці твори треба бачити.
 «На дощ збирається», «Дощ наближається»... Картини, здавалося б, не зовсім із поетичними назвами могли з’явитися в художника (селянина-землелюба) тільки з усвідомлення великого значення цього явища для землі-годувальниці. Віктор Сергійович ніколи не хвалився знанням природи. А навіщо? У селі будь-яка дитина знає її на «відмінно». Але показати в картинах оту іскристо-прозору, срібну красу, запоруку врожаю, вважав своїм обов’язком. Недарма ж люди кажуть: «Два дощики у маю – й нагодую всю сім’ю». Тому тема дощів, майстерно втілена в полотна, прийшла до нього не випадково. У нього хмара не просто наближається – на горизонті вона вже почала плакати, проливати краплини, а на першому плані ніяк не діждуться життєдайної вологи спраглі дерева, левади, поля...

 ДВІ РІДНІ ТВОРЧІ НАТУРИ

Людей такого
 рідкісного дару
Хоч трохи, люди,
 треба берегти…
 Ліна Костенко

Як добре, що виданням альбому, організацією його підготовки (фотографування картин, обробка на комп’ютері тощо) та упорядкуванням перейнявся брат художника – запорізький письменник і журналіст Пилип Юрик. Адже їх ріднить не тільки кров та гени предків. Це – дві творчі натури у великій сім’ї. Середульший брат – художник, молодший – літератор.
До речі, Пилип після смерті брата видав збірку пісень «Калина хортицька. Пісні на слова Пилипа Юрика». Відкривши її на першій сторінці, читаємо: «Світлій пам’яті мого доброго брата Віктора Сергійовича Юрика присвячую. Автор». Родина їхня вся співоча. Не був винятком і Віктор, який мав гарний баритон приємного тембру, любив українські народні й естрадні пісні, виконував навіть деякі арії з відомих опер...
Саме Віктор став першим критиком і редактором літературних спроб Пилипа. Це було, звичайно, на рівні «подобається – не подобається», але змушувало майбутнього письменника працювати над словом, шукати нові, нестандартні теми, відшліфовувати написане. І коли Віктор казав, що «оце вже краще» — то була досить висока оцінка твору. Саме Віктор ознайомив молодшого брата з творчістю Павла Глазового, Степана Олійника, Михайла Шолохова, Григора Тютюнника, Василя Шукшина... Брат спонукав Пилипа до читання й перечитування творів класиків української й російської літератури. Тому нині письменник зізнається: «Якби, не дай Бог, не було в мене братів (Михайло допомагав малому дошкільняті вчити дитячі вірші напам’ять, а Віктор пізніше підхопив його естафету. – В.Д.), то не було б і мене як літератора. Саме їм я завдячую тим, що посіяли в мою душу любов до поезії, а Віктор, зокрема, ще й до гумору та сатири».
 
МАРИНІСТИКА – УЛЮБЛЕНА ТЕМА

Що доля нелегка –
 в цім користь і своя є.
Блаженний сон душі
мистецтву не сприяє.
 Ліна Костенко

 Рядовий моряк далекого плавання після закінчення Одеського морського училища побував у шістнадцятьох країнах. Ще в шкільні роки Віктор полюбив море, яке по-своєму бачили й зображували в творах Костянтин Паустовський, Олександр Грін... А потім, уже в Одесі, він сам побачив його – безкрає, широке, звабливе.
Працюючи в торговому флоті, його ровесники везли з рейсів дорогі сувеніри, дефіцитний одяг, взуття – наполегливо шукали товари в іноземних крамницях. А він на дозвіллі займався більше малюванням етюдів, що стали згодом картинами, які заворожують тепер очі й душі глядачів. Творчі задуми Віктора Сергійовича бігли навперейми один одному, бо він хотів, мріяв у фарбах показати людям те, що закарбувалося в пам’яті, свідомості, кликало, гукало й спонукало до роботи.
Художній альбом Віктора Юрика «Романтичний сюжет» ще не охоплює всю повноту щедрої й самобутньої творчості живописця. Це, за словами Пилипа, «пам’ятник, створений Вікторовими руками й талантом». Його життєвий шлях, творчість, подвижництво, доброчинність – це ще ненаписана повість про нашого талановитого сучасника.

В’ячеслав ДРИГАЙЛО,
заслужений журналіст України

АНОНС! 10 вересня 2013 року о 14.00 у виставковій залі ДО «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» (м. Сімферополь, вул. Павленка, 48) відбудеться відкриття виставки «ПОВЕРНЕННЯ ЗДАЛЕКУ». Це перша в Криму персональна виставка кримськотатарського художника Османа Чубарова. Меморіальна експозиція, присвячена 90-річчю з дня народження (1923-2003 рр.), складається з творів живопису та графіки. О. Чубаров, який закінчив Ленінградський інститут живопису та архітектури ім. І. Рєпіна, протягом багатьох років жив і творив у Чечено-Інгуській Республіці Російської Федерації. Помер у Криму.
Вхід вільний. Ласкаво просимо!
Телефон для довідок: 54-23-50
(ДО «ВІКЦ»).

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura.porhun@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Душі криниця"