Версiя для друку Обговорити в форумi

Доброго дня, шановна редакціє!
 Щиро вітаю вас із Днем незалежності нашої прекрасної держави Україна! Бажаю вам успіхів у талановитому розмаїтті, Україні — процвітання, а українцям — щастя і самоповаги. Прийміть на ваш розсуд мої скромні вірші.

* * *

А кожне слово, мов солона крапля,
Я їх збирала в радісні листи,
Та пошту нам старенька носить
 чапля,
І все ніяк не може донести.
Чи над болотом проліта зеленим,
Де так розкішно — що там,
 день чи два,
Вже дельтапланом лист
злітає з клена,
А я пишу одні і ті ж слова.
А може бути, там, за небокраєм,
Стоять стіною ливневі дощі.
І від нудьги мої листи читає
Поштарка-чапля в сірому плащі.
* * *
І я живу, поки живеться,
Допоки любиться — люблю.
Та пророста собі крізь серце
Тремтлива гілочка жалю.
Хоч кожен день приносить літо —
Іще коли ота зима?
Але тривожний клич трембіти
В обіймах сни мої трима.
Співа струмочок задля втіхи,
І зеленіється земля.
Та перед ранком плаче тихо
Маленька гілочка моя.
Коли ж сама я гірко плачу
І не чарує вже краса,
З листочків на чоло гаряче
Холодна скрапує роса…
Усе проходить, все минеться,
Прокинусь — осінь в дзвони б’є.
Та до небес відважно рветься
Незриме дерево моє.

Любов МОНЦЕВА
м. Бахчисарай

* * *

Шановна редакціє, дякую вам за те, що опублікували у червні декілька моїх віршів, поданих Сергієм Лащенком. Якщо ваша ласка, подаю на ваш розсуд до друку ще два вірші. Бо ми ж з вами сусіди — з нашого берега Дніпра видно, як раніше у нас казали, таврійські степи!

* * *
Я дивлюся в той бік,
 де колись над Дніпром
Красувалось село моє рідне —
Описати красу його важко пером,
Як і долю його жалюгідну.
Я дивлюся, а там —
 все вода залила —
Ні Великого Лугу немає,
Ні самого Дніпра, ні мойого села —
Тільки хвилі та небо безкрає.
Базавлук — низових козаків
 оберіг —
Зник навіки у морі так званім.
До козацьких святинь
 вже немає доріг —
Обірвався зв’язок їх останній.
Ні одної Січі, що були в цих краях,
Не помилував демон руїни.
Сам стою
над Каховським водоймищем я —
Мовчки слухаю лемент чаїний.
І здається мені,
що кричать не чайки —
Галасливі, крилаті жебрачки.
То не хвилі біжать,
то йдуть в бій козаки —
То голосять за ними козачки.

МАРШ УКРАЇНЦІВ-ПАТРІОТІВ

Ми бились і з ляхами, і з ордою,
Ми не ховали голови в пісок.
Ми твердо йшли залізною ходою,
В історію вкарбовуючи крок.
Ми довго йшли наперекір недолі.
Мінялись покоління і віки,
А ми все йшли,
 ми рвалися з неволі,
І вирвались, бо ми ж то — козаки!
В нас їхні гени — ми одного роду.
В пітьмі віків нас виплекав Дажбог.
І ми пішли під гаслом: «За свободу»
Дорогою звитяг до перемог.
Об’єднані великою метою
Підняти Україну до зірок,
Ми ідемо залізною ходою,
В історію вкарбовуючи крок.

З пошаною до вас, до вашої роботи, до справжньої української газети. Здоров’я вам і вашим рідним і близьким. Здоров’я Україні!

Олександр МІРОШНИЧЕНКО
с. Вищетарасівка Томасівського району на Дніпропетровщині

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема "Душі криниця"