Версiя для друку Обговорити в форумi

Лідія Огурцова — одна з найцікавіших сучасних дитячих письменниць Криму. Вона — автор дванадцяти книг віршів, казок та оповідань для дітей різного віку — для дошкільнят і школярів. Твори її — близькі й зрозумілі дітям, бо вони — про них і для них, ніби написані їхнім талановитим, мудрим ровесником.
Лідія Огурцова — головний редактор журналу «Літературний дитячий світ», член Національної спілки письменників України. Живе в м. Сімферополі.
Пропонуємо вірші поетеси, присвячені шкільному життю, в перекладах Данила Кононенка.

Лідія ОГУРЦОВА

ВСЕЗНАЙКО

Я — найкращий учень в класі,
Ось щоденник мій,
 будь ласка.
Я — зразковий, не крутій,
І не ледар, як Сергій.
Я про все на світі знаю
І тому я всіх повчаю.
Все я вивчив на «зубок»,
Не терплю чужих думок.
Кажуть всі, що я — Зазнайко,
А по-моєму — Всезнайко.

НЕПОСИДИ

В першім «А» іде бесіда:
«Хто ж такі ці непосиди»?
— Може, інопланетяни? —
Запитала тихо Аня.
— Ні, живуть вони
 в пампасах, —
З місця вигукнув тут Вася.
— Не в пампасах,
 а в Сибіру, —
Перебила його Іра.
Кинувсь Петя говорити:
— Непосиди — це теж діти!
Їм на місці не сидиться,
Їм стрибати б і вертіться.
— Ну, тоді, —
 сказав Серьожа, —
Ми на них із вами схожі.
Всі уроки ми крутились,
Шепотіли, веселились…
А скінчилися уроки —
Загалділи, як сороки!
Так, це точно Непосиди —
Ті, хто тихо не посидить!

ЗРАЗКОВИЙ КЛАС

Розкажу вам без прикрас
Я про наш зразковий клас.
Вчителі всі, знаю певно,
Люблять нас і недаремно:
Однокласник Павлов Вадик —
Кращий в школі математик.
Лєна Гур’єва — співає,
Соколова — вишиває
І танцює. Танцівниця
На відмінно тільки вчиться.
Без помилок пише в класі
Всі диктанти Сомов Вася.
У міській олімпіаді
Приз дістався нашій Наді.
А змагались в школі діти —
Всіх гучніш кричала Рита.
Довше всіх жував Андрій,
Найсмішнішим був Сергій.
А красунечка Оксана,
Як царівна, завжди вбрана.
На перерві до буфету
Мчать найшвидше
 Гена й Петя.
Коля з Дмитриком
 змагались —
Стусанами обмінялись.
А у нашого Данилка —
Не одна, а дві мобілки.
Таємницю «по секрету»
Всім роздзвонить
 наша Свєта.
Друзям віршами записку
Сам складе поет Дениско.
Клас прибрать в обідню пору
Доручають всі Єгору.
От який зразковий клас!
В гості просимо до нас!

ПРО ІНТЕРНЕТ

У світі віртуальнім я,
Як у своїй ракеті:
Бродить вся моя сім’я
Десь у Інтернеті.
В «однокласниках» сидить
Дід аж до півночі.
Не говорить. Все мовчить
Й гратися не хоче.
В скайпі бабця
 вже чуть світ —
Світська, бач, розмова!
Я бабусі — про обід,
А вона — ні слова!
Тато полюбив фейсбук,
Мама — сайт контактів.
Відбиваємось від рук
Ми з сестрою Таткою.
Розгубилася сім’я
Десь у Інтернеті.
Написав листа їм я:
«SOS! Верніться, врешті!»

РОЗУМНИЙ МИКОЛКА

Запізнивсь Миколка в школу.
— Що стряслося?
— Я проспав…
Снилося, що я — відмінник —
Краще всіх урок я знав!
— Краще всіх?
Оце так-так!
Йди до дошки запізняк,
Розкажи, будь ласка, нам,
Де живе гіпопотам?
З чого й де ростуть плоди?
Не живе хто без води?
Коля сумно проказав:
— Уві сні я все це знав,
А прокинувся — й забув…
Ох, яким я мудрим був!

ВАНЯ — КУЧЕРЯВЧИК

У нашого Вані —
Кучерики славні!
Усміхнеться Танечка —
Зітхне тихо Анечка.

На уроках Ваня
Віршики складає.
Після школи Тані
Залюбки читає.
Посмутніли в класі
Всі красуні враз:
«Кучерявчик Ваня,
Певно, не для нас…»

Ой, у Вані, Вані —
Кучерики славні!

МОДНИЦІ

Є дві «кицьки»
 в класі нашім,
Дві подружки —
 Настя й Даша.
Дві моделі, дві красуні
Сукні нові одягнули.
Покрутились, усміхнулись,
Вліво-вправо повернулись,
Поміж партами пройшлись,
В різні боки розійшлись…
Дефіле із ряду в ряд —
Кожен день новий наряд!
Після школи — в магазини:
Тут заколки, там лосини,
І намиста, і колечка,
Різні блискітки, сердечка…
Знову куплено дрібниці —
Ну, коли вже їм учиться?

ФУТБОЛ

В понеділок в нашій школі
Ми «боліли» на футболі.
Ми кричали всі щосили:
— Перемога! Гол забили!
Ми на співах не співали —
Голоси в нас деренчали.
На англійській —
 ми мовчали,
Як води у рот набрали!
Ледве-ледве гомоніли…
Вчителі нас всі жаліли.

А в суботу і в неділю
Знову всі ми «поболіли»,
І кричали всі щосили:
— Перемога! Гол забили!

МЕНІ ПОТРІБЕН ДРУГ

Зі мною вже ніхто не дружить, —
А друг мені потрібен дуже!
Хай я один цукерки з’їв,
Але ж ніхто більш не хотів?!
Я таємницю розплескав —
Але ж весь клас про неї знав!
Твердять: попліткувать
 люблю —
Я просто правду говорю!
А скаржусь я усім тому,
Що кепсько бути одному!
Вам соромно з таким
 дружити?
А як мені без друга жити?..

Переклав з російської
Данило КОНОНЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 06.09.2013 > Тема ""Джерельце""