Версiя для друку Обговорити в форумi

З пером і автоматом

(Закінчення. Поч. у № 29-33)

БОРИС СЕРМАН (1912-1992)
Учасник війни з червня 1941 р. до Перемоги. Починав рядовим, останнє звання — старший лейтенант.
Був курсантом школи санінструкторів, потім кореспондентом газети «Сын Отечества» 51-ї армії Кримського фронту. Учасник оборони Севастополя. Героїці воєнного часу присвячені вірші у збірках «Іменем покоління», «Серця мого щоденник», «Пам’ять» та ін.
Б. Серман — упорядник і співавтор чотирьох випусків колективного збірника «В катакомбах Аджимушкаю».

СЕВАСТОПОЛЬСКИЙ МОРЯК
Скинули бушлаты — жара!
Сбросили тельняшки — жара!
Тела — будто в бронзовом лаке.
Уже докатилось «ура»
До самой вершины атаки.
В огне развороченные предместья
И города нет — руины одни.
А Родина ждет «Последних известий»
Последние дни…
Последние дни…
В Севастополе немцы.
А в тылу, в лазарете,
Бредит моряк: «Братишки! Вперед!».
И уже перед ним линкором на рейде
Виденье Победы сквозь годы встает.
1942 г.
* * *
«…Борис Серман — мій товариш по фронту. Ми обидва були фронтовими газетярами: він — літературним працівником газети 337-ї дивізії «Вперед за Батьківщину», а я — газети «Мужність» 27-ї армії, до складу якої входила ця дивізія.
Спочатку я ознайомився з його віршами — вони друкувалися і в «дивізіонці», і в нашій «Мужності». Були вони цілком професійними віршами воєнного часу — мужніми, патріотичними, які кликали на подвиг і розповідали про подвиг. Це були вірші, які любили і вирізали собі на пам’ять із розкурюваної газети наші солдати.
Згодом ми познайомились особисто і зустрічалися багато разів за різних обставин — і на передовій, і в наших ближніх дивізійних і армійських тилах…
…Як товариш Бориса по війні, як його колега в пошуках невідомих героїв нашої боротьби з фашизмом, як працівник того ж літературного цеху, я хочу гаряче порекомендувати його книгу. В ній справжня правда війни — і в римованих рядках віршів, і в рядках прозових нарисів. У ній гірка пам’ять пережитого нашим поколінням у дні великого випробування вогнем і залізом і горда пам’ять про те, як ми його винесли».
С. С. Смирнов
Передмова до книги «Людина залишається», 1971

ІВАН СТАРИКОВ (1922-1996)
Народився на Ставропіллі. Учасник війни з лютого 1942 року. Воював на Донбасі, в Криму, Придніпров’ї, в херсонських степах. Героїка воєнних літ відображена в повісті «Чаша айрана», романі «Передній край», в ряді новел і оповідань.

АНДРІЙ ТРИПІЛЬСЬКИЙ (1912-1988)
Народився на Полтавщині. Учасник війни з червня 1941 року до Перемоги. Пішов на фронт, будучи членом Спілки письменників. Був кореспондентом газет Окремої Приморської армії, Південного, Південно-Західного, Сталінградського, 3-го Українського фронтів. Разом з письменниками Іваном Гончаренком та Василем Кучером видавав серію нарисів (понад 30) про героїв оборони Одеси і Севастополя. Брав участь в обороні Києва, Одеси, Севастополя… В боях під Севастополем його було контужено.
Під час війни вийшли друком збірки його фронтових нарисів і оповідань «Над степами України» (1942), «Севастопольці» і «Над морем» (1943), «Севастополь» і «Дорога до Дніпра» (1944).
Разом з Миколою Грибачовим, Іваном Ле, Павлом Усенком та ін. працював над бойовою історією 3-го Українського фронту, виданою в трьох томах.
* * *
«Воїн Великої Вітчизняної війни, Андрій Трипільський присвятив свій талант письменника перемозі над заклятим ворогом людства. Його полум’яно закличні і романтично піднесені фронтові нариси про безсмертну славу героїв народної війни, про немеркнучі подвиги солдатів миру в грозові дні битви з фашистськими ордами, написані в ході боїв, були гострою зброєю боротьби і перемоги і залишаються художньо виразним свідченням ратного подвигу нашого народу. Вони зібрані в книгах «Севастопольці», «Севастополь», «Дорога до Дніпра» та ін. Бойовим подвигом по праву вважається видання А. Трипільським за активної участі В. Кучера, І. Гончаренка у складній фронтовій обстановці збірок новел і нарисів про героїв оборони Одеси і Севастополя. Роль цих книг як гострої зброї художнього слова була високо поцінована ГоловПУРККА.
Ось що писав про ці книги командир уславленої Чапаєвської дивізії генерал-майор Коломієць: «Нариси і оповідання про героїв оборони Одеси і Севастополя так написані, що вони породжують нові подвиги, духовно озброюють бійців і командирів, піднімають бойовий дух, надихають на беззавітний героїзм». Щоб написати ці полум’яні твори, часто самим авторам, з огляду на обставини, доводилося брати безпосередню участь в боях…»
О. Корнійчук
Передмова до монографії «Ленінська
філософія мистецтва», 1970

ЯКУБ УМЕРОВ (1917-1977)
Народився в с. Путилівка Бахчисарайського району в Криму. Учасник війни з 1941 р. Був командиром відділення розвідки, старшиною. Брав участь в обороні Одеси, Севастополя, Кавказу. У боях його було поранено і контужено.
Тема війни розкрита в ряді оповідань і нарисів.

ЮРІЙ ШОВКОПЛЯС (1903-1978)
Народився в Харкові. Учасник війни з жовтня 1941 р. Був кореспондентом військових газет. Брав участь у визволенні Криму. Виступав у фронтовій пресі з оповіданнями, нарисами, статтями. Воєнна тематика присутня в багатьох творах його прози і публіцистики.

МИХАЙЛО ЯРЕМЕНКО (1923-?)
Народився на Донеччині. Учасник війни з червня 1942 року. Брав участь у визволенні Севастополя та інших міст. Героїка воєнного часу — у віршах збірок «Весняні мелодії», «Яблуневий цвіт», «Сині грози» та ін.

Підготував Данило КОНОНЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 23.08.2013 > Тема ""Білі плями" історії"